Справа № 204/3757/25
Провадження № 2/204/2489/25
18 серпня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 , через представника, звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 із вимогою про стягнення пені за прострочення сплати аліментів (а. с. 1-6).
В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що вона з відповідачем мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку судовим наказом Красноармійського районного суду Донецької області від 07 жовтня 2021 року, з відповідача на користь позивачки, з 11 червня 2018 року, стягуються аліменти у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та до досягнення дитиною повноліття. Стверджує, що вищевказаний судовий наказ перебуває на виконанні в Покровському ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (ВП № 73952573). Зазначає, що відповідач вищевказане судове рішення не виконує, аліменти не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати аліментів, яка відповідно до довідки-розрахунку № 22.27-6922 від 19 березня 2025 року, станом на 31 січня 2025 року становить 336 542 гривні 33 копійки, у зв'язку з чим позивачка, прохає суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 336 542 гривні 33 копійки
Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 14 годину 05 травня 2025 року (а. с. 23), копія якої надіслана сторонам 16 квітня 2025 року за вихідним № 9736/25-вих/2/204/2489/25 (а. с. 24).
Ухвалою суду від 10 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Селезньова М.В., про зупинення провадження у цій справі (а. с. 63-64).
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 35 та на звороті), в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд їх задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 74, 76, 79). 15 серпня 2025 року представником відповідача подано суду заяву про відкладення судового засідання із посиланням на те, що ним 24 липня 2025 року було скеровано адвокатський запит до Міністерства оборони України про надання інформації щодо відповідача, зокрема щодо його перебування у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, однак такий запит ним суду не надано, що позбавляє суд можливості встановити вказані обставини, а відтак суд не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду зазначеної справи, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16 лютого 2018 року (а. с. 12).
Судовим наказом Красноармійського районного суду Донецької області від 15 червня 2018 року у справі № 235/3335/18 з відповідача стягувались аліменти на утримання дитини, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 11 червня 2018 року, і до повноліття дитини (а. с. 14 та на звороті).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за судовим наказом № 235/3335/18, станом на 31 січня 2025 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 336 542 гривні 33 копійки (а. с. 8-9).
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таке право кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений у ст. 51 Конституції України, а також у ст. 180 Сімейного кодексу України та гарантується Державою,
Нормою ст. 15 СК України чітко регламентовано, що сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
Відповідно до вимог ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17.
Відповідно до вимог ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Порядок стягнення аліментів передбачений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Статтею 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано те, що прострочення сплати аліментів сталося з його вини, оскільки він, будучи обізнаним про рішення суду та наявність відкритого виконавчого провадження за ним, не виконує належним чином та своєчасно обов'язки щодо сплати аліментів на утримання дитини, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість, розмір якої, станом на 31 січня 2025 року, становить 336 542 гривні 33 копійки.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 4-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № -1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № -2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № -300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Разом з цим, Касаційний Цивільний Суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 20 липня 2020 року у справі № 362/4462/16 зазначив про те, що при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визнавши її загальну суму.
Тобто, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, позивачкою на підтвердження заявлених позовних вимог надано суду розрахунок пені за період наявності заборгованості зі сплати аліментів, зокрема з червня 2018 року по грудень 2024 року, який перевірено судом та встановлено, що він відповідає чинній правовій позиції Верховного Суду щодо здійснення такого розрахунку, яка викладена вище, і є арифметично вірним (а. с. 2 на звороті - 5).
Разом з цим, оскільки нарахований позивачкою розмір пені перевищує розмір заборгованості за аліментами, нею цілком вірно заявлено до стягнення пеню, обмежену розміром заборгованості зі сплати аліментів у сумі 336 542 гривні 33 копійки, що не перевищує 100 відсотків заборгованості.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він хоча б якось намагався виконати свій обов'язок щодо сплати аліментів на утримання дитини, зокрема доказів того, що він сплачував аліменти або звертався до держаного виконавця із вимогою про здійснення перерахунку заборгованості по їх сплаті. Натомість, відповідач, будучи належним чином повідомленим про існування зазначеної цивільної справи та користуючись професійною правничою допомогою з травня 2025 року, своїм правом на надання відзиву не скористався, позовні вимоги позивачки не спростував.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини особи, яка їх зобов'язана сплачувати за рішенням суду, що в даному випадку не спростовано стороною відповідача, враховуючи право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, суд дійшов переконливого висновку про обґрунтованість та доведеність належними, достатніми та допустимими доказами позовних вимог, а відтак про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 336 542 гривні 33 копійки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з вимогами пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подачу позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, сплачується судовий збір, який становить 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволені на суму 336 542 гривні 33 копійки, а позивачку при подачі позову було звільнено від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3365 гривень 42 копійок.
Керуючись ст.ст. 15, 180, 196 СК України, ст. ст. 3, 5, 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354-355 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , пеню за прострочення сплати аліментів по судовому наказу № 235/3335/18 у розмірі 336 542 (триста тридцять шість тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 33 (тридцять три) копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у сумі 3365 (три тисячі триста шістдесят п'ять) гривень 42 (сорок дві) копійки.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна