15 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 359/6402/17
провадження № 61-2800св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бориспільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області, про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив виключити відомості про його батьківство з актових записів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 18 липня 1998 року між ним і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 другу дочку, ОСОБА_4 . Батьком дітей записаний позивач. Після одруження його колишня дружина приймала увагу від сторонніх чоловіків, навесні 2007 року у неї були романтичні стосунки з іншим чоловіком. В цей час ОСОБА_2 пішла з дому та сказала, що житиме у своєї матері.
У серпні 2007 року позивач оформляв кредит на купівлю автомобіля, і йому була потрібна згода дружини. Після цієї зустрічі ОСОБА_2 намагалася налагодити їх відносини. У вересні 2007 року вони з ОСОБА_2 і дочкою поїхали на море. У кінці вересня дружина повідомила йому, що вагітна. Позивач почав сумніватися у своєму батьківстві вже після розлучення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 26 вересня 2019 року позов у частині вимоги про виключення відомостей про батьківство ОСОБА_1 з актового запису про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишив без розгляду.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 17 квітня 2024 року позов задовольнив. Виключив відомості про батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з актового запису від 05 травня 2008 року № 266 про народження дитини - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження - м. Київ, місце реєстрації - відділ державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ухилилася від проведення судово-генетичної експертизи, яка надала б можливість визначити наявність або відсутність кровного споріднення між позивачем та неповнолітньою донькою відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач була обізнана щодо наслідків ухилення від участі в експертизі, а також, не виключається, що усвідомлювала наслідки досягнення донькою повноліття, що унеможливлює для позивача оспорювання батьківства.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Відповідач була обізнана про призначення судової експертизи, наслідків ухилення від участі, проте не забезпечила можливість відібрання відповідних зразків.
ОСОБА_2 і не заявляла клопотання про визначення іншої установи для проведення відповідної експертизи в суді першої інстанції і в апеляційному суді.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2024 року у справі № 489/8474/21, від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 11 квітня 2018 року у справі № 316/1764/16-ц.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції прийняв відзив представника позивача, врахувавши її повноваження на підставі ордера, дата договору якого передує даті отримання свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю. Додаткових угод щодо договору про надання правничої допомоги представник позивача не надав.
Законодавством України не передбачено право суду змусити дитину пройти тест ДНК для визнання батьківства щодо неї. Суди попередніх інстанцій не обґрунтували неможливість відібрання зразків слини, іншого епітелію чи волосся, а призначили відібрання біологічного матеріалу саме в установі, де є лише відібрання біологічних зразків крові з вени, яке може завдати шкоди дитині з особливими потребами. В оскаржуваному судовому рішенні від 17 квітня 2024 року зазначено саме про забір крові. Суди проігнорували медичну довідку від 09 лютого 2021 року № 3 і виписку від 18 листопада 2022 року, що підтверджують стан здоров'я дитини, а також те, що дитина панічно боїться щеплень, уколів, після цих маніпуляцій завдає собі болю та травмує себе.
Скаржник неодноразово заявляла клопотання про проведення експертизи для дитини з особливими потребами на встановлення батьківства більш бережливими методами, аніж забір крові з вени.
Дитина висловила категоричне небажання в примусовому порядку здавати кров. Небажання дитини та її особливі потреби мають вирішальне значення у справі.
Позивач до 2017 року ніколи не сумнівався у своєму батьківстві щодо дітей. Допитані судом свідки є заінтересованими особами в результатах розгляду справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного суду від 07 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 1998 року, який розірвано 16 вересня 2011 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-2087/2011.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила дочку ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 народила другу дочку ОСОБА_4 .
Батьком дітей зазначено ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_2 .
Свідро ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю зі встановленим діагнозом: «дитячий аутизм» (посвідчення, видане Управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради, карта розвитку дитини, довідка дитячого лікаря психіатра).
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 , яка є матір'ю позивача, повідомила, що з початку 2007 року дружина її сина вдома не жила. У квітні 2007 року їм стало відомо, що у ОСОБА_2 з'явився коханець, з яким вона у липні поїхала на відпочинок. У серпні чи у вересні 2007 року ОСОБА_2 повернулася до ОСОБА_1 та, як потім з'ясувалося, була вагітною. Син вважав, що дитина його. У квітні 2011 року молодшій дитині виповнилося три роки, а в липні невістка пішла від сина.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 пояснив, що з 1993 до 2020 року він проживав у м. Борисполі по сусідству із сторонами у справі. Йому відомо, що це квартира ОСОБА_2 чи її батьків, а також, що у 2007 році ОСОБА_1 у квартирі вже не проживав. Бачив у цей період відповідача у компанії з іншим чоловіком, як вони обіймалися і цілувалися на вулиці.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2018 року за клопотанням ОСОБА_1 у справі призначено судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Питання про призначення експертизи вирішувалося у судовому засіданні за участю представника ОСОБА_2 , який цього дня отримав копію ухвали суду.
Рекомендовані листи суду з повідомленням про необхідність з'явитися до експертної установи 27 липня 2018 року та 13 вересня 2018 року ОСОБА_2 не отримувала (т. 1, а. с. 87, 88, 90, 91, 92, 93).
Відповідно до листа Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 17 вересня 2018 року №11/1736 експертиза не була проведена, ухвалу суду повернено експертною установою без виконання у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 на відбір зразків крові.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року повторно призначено судово-генетичну експертизу .
ОСОБА_2 отримала копію цієї ухвали суду 21 листопада 2019 року (т. 2, а.с. 66).
29 січня 2020 року ОСОБА_2 отримала повідомлення про необхідність з'явитися до експертної установи 07 лютого 2020 року.
07 лютого 2020 року ОСОБА_2 надала заяву про те, що вона перебуває на лікарняному, діти також захворіли, у зв'язку з чим не може з'явитися до експертної установи.
06 березня 2020 року ОСОБА_2 отримала повідомлення про необхідність з'явитися до експертної установи 20 березня 2020 року.
20 березня 2020 року відповідач подала заяву про неможливість з'явитись до експертної установи у зв'язку із запровадженням на усій території України карантину .
ОСОБА_2 були направлені повідомлення про обов'язкову явку з дочкою ОСОБА_4 для відбору зразків крові, який мав відбутися 23 квітня 2020 року, 05 червня 2020 року та 23 липня 2020 року (т. 2, а. с. 97-99, 102, 104, 107, 109, 112, 115).
Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи листом від 28 липня 2020 року № 100-596/1990 повідомило, що проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації згідно з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року у цій цивільній справі виявилося неможливим, тому що, незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з'явилась.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2022 року у даній справі втретє призначено судово-генетичну експертизу.
Київський апеляційний суд постановою від 02 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2022 року залишив без змін.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 13 липня 2023 року роз'яснив ОСОБА_2 наслідки ухилення від участі в експертизі та невиконання покладених на неї ухвалою суду від 27 травня 2022 року обов'язків із забезпечення явки неповнолітньої дочки ОСОБА_4 для надання необхідних біологічних зразків для проведення експертизи (відбору крові) до Відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
ОСОБА_2 була обізнана про необхідність з'явитися до експертної установи 01 грудня 2023 року, проте не повідомила про причини своєї неявки (т. 3, а. с. 194-195, 199).
Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи в листі від 05 грудня 2023 року №100-563/2190 зазначило, що проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації згідно з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2022 року виявилося неможливим, оскільки ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з'явилася.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).
Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом,
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
У зазначеній нормі процесуального закону встановлено спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
За обставинами цієї справи, суд першої інстанції неодноразово призначав судово-генетичну експертизу.
Встановивши, що ОСОБА_2 була обізнана про призначення судово-генетичної експертизи, наслідки ухилення від участі в ній, дати відбору зразків, проте, не забезпечила можливість відібрання відповідних зразків, розцінивши таку поведінку ОСОБА_2 як ухилення від проведення судово-генетичної експертизи, яка надала б можливість визначити наявність або відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 і неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , врахувавши положення статті 109 ЦПК України, а також той факт, що справа перебуває у провадженні суду з 2017 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов законного й обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про виключення відомостей про батьківство позивача з актового запису від 05 травня 2008 року № 266 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 є дитиною з особливими потребами, панічно боїться уколів, і відібрання в неї біологічних зразків шляхом забору крові з вени може завдати їй фізичного болю та психічної травми, не спростовують висновків судів і були предметом їх оцінки. Ухвалами суду про призначення судово-генетичної експертизи не було визначено процедури відібрання генетичного матеріалу для дослідження саме шляхом забору крові з вени. Крім того, справа перебуває у провадженні суду з 2017 року, і ОСОБА_2 не заявляла клопотання про визначення іншої установи для проведення відповідної експертизи ні в суді першої інстанції ні і в апеляційному суді.
Інші аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Висновки судів у цій справі за встановлених судами фактичних обставин не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені у касаційній скарзі.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов