15 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 753/4498/19
провадження № 61-13243св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, за заявою ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року за нововиявленими обставинами,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Невідомої Т. О., Поліщук Н. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя 12/100 частин садового будинку з будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та 12/100 частин земельної ділянки земельної ділянки № АДРЕСА_1 , площею 0,0637 га кадастровий номер 8000000000:90:856:0131, переданої для ведення садівництва, яка розташована за вказаною адресою; у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 6/100 частин вказаного садового будинку та на 6/100 частин зазначеної земельної ділянки.
Справу суди розглядали неодноразово
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 19 січня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 09 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Домітращук І. М. , задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Київський апеляційний суд постановою від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Домітращук І. М. задовольнив. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав спільною сумісною власністю подружжя 12/100 частин садового будинку з будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та 12/100 частин земельної ділянки від 0,0637 га земельної ділянки № АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:856:0131, переданої для ведення садівництва, за цією ж адресою. У порядку поділу спільного майна подружжя визнав за ОСОБА_1 право власності на 6/100 частин цього садового будинку та на 6/100 частин земельної ділянки.
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року за нововиявленими обставинами, у якій просив змінити рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року в мотивувальній частині, зазначивши що підставою для відмови у позові є встановлений судом факт самочинно збудованого поверху «мансарда» у межах якого знаходяться приміщення садового будинку № 131 СТ «Берізка-2», АДРЕСА_1 , які становлять 12/100 частин будинку та є предметом спору; резолютивну частину рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року залишити без змін.
Заява мотивована тим, що факт самочинно збудованого поверху «мансарда» є нововиявленою у справі обставиною, що згідно зі статтею 376 ЦК України і з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, унеможливлює поділ такої частини будинку, а також є підставою для відмови у поділі земельної ділянки, на якій такий будинок знаходиться згідно зі статтею 120 ЗК України; вимога про визнання частини будинку та частини земельної ділянки спільною сумісною власністю є неефективним способом правового захисту і задоволенню не підлягає.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду суду
Київський апеляційний суд ухвалою від 01 липня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року за нововиявленими обставинами відмовив.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з'ясування обставин набуття ОСОБА_4 права власності на спірне нерухоме майно, а в подальшому набуття такого права ОСОБА_2 не входило до предмета доказування у цій справі. Довідка КП КМР «КМ БТІ» від 01 квітня 2024 року № 062/14-3567, у якій зазначено про самочинно побудовану мансарду площею 111,0 кв. м у спірному будинку, є новим доказом, який не може бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року за нововиявленими обставинами задовольнити; рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року змінити в мотивувальній частині рішення; резолютивну частину цього рішення залишити без змін.
Підставою касаційного оскарження вказував неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Справу розглянув суд, який підлягав відводу, заяви відповідача про відвід суд не розглянув.
01 квітня 2024 року відповідач отримав довідку, з якої стало відомо про наявність у будинку самочинного побудованого мансардного поверху. Факт самочинного будівництва було встановлено 04 листопада 2011 року. Про цю обставину відповідачу відомо не було, однак вона існувала на момент розгляду справи. Ця обставина є істотною для розгляду справи, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути об'єктом поділу.
Предметом цього позову є поділ 12/100 частин будинку, які розташовані в межах мансардного поверху. Також не підлягають задоволенню вимоги про визнання спільною сумісною власністю та поділ 12/100 частин земельної ділянки.
Позивач надала копію технічного паспорта, який містить помилки, тому є підстави вважати, що такий доказ є підробкою. Апеляційний суд не розглянув клопотання відповідача про витребування у ОСОБА_1 оригіналу технічного паспорта.
В грудні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Заява обґрунтована тим, що справа містить виключну правову проблему, яка полягає в тому, чи може бути врахований судом при перегляді справи за нововиявленими обставинами новий доказ, який засвідчує існування нововиявлених обставин, які не є новими обставинами, оскільки існували на момент розгляду справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що вона і ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який 01 березня 2016 року розірваний рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова. За час перебування у шлюбі сторони придбали нерухоме майно:
- 12/100 частин садового будинку з будівлями та спорудами і 12/100 частин земельної ділянки на АДРЕСА_1.
Майно придбане на підставі договорів купівлі-продажу від 17 березня 2012 року, укладених між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .
На момент укладення договорів купівлі-продажу 12/100 частин право власності земельної ділянки належало ОСОБА_4 на підставі державного акта серії ЯЖ № 813134, виданого КМР 01 грудня 2009 року, а право власності на частину садового будинку належало на підставі договору дарування, посвідченого ПН КМНО Лисенко О. О. 23 грудня 2008 року в реєстру за № 10969.
У пункті 4 договору купівлі-продажу від 17 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зазначено, із чого складається відчужувана частина:
1/2 частина сходової клітини 1-28/8,5 кв. м;
1-35/27,5 кв. м, 1-37/11,0 кв. м, 1-39/16,2 кв. м, 1-40/24,3 кв. м житлові;
1-36/1,2 кв. м вбиральня;
1-38/3,3 кв. м ванна.
Згідно з технічним паспортом на спірний будиноквід 04 листопада 2011 року зазначені приміщення знаходяться у межах поверху мансарда.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), пункти 7.4, 7.5).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21), пункт 34.1.1).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункт 26).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц зазначено, що «нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку».
Як на нововиявлену обставину ОСОБА_2 посилається на зазначену в довідці КП КМР «КМБТІ» від 01 квітня 2024 року № 062/14-3567 інформацію про те, що у спірному будинку самочинно побудовано мансардний поверх, який і є предметом спору. Оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, то і не може бути предметом поділу.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду, суд правильно виходив з того, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Доводи касаційної скарги про те, що заявнику не було відомо про факт самочинного будівництва, який існував ще з листопада 2011 року, не можуть свідчити про наявність нововиявленої обставини у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки ця обставина об'єктивно існувала ще до розгляду справи, могла бути виявлена стороною під час її розгляду.
Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув заяву про відвід, є безпідставними і такими, що спростовуються ухвалою Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, в якій розглянуто заяви ОСОБА_2 від 04 травня, від 09 травня і від 15 травня 2024 року про відвід складу суду.
Висновки апеляційного суду з урахуванням установлених обставин справи не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, зазначених у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з ними та не є підставою скасування ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наведені заявником обґрунтування щодо передачі справи на розгляд Об'єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду у розумінні положень частини п'ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов