номер провадження справи 19/73/25
08.08.2025 Справа № 908/1681/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: Державного підприємства “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 654 680,06 грн.
без виклику учасників справи
До ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла позовна заява (вх. №1832/08-07/25 від 02.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » до Державного підприємства “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення заборгованості за договором про надання послуг Г4/153-22 від 25.08.2022 року в розмірі 654 680,06 грн, з яких: 474 000,00 грн основний борг, 141 954,91 грн - інфляційне збільшення, 38 725,15 грн - 3% річних.
Позов обґрунтовано приписами ст. 625 ЦК України та мотивовано невиконанням відповідачем наданих послуг за договором про надання послуг № Г4/153-22 від 25.08.2022. За прострочення оплати послуг позивач нарахував 28 725,15 грн 3% річних за період з 08..09.2022 по 29.05.2025 та 141 954,91 грн інфляційні втрати за період вересня 2022 року по травень 2025 року, які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1681/25 та визначено до розгляду судді ОСОБА_1 .
Відповідно до ухвали ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.06.2025 позовну заяву ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » до Державного підприємства “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення 654 680,06 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1981/25, присвоєно справі номер провадження 19/73/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 09.06.2025 направлялась сторонам до електронних кабінетів та доставлена адресатам 10.06.2025, 00:25, що підтверджено довідкою про доставку.
16.07.2025 до суду надійшла заява про вступ у справу представника позивача - адвоката ОСОБА_2 , надання доступу до електронної справи. Заява судом задоволена.
31.07.2025 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 04.08.2025 заяву задоволено частково, зЗ метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/1681/25 законної сили, накладено арешт на грошові кошти ІНФОРМАЦІЯ_4 як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ІНФОРМАЦІЯ_4 у межах суми позовних вимог 654 680 грн. 06 коп.
Останнім днем строку для подання відзиву, встановленим в ухвалі суду про відкриття провадження, є 26.06.2025.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Крім того, в даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 908/1681/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1681/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.08.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
25.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі виконавець, позивач) та Державним підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг №Г4/153-22 (далі договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується надати наступні послуги: пакування комплектів малопомітної перешкоди типу МЗП.
Згідно з п. 1.2 договору замовник оплачує надані послуги в розмірі та в порядку, що визначені у статті 3 цього договору.
Статтею 3 договору встановлено, що загальна сума договору становить 474 00,00 грн. За взаємною згодою сторін вартість послуг за цим договором є договірною та визначається на підставі актів виконаних робіт, виставлених виконавцем. Оплата замовником на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше, ніж за 10 календарних днів, після підписання актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків.
Відповідно до п. 4.1 договору приймання-передача послуг за умовами даного договору оформлюється актом виконаних робіт наданих послуг.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023. Настання дати закінчення дії договору не звільняє сторін від повного виконання ними своїх зобов'язань згідно з цим договором.
На виконання договору позивач надав відповідачу послуги з пакування комплектів малопомітної перешкоди типу МЗП в кількості 1580 шт. на загальну суму 474 000,00 грн, що підтверджується актом надання послуг №16 від 25.08.2022, який підписано сторонами.
В акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 01.10.2024 сторонами підтверджено надання цих послуг та наявність заборгованості в сумі 474 000,00 грн станом на 01.10.2024.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за надані послуги позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 474 000,00 грн, 3% річних у сумі 38 725,15 грн та інфляційних втрат у сумі 141 954,91 грн, разом 654 680,06 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за надані послуги стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3.2 договору погоджено оплату замовником на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше, ніж за 10 календарних днів, після підписання актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків.
При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Акт надання послуг №16 суму 474 000,00 грн підписано сторонами 25.08.2022.
Отже, строк оплати наданих послуг сплив 05.09.2022 (з урахуванням, 04.09.2022 вихідний день неділя).
Оскільки відповідач не оплатив надані послуг у встановлений строк, то з 06.09.2022 виникло прострочення виконання зобов'язання.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо відсутності оплати за надані послуги, не надано власного контррозрахунку, заперечень проти позову також не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору, оскільки отримані послуги не оплачено, а відтак у відповідача виник обов'язок з оплати послуг за договором в розмірі 474 000,00 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджено надання відповідачу послуг з пакування комплектів малопомітної перешкоди типу МЗП, однак відповідач отримані послуги не оплатив, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 474 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отримані послуги за Договором № Г4/153-22 від 25.08.2022, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язань ним нараховані 3 % річних в розмірі 38 725,15 грн та інфляційні втрати в розмірі 141 954,91 грн.
Судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, та встановлено, що вони виконані правильно.
З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 38 725,15 грн 3 % та 141 954,91 грн втрат від інфляції заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню судом.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг в розмірі 474 000,00 грн (чотириста сімдесят чотири тисячі гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 38 725,15 грн (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 15 коп.), інфляційні втрати в розмірі 141 954,91 грн (сто сорок одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 91 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 9 820,20 грн (дев'ять тисяч вісімсот двадцять гривень 20 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 18.08.2025.
Суддя ОСОБА_1
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.