ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.08.2025Справа № 910/7400/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Центру матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітніх закладів Чернігівської обласної ради (14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 34)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" (01042, місто Київ, вул. Маккейна Джона, будинок 40)
про стягнення 78 507,34 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Центр матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітніх закладів Чернігівської обласної ради (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" (далі-відповідач) про стягнення 78 507,34 грн, з якої 65 535,00 грн - основна сума боргу, 8 456,71 грн - пеня, 845,67 грн - 3 % річних, 3669,96 грн - інфляційні збитки.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю № 07/02 від 07.02.2024, в частині поставки обумовленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 про відкриття провадження у справі №910/7400/25 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/7400/25 (суддя Літвінова М.Є.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету, дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони: 19.06.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 19.06.2025.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.02.2024 між Центром матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітніх закладів Чернігівської обласної ради (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" (далі-постачальник) укладено Договір про закупівлю № 07/02, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити за поставлений товар Бензин А-95 (Код за ЕЗС ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти), який зазначений у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору), (далі - Товар) в обумовлений цим Договором термін строк).
Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, визначених кошторисом та потреби покупця (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору, загальна вартість Договору складається з вартості всіх партій Товару, поставлених покупцю за цим Договором. Ціна Договору визначається відповідно до Специфікації товару (Додаток №1 до Договору) та становить 765 000,00 (Сімсот шістдесят п?ять тисяч гривень 00 копійок) гривень, в т.ч. ПДВ (20%); 127 500,00 (Сто двадцять сім тисяч п?ятсот гривень 00 копійок) гривень.
Згідно п. 3.1., 3.4. Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем видаткової накладної на постачання товару. Датою здійснення розрахунку вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Строк (термін) поставки (передачі) товарів: до 31.03.2024 р. Місце (передачі) поставки товарів: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 34 (п. 5.1., 5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.4., 5.6 Договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця на місці поставки та підписання відповідних документів (актів та накладних).
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі затримки поставки товару (недопоставки товару) Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України на момент сплати за кожен день такої затримки.
Оплата штрафних санкцій не звільняє Сторону, яка їх сплатила, від виконання зобов'язань за цим Договором (п. 7.5 Договору).
Сторони п. 10.1. Договору погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2024 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію на суму 765 000,00 грн., відповідно до якої поставці підлягає бензин А-95 (талони/скетч-картки) у кількості 15 000 л. загальною вартістю 765 000,00 грн.
Згідно видаткової накладної № 294 від 09.02.2024 відповідачем передано позивачу скретч-картки (бензин А-95) на пальне на загальну суму 765 000,00 грн., які оплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 52 від 19.02.2024 на суму 765 000,00 грн.
Як повідомив позивач, із січня 2024 року АЗС припинило відпускати паливо ЦЕНТРУ МТІ за 92 талонами (з них номіналом по 15 л - 65 шт., номіналом 20 л - 4 шт., номіналом 10 л - 23 шт.), наданими ТОВ «СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» (додаються), а саме: 3035 2597 3168 (10 л); 3031 1210 5007 (15 л); 3031 1210 4992 (15 л); 3031 1210 4941 (15 л); 3035 2597 3169 (10 л); 3031 1210 5004 (15 л); 3031 1210 4993 (15 л); 3031 1210 5068 (15 л); 3035 2597 3166(10 л); 3031 1210 5005 (15 л); 3031 1210 4990 (15 л); 3031 1210 5069 (15 л); 3035 2597 3167 (10 л); 3031 1210 5002 (15 л); 3031 1210 4991 (15 л); 3031 1210 5066 (15 л); 3035 2597 3164 (10 л); 3031 1210 5003 (15 л); 3031 1210 5058 (15 л); 3031 1210 5067 (15 л); 3035 2597 3169 (10 л); 3031 1210 5000 (15 л); 3031 1210 5059 (15 л); 3031 1210 5064, 3035 2597 3162 (10 л); 3031 1210 5001 (15 л); 3031 1210 5056 (15 л); 3031 1210 5065 (15 л); 3035 2597 3163 (10 л); 3031 1210 4938 (15 л); 3031 1210 5057 (15 л); 3031 1210 5062 (15 л); 3035 2597 3160 (10 л); 3031 1210 4939 (15 л); 3031 1210 5054 (15 л); 3031 1210 5063 (15 л); 3035 2597 3161 (10 л); 3031 1210 4936 (15 л); 3031 1210 5055 (15 л); 3031 1210 5060 (15 л); 3035 2597 3178 (10 л); 3031 1210 4937 (15 л); 3031 1210 5052 (15 л); 3031 1210 5061 (15 л); 3035 2597 3179 (10 л); 3031 1210 4934 (15 л); 3031 1210 5053 (15 л); 3036 1183 8880 (20 л); 3035 2597 3176 (10 л); 3031 1210 4935 (15 л); 3031 1210 5050 (15 л); 3036 1133 4970 (20 л); 3035 2597 3177 (10 л); 3031 1210 4932 (15 л); 3031 1210 5051 (15 л); 3036 1133 5088 (20 л); 3035 2597 3174 (10 л); 3031 1210 4933 (15 л); 3031 1210 4948 (15 л); 3036 1133 5087 (20 л); 3035 2597 3175 (10 л); 3031 1210 4930 (15 л); 3031 1210 4949 (15 л); 3031 1210 4980 (15 л); 3035 2597 3172 (10 л); 3031 1210 4931 (15 л); 3031 1210 4946 (15 л); 3031 1210 4981 (15 л); 3035 2597 3173 (10 л); 3031 1210 4998 (15 л); 3031 1210 4947 (15 л); 3031 1210 5078 (15 л); 3035 2597 3170 (10 л); 3031 1210 4999 (15 л); 3031 1210 4944 (15 л); 3031 1210 5079 (15 л); 3035 2597 3171 (10 л); 3031 1210 4996 (15 л); 3031 1210 4945 (15 л); 3035 2597 1428 (10 л); 3031 1210 5008 (15 л); 3031 1210 4997 (15 л); 3031 1210 4942 (15 л); 3035 2597 1429 (10 л); 3031 1210 5009 (15 л); 3031 1210 4994 (15 л); 3031 1210 4943 (15 л); 3031 1210 5075 (15 л); 3031 1210 5006 (15 л); 3031 1210 4995 (15 л); 3031 1210 4940 (15 л); 3035 2597 1470 (10 л).
Позивач зазначив, що відповідач не повідомляв позивача ані про зміну АЗС, ані про заміну талонів, ані про припинення відпуску товару по талонам, ані про причини такого припинення.
25 лютого 2025 року ЦЕНТР МТІ звернувся до ТОВ«СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» із претензією №06-03/39, в якій повідомив про невиконання умов договору про закупівлю, просив невідкладно забезпечити виконання умов Договору або повернути сплачені кошти у сумі 65535,00 грн та сплатити пеню у розмірі 2747,08 грн. Однак, відповідач не надав відповідь на претензію.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що відповідачем належним чином не виконано взяті договірні зобов'язання в частині поставки товару, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 65535,00 грн., пеню в розмірі 8 456,71 грн, 3 % річних у розмірі 845,67 грн, інфляційні збитки в розмірі 3669,96 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договору поставки та на виконання умов Договору згідно видаткової накладної № 294 від 09.02.2024 відповідачем передано позивачу скретч-картки (бензин А-95) на пальне на загальну суму 765 000,00 грн., які оплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 52 від 19.02.2024 на суму 765 000,00 грн.
У свою чергу, з огляду на встановлений умовами Договору порядок поставки (відпуску) пального, відповідач свій обов'язок виконав частково.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка згідно ст. 1 встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
За визначенням викладеним у Інструкції, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
При цьому, сплачена позивачем сума коштів у розмірі 65 535,00 грн, щодо якої між сторонами виник спір, за своєю правовою природою є саме попередньою оплатою.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати товару в сумі 765 000,00 грн.
Відповідачем, у свою чергу, поставку товару у встановлений Договором строк (до 31.12.2024) здійснено не було, з огляду на що невиконаним залишилось зобов'язання з поставки товару вартістю 65 535,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару є таким, що настав.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.
Право на повернення попередньої оплати (в тому числі на підставі умов Договору) виникає у покупця автоматично, оскільки закон вимагає від останнього обрати очікувану форму поведінки продавця: поставка товару або повернення попередньої оплати. Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
У свою чергу, позивачем не надано суду жодного доказу звернення до відповідача з вимогою/претензією, якою він реалізував би своє право на повернення попередньої оплати.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.
25 лютого 2025 року ЦЕНТР МТІ звернувся до ТОВ«СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» із претензією №06-03/39, в якій повідомив про невиконання умов договору про закупівлю, просив невідкладно забезпечити виконання умов Договору або повернути сплачені кошти у сумі 65535,00 грн та сплатити пеню у розмірі 2747,08 грн. Однак, відповідач не надав відповідь на претензію.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки позивачем пред'явлено вимогу про повернення передоплати за непоставлений товар у формі позову, строк повернення коштів є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем суми попередньої оплати.
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 65535,00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 8 456,71 грн, 3 % річних у розмірі 845,67 грн, інфляційні збитки в розмірі 3669,96 грн.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі затримки поставки товару (недопоставки товару) Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України на момент сплати за кожен день такої затримки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відтак, здійснивши перерахунок пені у межах визначених позивачем періодів з урахування наведеного, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 8 456,71 грн.
В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, як вже зазначалось судом, зі змісту статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, саме позивач обирає певний визначений варіант правової поведінки, який у даному випадку був визначений позивачем як обов'язок зі здійснення поставки, що підтверджується поведінкою позивача зі здійснення нарахування в тому числі, пені за порушення строків поставки та відповідно, у зв'язку з викладеним, суд зазначає, що у відповідача не може існувати одночасно обов'язок і повернути суму попередньої оплати і поставити товар.
Поряд з цим, як вже зазначалось судом, доказів звернення до відповідача із вимогами про повернення сплачених коштів за товар у відповідності до ст. 693 ЦК України, матеріали справи не містять, а отже оскільки позивачем пред'явлено вимоги щодо повернення передоплати за непоставлений товар у розмірі 65535,00 грн. у формі позову, строк оплати яких є таким, що настав в процесі розгляду справи, а позивачем нараховано 3% річних та інфляційні збитки до виникнення у відповідача обов'язку з повернення попередньої оплати, а отже вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, які нараховані до звернення з позовом до суду, задоволенню не підлягають.
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення грошових коштів.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні Центру матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітніх закладів Чернігівської обласної ради задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" (01042, місто Київ, вул.Маккейна Джона, будинок 40; код ЄДРПОУ 44876120) на користь Центру матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітніх закладів Чернігівської обласної ради (14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 34; код ЄДРПОУ 34018398) суму попередньої оплати - 65 535 грн. (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) 00 грн, пеню - 8 456 грн. (вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість) 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2283 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят три) 07 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано: 18.08.2025.
Суддя М.Є.Літвінова