Справа № 287/1230/25
провадження 3/287/2497/25
14 серпня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Русин Микола Григорович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 22.03.2000 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, не працюючої, жительки АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 109091 від 26.05.2025 року встановлено, що 26.05.2025 року ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків, щодо виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідоч чого донька пропустила навчання в ліцеї без поважних причин.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, проте на адресу суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 109091 від 26.05.2025 року, актом від 16.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_3 учениця 10 класу 16 днів не відвідувала Білокоровицький ліцей без поважних причин, копією свідоцтва про народження дитини, письмовим поясненням ОСОБА_1 від 26.05.2025 року та копією паспорт дитини.
При цьому, суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу винної, яка має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючої та молодий вік, беручи до уваги, що санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено стягнення у виді попередження або штрафу у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає від 850 до 1700 грн, і одночасно, у випадку накладення адмінстягнення, законодавство передбачає сплату судового збору, суд вважає, що в умовах воєнного стану накладення навіть найменшого стягнення значно погіршить становище насамперед неповнолітньої дитини, у зв'язку з чим вбачає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Частиною другою ст. 284 КУпАП передбачено, що у разі оголошення особі, що притягається до адміністративної відповідальності усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 184 ч. 3, ст. ст. 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнити її від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Олевський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: М. Г. Русин