14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 308/1178/25
провадження № 51 - 3152 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2025 року та Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2025 року,
установив:
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2025 року клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 задоволено. Звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ч. 5 ст. 401 цього Кодексу (для продовження проходження військової служби).
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суди обох інстанцій залишили поза увагою незаконність призову ОСОБА_5 на військову службу по мобілізації, та невідповідність записів у військовому квитку дійсності. Як стверджує захисник, ОСОБА_5 не було роз'яснено про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, а розгляд клопотання прокурора проведено за відсутності захисника, що є порушенням права на захист.
Зазначає, що з огляду на позицію ОСОБА_5 судами грубо порушені вимоги ст. 62 Конституції України: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Колегія суддів (далі - Суд), перевіривши доводи касаційної скарги, та долучену до неї копію судового рішення, дійшла висновку про таке.
Приписами ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності врегульовано в § 2 Глави 24 КПК.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 286 КПК у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
За правилами ч. 2 ст. 287 КПК до клопотання прокурора повинна бути додана письмова згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності, а у разі звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі ч. 5 ст. 401 КК, - письмова згода командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження підозрюваним (обвинуваченим) військової служби.
Як убачається з ухвали суду першої інстанції, прокурор у своєму клопотанні просив звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК на підставі ч. 5 ст. 401 цього Кодексу, в зв'язку з добровільним зверненням ОСОБА_5 до прокурора з заявою про намір повернутися до військової частини НОМЕР_1 чи до інших підрозділів Збройних Сил України для продовження проходження військової служби та наявністю письмової згоди т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на продовження проходження ним військової служби.
Під час розгляду клопотання, суд роз'яснив ОСОБА_5 його права визначені ст. 42 КПК, після чого на питання суду він відповів, що права йому зрозумілі, будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі і про призначення захисника, він не має. У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК, зазначивши, що розуміє суть підозри та підставу звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Вирішуючи клопотання суд першої інстанції узяв до уваги те, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності за ст. 407, 408 КК не притягувався і виявив бажання продовжити проходити військову службу в Збройних Силах України. З урахуванням позицій сторін висловлених у судовому засіданні, та наявності передбачених Законом підстав, суд задовольнив клопотання прокурора та закрив кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Як зазначає захисник у касаційній скарзі, надалі ОСОБА_5 змінив свою думку, тому він у його інтересах подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити ухвалу суду та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, через відсутність у діях останнього складу кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги захисника зводились до незаконності призову ОСОБА_5 на військову службу по мобілізації та невідповідності записів у його військовому квитку дійсності. Крім того, як стверджував захисник, ОСОБА_5 не було роз'яснено про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, а розгляд клопотання прокурора проведено за відсутності захисника, що є порушенням права на захист.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника встановив, що в підготовчому судовому засіданні ОСОБА_5 було роз'яснено суть підозри, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, а також право користуватися правовою допомогою захисника.
Після цього ОСОБА_5 надав суду згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за його підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК на підставі ч. 5 ст. 401 цього Кодексу, і підстав сумніватися у добровільності його позиції у Суду немає.
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують правильність висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях і не ставлять під сумнів законність цих рішень.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є належним чином обґрунтованими та вмотивованими за змістом відповідають вимогам статей 370, 372 та 419 КПК.
Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги Суд не вбачає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2025 року та Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2025 року через відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3