18 серпня 2025 року м. Ужгород№ 260/5016/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд.15, код ЄДРПОУ 20551088), яким просить суд:
1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області, висловлене у листі від 24.06.2024 №083950022056, у частині незарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з її трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 03.09.1981 : а саме періоду роботи з 03.09.1981 р. по 26.08.1982 р. на Запорізькому інструментальному заводі ім. Войкова на посаді таврувальника 2 розряду (записи в трудовій книжці № 1 та № 2) ;
2.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в у Закарпатській області зарахувати до страхового стажу позивача ОСОБА_1 період її роботи, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 03.09.1981, а саме період з 03.09.1981 р. по 26.08.1982 р.(записи в трудовій книжці № 1 та № 2) на Запорізькому інструментальному заводі ім. Войкова на посаді таврувальника 2 розряду та перерахувати і виплатити ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію по віку та одноразову допомогу в розмірі 10 пенсій, відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням раніше виплачених сум щомісячних пенсійних виплат та разової допомоги в розмірі 10 пенсій з моменту її звернення з заявою про перерахунок пенсії та виплату одноразової грошової допомоги - 09 вересня 2024 року.
3.Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України (адреса: 88000,Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4; код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі сплаченого судового збору у розмірі 1211, 20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 09.09.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Міжгірського об'єднаного управління ПФУ ГУ ПФУ в Закарпатській області з заявою про допризначення (перерахунок) їй пенсії в зв'язку з наданими додатковими документами та виплати одноразової допомоги в розмірі 10 пенсій (з переглядом заробітної плати).
Заяву подано відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
За принципом екстериторіальності подано позивачем заяву було скеровано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року позивача було повідомлено про те, що її заява від 09.09.2024 року про допризначення пенсії в зв'язку з наданими додатковими документами та стосовно виплати одноразової допомоги в розмірі 10 пенсії розглядалася спеціалістами Головного управління і за результатами цього розгляду позивачу проведено перерахунок пенсії. При цьому, як зазначається у листі, розмір пенсії позивача склав 11 945,80 грн., зарахований страховий стаж 39 років 4 місяці, а також позивачу призначено грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 119 458,00 грн.
Разом з тим, у листі відповідача також зазначається, що період роботи позивача з 03.09.1981 року по 26.08 1982 року у Запорізькому інструментальному заводі імені Войкова на посаді таврувальника (записи у трудовій книжці ГерасименкоІ.Е № 1 та № 2) відповідачем не враховано до страхового стажу роботи, оскільки в довідках №27, № 27-1, №27-2 від 04.09.2024 року вказано, що ТзОВ “Запорізький інструментальний завод» не є правонаступником Запорізького інструментального заводу ім. Войкова.
Рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області про неврахування їй до страхового стажу періоду її роботи з 03.09.1981 року по 26.08 1982 року за записами у трудовій книжці ОСОБА_1 вважає протиправним
Неврахування відповідачем цього періоду роботи позивача, відповідно, привезло до зменшення страхового стажу позивача, розміру її пенсії та зменшення одноразової виплати допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, призначеної відповідно п. 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вказує, що з урахуванням періоду роботи позивача з 03.09.1981 року по 26.08.1982 року на Запорізькому інструментальному заводі ім. Войкова, її страховий стаж повинен був складати 40 років, 00 місяців, 24 дні, а розмір пенсії, з врахуванням доплати за понаднормовий стаж, повинен був складати 12 183 грн. 24 коп на місяць.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
10 липня 2025 року до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у позові повністю та зазначає, що згідно із пунктом 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також, архівними установами.
В пункті 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
В п.1 Порядку 637 зазначається, що «трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також, архівними установами.», але не має пункту який б вказував саме на правонаступників, проте схожий за змістом пункт 20 Порядку 637 вказує, що « У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників».
Враховуючи вище вказане, оскільки в довідках № 27, № 27-1, №27-2 від 04.09.2024 року вказано, що TOB "Запорізький інструментальний завод " не є правонаступником Запорізького інструментального заводу ім. Войкова, тому Позивач мав надати довідки які зберігаються в архівних установах.
Щодо позовної вимоги позивача, щодо перерахунку одноразової допомоги в розмірі 10 пенсій, відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", вважаємо її передчасною оскільки, така допомога позивачу була призначена, та підстав для перерахунку такої допомоги немає.
14 липня 2025 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує проти позову та вказує, що період роботи з 03.09.1981 по 26.08.1982 не враховано до страхового стажу роботи, оскільки в довідках № 27, №27-1, №27-2 від 04.09.2024 вказано, що ТзОВ "Запорізький інструментальний завод " не є правонаступником Запорізького інструментального заводу ім.Войкова.
Враховуючи вище вказане, оскільки в довідках № 27, №27-1, №27-2 від 04.09.2024 вказано, що ТзОВ "Запорізький інструментальний завод " не є правонаступником Запорізького інструментального заводу ім.Войкова, тому Позивач мав надати довідки які зберігаються в архівних установах.
Щодо позовної вимоги позивача, а саме перерахунку одноразової допомоги в розмірі 10 пенсій, відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідач-2 вказує, що її можна вважати передчасною оскільки, така допомога їй була призначена, а фактичних причин перерахунку допомоги немає.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 09.09.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Міжгірського об'єднаного управління ПФУ ГУ ПФУ в Закарпатській області з заявою про допризначення (перерахунок) їй пенсії в зв'язку з наданими додатковими документами та виплати одноразової допомоги в розмірі 10 пенсій (з переглядом заробітної плати).
Заяву подано відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
За принципом екстериторіальності подану позивачем заяву було скеровано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року позивача було повідомлено про те, що її заява від 09.09.2024 року про допризначення пенсії в зв'язку з наданими додатковими документами та стосовно виплати одноразової допомоги в розмірі 10 пенсії розглядалася спеціалістами Головного управління і за результатами цього розгляду позивачу проведено перерахунок пенсії. При цьому, як зазначається у листі, розмір пенсії позивача склав 11 945,80 грн., зарахований страховий стаж 39 років 4 місяці, а також позивачу призначено грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 119 458,00 грн.
У листі відповідача також зазначається, що період роботи позивача з 03.09.1981 року по 26.08 1982 року у Запорізькому інструментальному заводі імені Войкова на посаді таврувальника (записи у трудовій книжці ОСОБА_1 № 1 та № 2) відповідачем не враховано до страхового стажу роботи, оскільки в довідках №27, № 27-1, №27-2 від 04.09.2024 року вказано, що ТзОВ “Запорізький інструментальний завод» не є правонаступником Запорізького інструментального заводу ім. Войкова.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування періодів роботи згідно записів трудової книжки позивачки з 03.09.1981 року по 26.08 1982 року у Запорізькому інструментальному заводі імені Войкова на посаді таврувальника та відповідно зменшення пенсійних виплат протиправними позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність дій відповідачів щодо неврахування до страхового стажу при призначені пенсії за віком позивачу спірного періоду роботи, суд виходить з наступного.
У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).
Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_4 від 03 вересня 1981 року містяться записи щодо періодів роботи, зокрема з 03.09.1981 по 26.08.1982 у Запорізькому інструментальному заводі імені Войкова на посаді таврувальника. Вказані записи містять посилання на накази, а також скріплені печаткою та підписом відповідальної особи. Окрім цього, судом встановлено, що згідно довідки №27 від 04.09.2024 року виданою ТзОВ «Запорізький інструментальний завод» ОСОБА_2 працювала в якості таврувальника 2 розряду цеху таврувальників з 03.09.1981 по 26.08.1982 (а.с.28).
Як слідує з відповіді-листа відповідача-2 до страхового стажу позивачки відповідачем не зараховано вищевказані періоди роботи, оскільки в довідках №27, № 27-1, №27-2 від 04.09.2024 року вказано, що ТзОВ “Запорізький інструментальний завод» не є правонаступником Запорізького інструментального заводу ім. Войкова.
Суд вказує, що відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто обов'язок надання уточнюючої довідки підприємства виникає за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.
Так, позивачем надано відповідачу трудову книжку із належним чином зробленими записами в ній про періоди роботи. Із врахуванням ст. 48 Кодексу законів про працю та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» відповідач мав зарахувати періоди роботи з 17.05.1990 по 12.04.1998 у колгоспі «Дружба» згідно записів трудової книжки позивача.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, суд відзначає, що у справі № 229/3431/16-а (постанова від 12.12.2019) з аналогічного спору Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Така правова позиція також викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).
Таким чином, відповідач має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, оскільки відповідальність за недотримання трудового законодавства покладена на роботодавця.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність не зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 03.09.1981 по 26.08.1982 згідно записів трудової книжки і цей період має бути зарахований до страхового стажу позивачки.
Щодо позовної вимоги позивача, щодо перерахунку одноразової допомоги в розмірі 10 пенсій, відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, така допомога позивачу була призначена, зокрема наведене підтверджується відомостями про перерахунок пенсії від 13.09.2024 (а.с.13).
Водночас, у зв'язку з встановленням обставин щодо протиправності дій відповідача-2 щодо не зарахування позивачці періодів роботи з 03.09.1981 по 26.08.1982 згідно записів трудової книжки та зобов'язання відповідача зарахувати вказаний період роботи, у відповідача-2 наявний обов'язок здійснити перерахунок пенсійних виплат позивачки з урахуванням вказаного періоду, в тому числі перерахунку одноразової допомоги в розмірі 10 пенсій, відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується матеріалами справи, відтак вказані судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд.15, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області щодо незарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи з 03.09.1981 р. по 26.08.1982 р. на Запорізькому інструментальному заводі ім. Войкова на посаді таврувальника 2 розряду (записи в трудовій книжці № 1 та № 2) згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 03.09.1981.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд.15, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 03.09.1981 р. по 26.08.1982 р. на Запорізькому інструментальному заводі ім. Войкова на посаді таврувальника 2 розряду згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_4 від 03.09.1981 та здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії по віку та одноразову допомогу в розмірі 10 пенсій відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням раніше виплачених сум з моменту її звернення з заявою про перерахунок пенсії та виплату одноразової грошової допомоги - 09 вересня 2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд.15, код ЄДРПОУ 20551088).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору