номер провадження справи 19/72/25
08.08.2025 Справа № 908/1696/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Лагутенка Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
про стягнення 44 105,03 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №1848/08-07/25 від 04.06.2025) Фізичної особи-підприємця Лагутенка Костянтина Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» про стягнення 44 105,03 грн заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками у спрощеній формі, на підставі виставлених рахунків-фактури від 23.08.2024, 29.08.2024. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Позов обґрунтовано приписами ст.ст.509, 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України та мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань з відпуску паливно-мастильних матеріалів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1696/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є зокрема стягнення з відповідача суми в розмірі 101 735,55 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 позовну заяву ФОП Лагутенка К.В. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» про стягнення 44 105,03 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1696/25, присвоєно справі номер провадження 19/72/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/1696/25 від 09.06.2025, до електронного кабінету відповідача 10.06.2025, 00:25.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/1696/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.08.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Позивач зазначає, що ним, ФОП Лагутенком Костянтином Володимировичем (далі -позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками у спрощеній формі, на підставі виставлених рахунків- фактури від 23.08.2024, 29.08.2024.
У рахунках-фактури від 23.08.2024 та 29.08.2024 зазначено кількість дизпалива (1000л) та його вартість - загальна сума 50490,00 грн.
З матеріалів справи слідує, що між ФОП Лагутенко К.В. та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (відповідач) у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу (поставки) паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо)- 1000,00 л, вартістю - 50490,00грн; що підтверджено копіями платіжних інструкцій №80 від 23.08.2024 на суму 25245,00 грн та №81 від 29.08.2024 на суму 25245,00 грн щодо оплати позивачем виставлених відповідачем рахунків №0008/1535551 від 23.08.2024 та №0008/1286714 від 29.08.2024.
ТОВ «Інкам Фінанс» здійснив часткову поставку паливно-мастильних матеріалів на суму 6384,97 грн, що підтверджується відповідною видатковою накладною № 0008/1002032 від 30.09.2024 та актом звірки взаємних розрахунків від 01.04.2025, за період з 01.09.2023 по 31.03.2025.
Обставини укладення вказаного договору паливно-мастильних матеріалів за скретч-картками між позивачем та відповідачем та передоплати позивачем товару сторонами у справі не заперечуються, ані з боку позивача, ані з боку відповідача.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов поставки паливно-мастильних матеріалів за скретч-картками, позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив відповідачу претензію вих№21 від 08.04.2025 щодо недопоставки продукції з вимогою повернення грошових коштів за неотримане дизельне паливо в розмірі 44 105,03 грн.
Проте, вказану претензію, залишено відповідачем без належного реагування, зобов'язання щодо повернення коштів не виконано.
Отже відповідач висунуті у претензії вимоги позивача не задовольнив - гроші не повернув, що стало підставою звернення позивача до суду з даними вимогами про стягнення 44 105,03 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України0, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Судом встановлено, що між ФОП Лагутенком Костянтином Володимировичем (позивач) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (відповідач) у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу (поставки) палива.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до виставлених відповідачем рахунків на оплату здійснено оплату за паливно-мастильні матеріали в загальному розмірі 50490,00,00 грн за платіжними інструкціями №80 від 23.08.2024 на суму 25245,000 грн та №81 від 29.08.2024 на суму 25245,00 грн.
30.09.2024 сторони оформили поставку дизельного палива у кількості 126,46л на суму 6384,97 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №0008/1002032 від 30.09.2024, підстава: усний публічний договір.
За поясненнями позивача з лютого 2025 року на заправних станціях відповідача товар (пальне) відсутнє.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов поставки нафтопродуктів за скретч-картками, позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив відповідачу претензію вих№21 від 08.04.2025 щодо недопоставки продукції з вимогою повернення грошових коштів за в розмірі 44 105,03грн.
Проте, вказану претензію, залишено відповідачем без належного реагування, зобов'язання щодо повернення коштів не виконано.
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення позивачу передоплати за непоставлений товар.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо недопоставки ПММ, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови поставки товару в повному обсязі, оскільки позивачем не отримано товару на 44 105,03 грн, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 44 105,03 грн за пальне, вартість якого сплачена, але не поставлена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем попередньо оплачено товар, однак відповідач товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем дизельного палива на суму 44 105,03 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 5 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1); адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч. 3 ст. 4).
На підтвердження заявленої до стягнення суми 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, позивачем подано копію Договору про надання правової допомоги № 13 від 08.04.20252, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Астра Ліберта» (далі Адвокатське об'єднання)та ФОП Лагутенком Костянтином Володимировичем( далі Клієнт).
Відповідно до п. 1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу щодо ведення судово-претензійної роботи стягнення на користь Клієнта з ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» заборгованості (передплати) у розмірі 44 105,03 грн за публічним договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками та представництва інтересів Клієнта в правовідносинах з питань добровільного чи примусового виконання судового рішення винесеного на його користь, а Клієнт у свою чергу має в порядку передбаченого Договором сплатити грошові кошти за послуги Адвокатського об'єднання.
Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору про надання правничої допомоги, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню за надані послуги грошові кошти, які за ст.. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вважаються фіксованим гонораром адвоката у розмірі і строки визначені в Договорі. За послуги, які надаються в судах усіх інстанцій Клієнт сплачує 5000,00 грн протягом п'яти днів після виставлення рахунку.
Відповідно до п.7.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Згідно з Актом про надання послуг № 13/1 від 08.04.2024, гонорар (винагорода) Адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги, перелік якої наведений у даному Акті складає 5 000,00 грн.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії ВА № 113929, виданого 03.06.2025 адвокатом Адвокатського об'єднання «Астра Ліберта» Куриленко Оленою Сергіївною на надання правничої (правової) допомоги ФОП Лагутенко К.В., копія договору № 13 від 08.04.2025, копія Акту №13/1 від 30.07.2025, копія детального опису наданих позивачу послуг, копія платіжної інструкції №26 від 26.05.2025 про сплату 5000,00 грн.
Відповідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
За вказаних обставин та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару відповідає критерію розумності та співмірності.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, вимога ФОП Лагутенка К.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в розмірі 2422,40 грн, враховуючи, що позов заявлено в електронній формі через підсистему «Електронний суд» та приписи ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Відповідно до приписів ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, зазначена сума судового збору повертається за відповідним клопотанням платнику.
Таким чином, зайво сплачений судовий збір в розмірі 605,6 грн підлягає поверненню позивачу в установленому Законом порядку.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Фізичної особи-підприємця Лагутенка Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 44 105,03 ( сорок чотири тисячі сто п'ять гривень 03 коп.).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Фізичної особи-підприємця Лагутенка Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп., 5000,00 грн (п'ять тисячі гривень 00 коп.) витрати на правничу допомогу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 18.08.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.