Справа № 726/2349/25
Провадження №2/726/451/25
Категорія 40
(заочне)
18.08.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Садгірського районного суду м. Чернівці, через систему «Електронний суд», надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому представник позивача Тараненко А.І. просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 722775182 від 11.09.2021 у розмірі 27 645,20 грн, а також судові витрати у справі на оплату судового збору у розмірі 2 442,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
У позові зазначає, що 11.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено Кредитний договір № 722775182 на суму 6 000,00 грн, у електронному вигляді, у формі електронного документа з використанням електронного підпису (договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8N22W) в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Зазначає, що саме відповідачка ініціювала укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Вказує, що відповідно до умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачці, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн 11.09.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору. Однак, станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості за Кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 27 645,20 грн, яка складається з:
6 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту;
21 645,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;
0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Щодо переходу права вимоги, посилається на укладені договори, зокрема:
-28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 та Додаткові угоди у тому числі щодо продовження його терміну дії;
-30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01;
-04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором.
Вказує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, а Договори факторингу є дійсними, відповідно до законодавства, містять вимоги конкретного змісту, щодо відступлення прав вимоги до Боржників, що існували на момент переходу цих прав, в порядку передбаченому договорами факторингу, в тому числі і майбутніх вимог, містить обсяг таких вимог, та обсяг прав і обов'язків Сторін, Сторонами досягнуто згоди щодо предмета договору факторингу. Умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення Договору факторингу.
Представник позивача також наводить попередній розрахунок суми судових витрат, що включає в себе окрім судового збору також витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно із Договором № 05/06/25-01 від 05.06.2025, Додаткової угоди до нього, Акту прийому-передачі наданих послуг до договору наданням правничої допомоги згідно із Договору на суму 7 000 грн, що складається з витрат на: вивчення матеріалів справи: 2 год - 1 000,00 грн; складання позовної заяви: 2 год - 5 000,00 грн; підготовку адвокатського запиту: 1 год - 500,00 грн; підготовку та подачу клопотань: 1 год - 500, 00 грн.
Відзив на позовну заяву від відповідачки ОСОБА_1 до суду не надходив.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості сформовано у системі «Електронний суд» та подано до Садгірського районного суду м. Чернівці.
Згідно із відомостями протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана справа 07.07.2025 передана на розгляд головуючого судді Асташева С.А.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 08.07.2025 прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, судове засідання призначено на 22.07.2025. Також ухвалою суду за клопотанням позивача витребувано низку доказів у справі, які отримані судом 29.07.2025.
В подальшому судове засідання у справі відкладено на 18.08.2025.
Позивач у позові просив розгляд справи проводити за відсутності його представника, підтримав позовні вимоги та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомила.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Зупинення і поновлення провадження у справі не здійснювалося.
Заходів спрямованих на забезпечення доказів та позову не вживалося.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, надавши їм відповідну оцінку, доходжу таких висновків.
Суд встановив, що 11 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір (Договір кредитної лінії) № 722775182, у формі електронного документа з використанням електронного підпису за яким Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 11500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Відповідно до п. 1.3 Договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 6 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернутий до 11.10.2021. Кредитна лінія надається на строк 30 днів
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в дисконтний період в розмірі 281,05 % річних, що становить 0,77 відсотків в день від суми кредиту, а за умови продовження строку дисконтного періоду за ставкою 704,63 % річних, що становить 1,93 % в день від суми кредиту за час користування ним. Після закінчення дисконтного періоду - 722,70%, що становить 1,98 % в день.
Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Як убачається із Договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджується розділом 5 Договору «Реквізити сторін».
Отже, Договір був вчинений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Також суду надано Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 722775182 від 11.09.2021, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритм дій в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно зі даними Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 11.09.2021 ОСОБА_1 вказує свої персональні дані, фінансовий номер з метою надання їй кредиту та просить надати їй кредит на картку № НОМЕР_1.
Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Згідно із даними Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі одноразовий ідентифікатор MNV8N22W відправлено позичальниці 11.09.2021 на номер телефону НОМЕР_2 та введено нею з метою підписання договору, а також вказано про сплату 11.10.2021 процентів за договором у сумі 1 386,00 грн, що свідчить про вчинення дій з метою продовження Дисконтного періоду.
Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вказує, що виконало свої зобов'язання за договором кредитної лінії №№ 722775182 від 11.09.2021, що підтверджується долученим платіжним дорученням від 11.09.2021 про переказ коштів у сумі 6000,00 рн на рахунок НОМЕР_3 згідно із Договором № 722775182 від 11.09.2021 (безготівкове зарахування).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вказує, що виконало свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 722775182 від 11.09.2021, відповідно до Довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг Отримувача: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», Особа Отримувача: ОСОБА_1 , Рахунок/платіжна карта Отримувача: НОМЕР_1, Термін дії: 03.2023; Сума платіжної операції: 6 000,00 грн.; Дата ініціювання платіжної інструкції: 11.09.2021 15:49:40; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 11.09.2021 15:49:45.
Також надано письмові пояснення, відповідно до яких Товариство є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг, а отже не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору.
Відповідно до даних розрахунку заборгованості за кредитним договором № 722775182 від 11.09.2021, наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у ОСОБА_1 наявна заборгованість станом на дату продажу 14.12.2021 становить: 6000 грн сума боргу та 11 811,20 грн проценти.
Згідно із даними виписки з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором перед ТОВ «Юніт Капітал», складає 27 645,20 грн та складається з: 6 000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 21 645,20 гривень - прострочена заборгованість за процентами.
Такий же розмір заборгованості підтверджено розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
Також суд встановив і те, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 та Додаткові угоди (№ 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020 № 27 від 31.12.2021, № 32 від 31.12.2023 щодо продовження його терміну дії).
Предметом договору факторингу №28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п.1.3 договору факторингу).
У пункті 1.5. договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в Додатку №1 до цього договору.
Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання цього Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 164 від 14.12.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Суду надано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 164 від 14.12.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з Реєстру прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого позивач вказує, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання цього Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (27 645,20 грн).
Також суду надано платіжні інструкції та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з Реєстру прав вимоги.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивач вказує, що Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 722775182 від 11.09.2021 на загальну суму 27 645,20 грн.
За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Також суду надано Платіжні інструкції про перерахування коштів від позивача до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за купівлю прав вимог; Акт прийому-передачі Реєстру боржників.
Суд отримав витребувані за клопотанням представника позивача докази від АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до яких на ім'я ОСОБА_1 . Банком була емітована платіжна картка НОМЕР_4 та на цей картковий рахунок з 12.01.2021 по 17.01.2021 був зарахований платіж у сумі 6000 грн, що підтверджується випискою по разунку. Номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить із того, що згідно із положеннями ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді та виконання його умов кредитором.
11.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 722775182 в електронній формі шляхом підписання такого електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором.
Зазначені обставини стороною відповідача не спростовані.
Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У цій справі суд встановив, що вказаний договір про відкриття кредитної лінії було укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором MNV8N22W через електронну адресу, номер телефону НОМЕР_2 .
Під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Також, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено перерахунок коштів з боку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картрахунок ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що судом отримані докази, що вказана картка на яку здійснено переказ кредитних коштів належить відповідачці та на неї дійсно перераховувалися кредитні кошти за договором у сумі 6 000 грн.
Доказів оплати заборгованості та повернення отриманих у кредит коштів в повному обсязі кредитору не долучено, однак вказано про часткову оплату, що відображено у відповідному розрахунку. Часткова оплата боргу свідчить про визнання кредитних відносин відповідачкою.
Щодо переходу права вимоги та стягнення заборгованості, суд вважає за необхідне зазначити таке.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Тобто, позичальник 1 - отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та 2 - отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.
Натомість, у позичальника виникає зобов'язання 1 - повернути грошові кошти у встановлений строк та 2 - сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до змісту ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
В п.2.1.1.5. Договору № 722775182 від 11.09.2021 передбачено, що кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо існування повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором кредитної лінії № 722775182 від 11.09.2021 та будь-яке підтвердження про направлення позичальнику такого повідомлення за подальшими Договорами факторингу.
Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, та усіх майбутніх вимог, пов'язаних із дійсною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 серпня 2023 року в справі №910/19199/21 виснувала, що з норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).
З матеріалів справи вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Разом з тим, на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, грошові зобов'язання відповідачки за договором кредитної лінії № 722775182 від 11.09.2021 ще не існували, оскільки виникли після переуступки боргу, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов'язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 то у наступних кредиторів не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке могло бути передано.
В Додатковій угоді до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що право вимоги - це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не існувало та сторони не могли передбачити, що 11.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе спірний кредитний договір з відповідачкою.
Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018, як і в додаткових угодах до вказаного договору, сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Враховуючи, що позивачем ТОВ «Юніт Капітал» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал».
Крім того, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи реєстри прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатками до договору та його невід'ємною частиною.
Суд вважає, що посилання позивача на продовження строку дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Враховуючи вищенаведене, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело своє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором № 722775182 від 11.09.2021, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Також суд вирішує питання судових витрат у справі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 442 гривні 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв'язку із подачею позову в електронному вигляді (платіжна інструкція № 15953 від 04.07.2025), а оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, суд не знаходить підстав для стягнення таких витрат із відповідача.
Також у зв'язку із відмовою у позові суд не стягує із відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст.ст. 512- 514, 1077, 1078, 1081 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя С. А. Асташев