18 серпня 2025 року м. Ужгород№ 260/5041/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі-відповідач), в якій просить:
1.Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по ЕПС №072050015937 від 07 березня 2025 року.
2.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08 травня 1986 року по 24 квітня 2001 року в Свалявському заводі ПО «Електрон» та відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до рішення №072050015937 від 12 січня 2025 року про призначення пенсії за віком.
3.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 968,96 грн сплаченого судового збору та 8000 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії.
За результатами розгляду зазначеної заяви, позивачу призначено пенсію за віком з 12 січня 2025 року. Однак, листом від 28 квітня 2025 року №0700-0209-8/23883, ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії №84 від 10 січня 2025 року прийнято рішення про припинення виплати пенсії.
Розпорядженням по ЕПС 072050015937 від 07 березня 2025 року у зв'язку з недостатнім стажем для призначення пенсії за віком, пенсію ОСОБА_1 припинено кодом « 15» приховані або надані недостовірні дані з 12 січня 2025 року.
Таким чином, зі стажу було вилучено періоди роботи щодо яких відсутні особові рахунки та періоди роботи без нарахування заробітної плати.
Позивач вказує, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно запису №9 в Трудовій книжці серії НОМЕР_1 , 08 травня 1986 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в Свалявський завод ПО «Електрон» на підставі записки №66 від 08 травня 1986 року.
Згідно запису №15 в Трудовій книжці серії НОМЕР_1 , 24 квітня 2001 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням, на підставі Наказу №234 від 24 квітня 2001 року.
Позивач вказує, що 1 січня 2004 року стаж обчислювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 580/4885/20.
Отже, період роботи позивача з 08 травня 1986 року по 24 квітня 2001 року в Свалявському заводі ПО «Електрон» підтверджено записами в трудовій книжці.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
09 липня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що при перевірці було виявлено, що при первинному призначенні пенсії, які призначаються в рамках централізації ОСОБА_1 було зараховано до страхового стажу період роботи у Свалявському заводі ПО "Електрон" з 08.05.1986 року по 24.04.2001 рік. Стаж складав - 36 років 09 місяців 18 днів.
За результатами перевірки стажу роботи та заробітної плати, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.07.1982р. за №9-15 звільнення відбулось 24.04.2001р., а в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу, було направлено службову записку на проведення перевірки стажу роботи та факту нарахування заробітної плати за період з 08.05.1986 по 24.04.2001 року на Свалявському заводі ПО " Електроні".
Після надходження акту перевірки період роботи в Свалявському заводі ПО "Електрон" було скориговано. При коригуванні вилучено із стажу період роботи без нарахувань заробітної плати.
За наслідками перегляду розрахунку стажу роботи встановлено, що стаж ОСОБА_1 зменшився і становить 30 років 08 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (при необхідних 32 роки).
Беручи до уваги те, що записи в трудовій книжці позивача не підтверджені, а існуючі недоліки є суттєвими, відповідач вважає, що немає жодних правових підстав зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 08.05.1986 року по 24.04.2001 року на підставі виключно даних трудової книжки позивача НОМЕР_2 .
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 10 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії.
За результатами розгляду зазначеної заяви, позивачу призначено пенсію за віком з 12 січня 2025 року.
Однак, листом від 28 квітня 2025 року №0700-0209-8/23883 ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії №84 від 10 січня 2025 року прийнято рішення про припинення виплати пенсії.
У вказаному листі відповідачем зазначено, що при перевірці спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області правильності призначення пенсії було виявлено, що при первинному призначенні пенсії, які призначаються в рамках централізації, позивачу було зараховано до страхового стажу період роботи у Свалявському заводі ПО "Електрон" з 08.05.1986 року по 24.04.2001 рік. Стаж складав - 36 років 09 місяців 18 днів. Оскільки, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 5.07.1982р. за №9-15 звільнення відбулось 24.04.2001р., а в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу, було направлено службову записку на проведення перевірки стажу роботи та факту нарахування заробітної плати за період з 08.05.1986 по 24.04.2001 року на Свалявському заводі ПО «Електрон» Після надходження акту перевірки період роботи в Свалявському заводі ПО "Електрон" було скориговано. При коригуванні вилучено із стажу період роботи без нарахувань заробітної плати. Після коригування стаж складає - 30 років 08 місяців 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Розпорядженням по ЕПС 072050015937 від 07 березня 2025 року у зв'язку з недостатнім стажем для призначення пенсії за віком, пенсію ОСОБА_1 припинено кодом « 15» приховані або надані недостовірні дані з 12 січня 2025 року (а.с.19).
Вважаючи вказане розпорядження протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 частиною 1 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується, починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж обчислювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 580/4885/20.
У спірний період роботи позивача діяли норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII), відповідно до частини 1 статті 56 якого, до стажу роботи зараховується робота, що виконувалась на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Із записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 15.07.1982 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в Свалявський завод ПО «Електрон» на підставі записки №66 від 08 травня 1986 року. Згідно запису №15 від 24 квітня 2001 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням, на підставі Наказу №234 від 24 квітня 2001 року. Вказані записи внесені акуратно без виправлень, скріплені печаткою та підписом відповідальної особи.
Згідно висновків акту перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії акту від 26 лютого 2025 року №0700-0903-1/955 встановлено, що в ході перевірки факту роботи перевірено: книгу обліку наказів за 1986 рік, де наявна записка про прийом №66 від 07.05.1986 «прийнят на работу ... с 08.05.1986 г.»; книгу наказів за 2001 рік де наявний наказ про звільнення №234 від 24.04.2001 «звільнити з 24.04.2001 ...»; книгу «особові рахунки» за 1994-1995-1996-1997 роки, в особовому рахунку за 1994 рік значиться ОСОБА_1 з нарахованою заробітною платою за січень-травень 1994 року. В особовому рахунку за 1995 рік значиться ОСОБА_1 без нарахування заробітної плати. Особовий рахунок за 1996-1997 рік відсутній ; книгу «особові рахунки» за 1997-1998 роки, в особовому рахунку за 1998 рік зазначено «б/в», в жовтні місяці зазначено суму відпускних.
Особові рахунки за 1999-2001 роки на гр. ОСОБА_1 -відсутні.
За результатами перевірки факту роботи для призначення (перерахунку) пенсії громадянина ОСОБА_1 встановлено, що записка про прийом та наказ на звільнення наявні. Заробітна плата нарахована за січень-травень 1994 та жовтень 1998 року.
Водночас, суд вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відтак, суд приходить до висновку про протиправність не зарахування до страхового стажу роботи позивача періодів роботи з 08.05.1986 року по 24.04.2001 року. Отже, суд, на підставі наведених вище норм права, вважає, що вказаний період роботи позивача необхідно зарахувати до його страхового стажу.
Крім того, суд зазначає, що, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Однак, відповідачем не доведено факту недостовірності даних документів на підставі яких призначено пенсію позивачу, відтак, на думку суду, відповідач без законних підстав припинив виплату пенсії позивачу. Таким чином, розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області по ЕПС 072050015937 від 07.03.2025 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а тому його необхідно скасувати.
Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії є похідною від першої, а тому така підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 968,96 грн сплаченого судового збору та 8000 грн витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в розумінні ч. 3 зазначеної статті належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач долучив копію Ордеру про надання правничої допомоги від 20.06.2025 №1181167 р; договір №176/25 про надання правничої допомоги від 02.05.2025 року, детальний опис правничої допомоги від 02.05.2025 року, згідно з якого встановлено, що адвокатом Касинець В.В. надається ОСОБА_1 правнича допомога, зокрема комплексне ведення справи, вартість вказана 8000,00 грн та платіжну інструкцію №2РL682383 від 02.06.2025 року на суму 7000,00 грн.; (а.с. 12). З договору про надання правничої допомоги та детального опису судом не встановлено, які саме інтереси позивача представляє адвокат, та чи стосуються надані адвокатські послуги даної адміністративної справи. Окрім цього, матеріалами справи не підтверджено сплату позивачем адвокатських послуг у розмірі 8000,00 грн., відтак суд відмовляє у стягненні вказаної суми на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас, матеріалами справи підтверджено сплату судового збору за заявленими позовними вимогами у розмірі 968,96 грн, відтак вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по ЕПС №072050015937 від 07 березня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи з 08 травня 1986 року по 24 квітня 2001 року в Свалявському заводі ПО «Електрон» згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1982 року та відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати призначення - 12 січня 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяЮ.Ю.Дору