Справа № 726/1714/25
Провадження №2/726/355/25
Категорія 40
18.08.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»), від імені та в інтересах якого діє представник Дараган Ю.О., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості
за Договором позики № 2819235 в розмірі 24 780,00 грн, з яких:
- 14 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 3 780,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
- 7 000,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою;
за Кредитним договором № 2947538 в розмірі 55484,00 грн., з яких:
- 18 240,00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням;
- 30 324,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом;
- 1 320,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту;
- 5 600,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня);
за Кредитним договором № 18329-04/2024 в розмірі 49 500,00 грн, з яких:
- 20 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 29 500,00 грн - сума заборгованості за процентами.
У позові зазначає, що 15 травня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 2819235, в електронній формі за допомогою веб сайту та мобільного додатку, у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, із застосуванням електронного підпису, згідно із яким позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Також вказує, що 14.06.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 35 від 28.10.2024, позивач вказує, що набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 24780,00 грн.
Звертає увагу суду і на те, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій, а також не отримано коштів у рахунок погашення існуючої заборгованості за вказаним договором ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» ні на рахунки попереднього кредитора, а тому просить стягнути існуючу заборгованість за рішенням суду.
Також зазначає, що 24 квітня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2947538, в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, відповідно до якого кредитні кошти надаються ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданих відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Вказує, що 30.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 30102024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 30.10.2024, позивач вказує, що набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 55 484,00 грн та з моменту отримання права вимоги до відповідача не здійснював нарахування штрафних санкцій, а також не отримав коштів у рахунок погашення існуючої заборгованості за вказаним договором.
Зазначає, що 11 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 18329-04/2024, підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора надісланого на номер телефону відповідача та відповідно до Договору кошти кредиту надаються ТОВ «Аванс Кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданих відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
19.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 191124/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників і таким чином позивач вказує, що набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 49500,00 грн, які просить стягнути у судовому порядку.
Позивач у позові просить стягнути із відповідача понесені судові витрати у справі.
14.06.2025 представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Калініним С.К., подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на оплату послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 12 000,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що позивачем не надано доказів укладення договорів № 2819235 від 15.05.2024, № 2947538 від 24.04.2024, № 18329-04/2024 від 11.04.2024, які б за формою відповідали вимогам цивільного законодавства. Зазначає, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Посилається з цих підстав на праві висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19.
З цих підстав вважає, що позивачем не доведено факту укладення сторонами договорів № 2819235 від 15.05.2024, № 2947538 від 24.04.2024, № 18329-04/2024 від 11.04.2024, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Просить врахувати і те, що належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, однак позивачем, разом із позовною заявою, направлено до суду копію платіжного доручення та листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», які не відповідають вище переліченим вимогам чинного законодавства для первинних бухгалтерських документів.
Відсутні докази того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить або використовувався відповідачем.
Заперечує проведені розрахунки заборгованості за договором № 2819235 від 15.05.2024 та договором № 18329-04/2024 від 11.04.2024, оскільки такі не містять усіх складових заборгованості, зокрема не зазначено бази нарахування процентів, періоду нарахування процентів, розмір процентів, застосованого за період прострочення, даних про внесення відповідачем платежів.
Заперечує підтвердження позивачем належними доказами відступлення права вимоги за кожним із договорів, а також вказує на те, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Посилається і на те, що п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже вважає незаконним нарахування заборгованості по процентам в розмірі 30 324,00 грн., так як умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,12 %, передбачені п.п. 1.5. 1.4.2 договору № 2947538 від 24.04.2024, вважає нікчемними та незаконним нарахування заборгованості по процентам в розмірі 29 500,00 грн., так як умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5 %, передбачені п.п. 1.4.1 договору № 18329-04/2024 від 11.04.2024, вважає нікчемними.
Звертає увагу і на те, що нарахування пені у період дії воєнного стану на території України - незаконне. Щодо комісії за надання кредиту, позивач не роз'яснив за які конкретні дії з відповідача буде взята комісія за надання кредиту (управління та обслуговування кредиту).
19.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у якій просить поновити строк на подання та витребування доказів у справі, позовні вимоги задовольнити.
Вказує на правомірність укладення електронного договору з використанням електронного підпису. Щодо перерахування коштів та розрахунку заборгованості звертає увагу суду на те, що фактично відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів, а лише зазначає про факт не доведення позивачем цих обставин, хоча як власник рахунку може подати виписку із свого рахунку. Позивач долучив усі наявні у нього докази, отримані від первісних кредиторів, а інші документи просить суд витребувати, оскільки такі містять банківську таємницю. Просить врахувати і те, що номер картки для зарахування кредитних коштів при укладенні договорів вказано самостійно позичальником.
Вказує на дійсність переходу права вимоги та те, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог. Підписанням реєстру боржників сторони засвідчили передачу права вимоги до боржників. Договір факторингу був дійсний на момент відступлення права вимоги, а тому є правомірним і відповідає чинному законодавству.
Окремо заперечує співмірність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу зі складністю справи.
Вказана вище позовна заява 22.05.2025 надійшла на розгляд Садгірського районного суду м. Чернівці засобами поштового зв'язку та відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 передана на розгляд головуючого судді Асташева С.А.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 26.05.2025, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача у справі, прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.06.2025.
11.06.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви.
Суд своєю ухвалою від 11.06.2025 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Калініна Сергія Костянтиновича, про повернення позовної заяви. Закрив підготовче провадження у справі № 726/1714/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та призначив справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23 червня 2025 року.
16.06.2025 судом отримано відзив на позов.
19.06.2025 представник відповідача скерував до суду відповідь на відзив на позовну заяву, заперечення на клопотання про витребування доказів та заяву про виключення документа з числа доказів.
23.06.2025 ухвалою суду задоволено клопотання позивача, витребувано низку доказів у справі.
07.07.2025 до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у якому позивач просить відкласти розгляд справи оскільки витребувані докази є важливими для розгляду справи.
09.07.2025 надійшла відповідь від АТ КБ «ПриватБанк» щодо неотримання належним чином ухвали суду про витребування доказів у справі.
25.07.2025, 28.07.2025 та 30.07.2025 надійшли відповіді на ухвалу суду про витребування доказів у справі.
Заходів спрямованих на забезпечення доказів не вживалось, як і заходів щодо забезпечення позову. Зупинення і поновлення провадження не здійснювалося.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак у позові та відповіді на відзив просив розгляд справи провести за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Калінін С.К. у судове засідання також не з'явилися, у своїх заява по суті справи просили розгляд справи провести за їх відсутності та відмовити у задоволення позову.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.3 ст. 211 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та долучені до неї докази, надавши їм відповідну оцінку, суд доходить таких висновків.
Суд встановив, що відповідно до Договору позики № 2819235 (з фіксованою процентною ставкою) від 15 травня 2024 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Договір був укладений в електронній формі за допомогою веб сайту та мобільного додатку, у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію».
За цим Договором було визначено суму позики: 14 000,00 грн; строк позики: 30 днів (з 15.05.2024 по 14.06.2024); проценту ставку 0,90 %,
У Додатку № 1 до Договору позики міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та загальну вартість кредиту визначено у сумі 17 780, 00 грн.
Також суд встановив і те, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Позивач долучає Додаткові угоди № 2 від 28.07.2021, № 7 від 13.06.2022 та № 42 від 28.10.2024 до цього Договору факторингу, Акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 35 від 28 жовтня 2024 року за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та Реєстр Боржників № 35 від 28 жовтня 2024 року за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до яких фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилається на те, що отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 2819235 на суму 24 780 грн, з яких: 14000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 780,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 7 000,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою.
Також до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за Договором позики № 2819235, проведений позивачем на суму 24 780 грн (14000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 780 грн заборгованість за відсотками та 7000 грн заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою), який підтверджує те, що з моменту отримання права вимоги, позивач не здійснював нарахування штрафних санкцій.
Суд встановив і те, що відповідно до Договору про споживчий кредит № 2947538 від 24 квітня 2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк 360 днів з 24.04.2024, надати позичальнику грошові кошти у сумі 19 000 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені Договором.
У п. 1.5.1 Договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 1518 грн, яка нараховується за ставкою 8,05 % від суми кредиту одноразово у момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового кредиту розраховують за ставкою - 357,70 % річних, протягом решти строку - 511,00 % річних (п. 1.5.2 та 1.5.3 Договору).
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Згідно із п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 .
Також у п. 4 Договору передбачено відповідальність сторін, зокрема штраф у розмірі 7000 грн за кожен випадок порушення зобов'язання більше ніж на 6 днів.
У Додатку № 1 до Договору про споживчий кредит № 2947538 міститься графік платежів.
До матеріалів справи позивач заяву на отримання кредиту № 2947538 від 24.04.2024 від імені ОСОБА_1 та Анкету-заяву на кредит № 2947538, яка містить дані про процес оформлення і розгляду заяви щодо отримання кредиту та Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до даних платіжного доручення 36212323 від 24.04.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» виплатило ОСОБА_1 на рахунок платіжної картки НОМЕР_1 кошти згідно з Договором № 2947538 у розмірі 19 000 грн.
Долучено дані розрахунку, проведеного ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси», що містить відомості про щоденні нарахування та погашення, також вказано дані про часткову сплату процентів та комісії, тіла кредиту.
30.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 30102024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права грошової Вимоги за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» Права Вимоги до Боржників (включаючи суму основного зобов'язання, комісію, проценти за користування кредитом, неустойку та інші платежі), вказаними у Реєстрі боржників.
До матеріалів справи долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 30102024 від 30.10.2024 та Реєстр боржників від 30.10.2024, відповідно до яких позивач вказує, що набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2947538 в сумі 55 484,00 грн, з яких:
- 18 240,00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням;
- 30 324,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом;
- 1 320,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту;
- 5 600,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Суд встановив, що відповідно до Договору про надання фінансового кредиту № 18329-04/2024 від 11 квітня 2024 року, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , товариство надає клієнту кредит в розмірі 20 000 грн на умовах строковості. Зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 1.2 та п.1.6 Договору кредит надається на власні потреби клієнта у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта платіжної картки НОМЕР_1 на строк 120 днів до 08.08.2024. Денна процентна ставка становить 2,50 % (п. 1.4.1 Договору).
Договір підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора надісланого на номер телефону.
Також суду надано Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, повідомлення ТОВ «Аванс Кредит» про відступлення права вимоги за договором.
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10.04.2025, наданого ТОВ «Аванс Кредит», ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомляє про те, що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків та 11.04.2024 о 09:20 здійснило зарахування коштів на суму 20 000 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua -371991308.
Суд встановив і те, що 19.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 191124/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
До матеріалів справи долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 та Реєстр боржників від 19.11.2024, відповідно до яких позивач вказує, що набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 18329-04/2024 в сумі 49 500,00 грн, з яких:
- 20 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 29 500,00 грн - сума заборгованості за процентами.
Також долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором № 18329-04/2024 на суму 49 500,00 грн, визначену за період з 11.04.2024 до 19.11.2024 (моменту відступлення права вимоги) та який фіксує часткову оплату коштів у рахунок погашення заборгованості.
Разом із відповіддю на відзив відповідач долучає також платіжні інструкції на підтвердження оплати купівлі прав вимог за договорами факторингу.
АТ КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу суду витребувану ухвалою інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку НОМЕР_1 , а також долучено Виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .
Вказана виписка містить інформацію про надходження на картковий рахунок НОМЕР_1 :
11.04.2024 грошових коштів в сумі 20000,00 грн;
24.04.2024 грошових коштів в сумі 19000,00 грн;
15.05.2024 грошових коштів в сумі 14000,00 грн.
Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить із таких правових положень.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Вирішуючи питання доведеності права вимоги позивача до відповідача за кредитними договорами суд враховує те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Посилання відповідача на те, що надані позивачем «витяг з реєстру» не містять підпису осіб, що уклали договір факторингу, такі витяги виготовлено позивачем самостійно, як зацікавленою особою, а тому останній міг зазначити будь-яку інформацію, на власний розсуд суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Зокрема позивач у відповіді на відзив долучив належними чином засвідчені копії витягів із реєстрів прав вимог у яких вказано відповідача та кожен із укладених ним кредитних договорів та розмір заборгованості, право вимоги на стягнення якого передано позивачу у справі.
Те, що такі витяги долучені разом із відповіддю на відзив не є підставою для виключення таких доказів із матеріалів справи, оскільки вони були долучені разом із позовом. Позивач лише повторно належним чином їх подає.
Також до матеріалів справи позивачем долучено докази на підтвердження оплати за кожним договором факторингу, що підтверджує виконання зобов'язань фактором за кожним договором факторингу і набуття права вимоги до відповідача.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що позивачем доведено факт отримання права вимоги за кредитними договорами № 2947538 від 24.04.2024 та № 18329-04/2024 від 11.04.2024.
Суд наголошує, що після переходу права вимоги жодні додаткові нарахування не здійснювалися. Таким чином позивач, як новий кредитор отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 , а доказів визнання недійсним вказаних вище Договорів факторингу № 30102024 від 30 жовтня 2024 року та № 191124/2 від 19.11.2024 суду не надано. Також у судовому провадженні не заперечено факту правомірності укладення таких договорів.
Окремо варто зазначити щодо отримання права вимоги за Договором позики № 2819235 від 15 травня 2024 року.
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
З наданої копії договору позики № 2819235 вбачається, що він укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 15 травня 2024 року, натомість договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯБОРГІВ», був укладений 14 червня 2021 року, а додаткова угода № 2 - 28 липня 2021 року, додаткова угода № 7 - 13 червня 2022 року, додаткова угода № 42 - 28 жовтня 2024 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , а відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯБОРГІВ» на підставі договору факторингу від 14 червня 2021 року.
За таких обставин суд не знаходить підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики № 2819235 від 15 травня 2024 року, оскільки вважає недоведеним набуття позивачем права вимоги за цим договором від первісного кредитора.
Вирішуючи спір між сторонами щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами № 2947538 від 24.04.2024 та № 18329-04/2024 від 11.04.2024, право вимоги за якими перейшло до нового кредитора, суд враховує таке.
Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Згідно вимог частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першої статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Тобто, верифікація та ідентифікація Позичальника здійснюється через ІТС Первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційнокомунікаційній системі Товариства (ІТС Товариства) та доступний, зокрема, через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Товариства.
При укладенні кредитного договору № 2947538 від 24.04.2024 та кредитного договору № 18329-04/2024 від 11.04.2024 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Суд погоджується із доводами позивача, що такі договори укладалися в електронній формі у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», а тому прирівнюються до тих, що укладені у письмовій формі.
Відповідач не надав суду допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він не укладав з ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» кредитний договір № 2947538, а також із ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» кредитний договір № 18329-04/2024, а також що не отримував кредитних коштів на вказаний ним поточний рахунок, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до вказаних Договорів відповідачу надано кредит, що підтверджено документально.
Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Долучена до матеріалів справи, отримана на виконання ухвали суду про витребування доказів у справі інформація від АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує належність ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 .
Також долучено Виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_1 , що містить інформацію про надходження на картковий рахунок 11.04.2024 грошових коштів в сумі 20000,00 грн (сума кредиту за кредитним договором № 18329-04/2024), а також 24.04.2024 грошових коштів в сумі 19000,00 грн (сума кредиту за кредитним договором № 2947538).
Посилання на маскування у наданих позивачем документах даних щодо повного номеру карткового рахунку суд вважає безпідставними, оскільки такі дії вчинені на виконання положень ч. 1 ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги», відповідно до яких надавачі платіжних послуг зобов'язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
Таким чином матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», а також ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», як первісні кредитори, свої зобов'язання за кредитним договором перед ОСОБА_1 виконали в повному обсязі, а саме надали відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору.
Натомість доказів сплати заборгованості відповідачем за вказаними кредитними договорами у повному обсязі на рахунок первісного кредитора чи позивача, як нового кредитора, матеріали справи не містять.
Однак, у долученому до матеріалів справи розрахунку заборгованості, проведеному ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», а також ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» вказано про часткову сплату ОСОБА_1 грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за договорами, що свідчить про те, що відповідач усвідомлював існування договору та визнавав його зобов'язання за ним.
Що стосується доводів відповідача про те, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до кредитного договору № 2947538 від 24.04.2024, а саме п. 1.3 Договору, кредит надається на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 24.04.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.
Також у договорі були передбачені загальні витрати позичальника за кредитом та орієнтовну загальну вартість кредиту.
У перший місяць кредиту проценти нараховувалися відповідно до п. 1.5.2 Договору, а в подальшому відповідно до п. 1.5.3 Договору.
Щодо першого періоду, суд зазначає, що проценти нараховувалися - 0,98 % в день (186,20 грн) та 24.06.2024 були повністю сплачені відповідачем, що відображено у долученому розрахунку.
В подальшому із розрахунку вбачається, що нараховувалася заборгованість із розрахунку 1,4 % добових.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір № 2947538 від 24.04.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Проспоживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі більше 1 % у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Закон наділяє сторони правом самостійно визначити розмір денної процентної ставки, проте встановлює обмеження, що максимальний розмір не може перевищувати 1 %.
Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %.
Так, 19000 гривень (сума кредиту) х 1,00 % = 190 гривень у період з 25.05.2024 до 07.06.2024, що становить 2660 грн.
В подальшому 18620 гривень (сума кредиту) х 1,00 % = 186,20 гривень у період з 08.06.2024 до 26.06.2024, що становить 3 537,80 грн.
Після цього 18240 гривень (сума кредиту) х 1,00 % = 182,40 гривень у період з 27.06.2024 до 30.10.2024, що становить 22 982,40 грн.
Отже в загальному заборгованість за процентами становить 29 180, 20 грн.
Однак суд вважає за необхідне відняти від неї суму сплачених відповідачем відсотків на рахунок первісного кредитора та кошти у рахунок оплати комісії (29 180,20 - 7900,20 - 198).
Суд зауважує і те, що у п. 1.5.1 Договору сторони передбачили сплату комісії за надання кредиту: 1518.00 грн., яка нараховується за ставкою 8.05 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Позивач просить стягнути також заборгованість за комісією у розмірі 1 320 гривень, однак суд вважає, що така вимога до задоволення не підлягає.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Умовами кредитного договору було визначено розмір комісії за надання кредиту (управління та обслуговування кредиту) при отриманні кредиту. Однак позивач не роз'яснив за які конкретні дії з відповідача буде взята комісія за надання кредиту (управління та обслуговування кредиту). Розмір комісії встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Враховуючи викладене, позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з управління та обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року по справі № 363/1834/17 зазначила про те, що 16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев'ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону N 1023-XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону N 1023-XII виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону N 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII.
Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Що стосується вимоги про стягнення за кредитним договором № 2947538 від 24.04.2024 суми заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) в розмірі 5 600,00 грн., то вона задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, нарахування пені у період дії воєнного стану на території України - незаконне.
Однак фактично отримані кредитні кошти за кредитним договором № 2947538 від 24.04.2024 відповідачем, як позичальником, не повернуті, а тому суд вважає за необхідне стягнути із відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18 240 грн та заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 21 082 грн, а в загальному 39 322 грн.
Що стосується заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором № 18329-04/2024 в розмірі 49 500,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 500,00 грн - сума заборгованості за процентами, суд враховує також те, що відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 20 000 грн на строк 120 днів, тобто до 08.08.2024.
Посилаючись на вказані вище положення Закону, суд вважає незаконним нарахування заборгованості по процентам в розмірі 29 500,00 грн, так як умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5 %, передбачені п.п. 1.4.1 договору № 18329-04/2024 від 11.04.2024, є нікчемними.
Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %.
Так, 20000 гривень (сума кредиту) х 1,00 % = 200 гривень (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у коштами).
Таким чином, у період з 22.04.2024 року (дата видачі кредиту) по 08.08.2024 (день закінчення дії договору) проценти за користування кредиту необхідно обраховувати на суму кредиту 20000 гривень, що дорівнює 24000 гривень (20000 грн. х 1% х 120 днів.).
Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором № 18329-04/2024 від 11.04.2024 становить 44 000 грн (20 000 грн тіло кредиту + 24 000 грн проценти).
Ураховуючи викладені обставини суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 3028 грн судового збору у справі, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 111024 від 18.04.2025.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом частково, а саме на 64,21 % (83322 * 100 / 129764), з урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 1944,28 грн (3028 * 64,21%).
Також суд зауважує, що відповідач у відзиві на позов просить стягнути з позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 12 000,00 грн, що становить суму передбачену в п.п. 1.1 Договору, яку Клієнт сплачує Бюро, як гонорар (винагороду).
На підтвердження понесених витрат долучає документи на підтвердження повноважень адвоката та Договір № б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05.06.2025, укладений між Адвокатським бюро «Калінін і Партнери», в особі керуючого Калініна Сергія Костянтиновича, який діє на підставі Статуту, рішення засновника № 2/2018 від 17.07.2018 та ОСОБА_1 , предметом якого є надання Бюро усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту по справі № 726/1714/25, що перебуває у провадженні Садгірського районного суду м. Чернівці за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У п 3.2 Договору сторони передбачили, що за правничу (правову) допомогу, передбачену в п.п. 1.1. 1.2 Договору Клієнт сплачує Бюро гонорар (винагороду) розмір якого, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору, з урахуванням Рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), затверджених рішенням засновника Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» № 3/2018 від 17.07.2018.
Окремо сторони уклали Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 05.06.2025 в якому домовились про гонорар Бюро, умови та порядок розрахунків:
1. На визначення розміру гонорару Бюро впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.
2. За надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої в п.п. 1.1 Договору Клієнт сплачує Бюро гонорар (винагороду) в розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень, у строк до набрання судового рішення законної сили, у справі, що визначена предметом Договору.
3. Фактичні витрати Бюро пов'язані з виконанням обов'язків за цим Договором, зокрема, витрати на нотаріальне посвідчення документів, оплату передбачених законодавством зборів, адміністративних та кур'єрських послуги, відправки поштової кореспонденції, відрядження, а також інші витрати оплачуються Клієнтом окремо від гонорару.
Також до матеріалів справи долучено рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди) у яких зазначено, що розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.
Суду надано Акт виконаних робіт виконаних робіт (наданих послуг) від 13.06.2025, відповідно до якого Адвокатське бюро «Калінін і Партнери» надало послуги 16 год (24 стр) вартістю 12000 грн, а саме: усна консультація, вивчення та аналіз позовної заяви з додатками щодо заборгованості за 3-ма кредитними договорами, складання, оформлення, подання до суду в інтересах Клієнта відзиву на позовну заяву.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Системний аналіз норм ст. 137, 141 ЦПК дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
Крім того, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В постанові Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, вказано, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на юридичну (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт понесення таких витрат, однак їх розмір є неспіввісним із складністю справи та вчиненими у ній діями.
Про неспівмірність таких витрат також вказує позивач у відповіді на відзив. На думку Позивача, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.
Також суд враховує і те, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено, про що вказано у постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18.
Враховуючи сукупність обставин цієї конкретної справи, розмір судових витрат у сумі 12000,00 грн, є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, справа розглядається без участі представників), а тому заявлений відповідачем розмір витрат до стягнення не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Зважаючи також на факт часткового задоволення позовних вимог суд вважає за доцільне стягнути із позивача на користь відповідача 2000 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610- 612, 625, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-285, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення богів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАскомбанк» суму заборгованості за Кредитним договором №2947538 в розмірі 39 322 (тридцять дев'ять тисяч триста двадцять дві) гривні 00 копійок, з яких:
- 18240, 00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням;
- 21082,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення богів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАскомбанк» суму заборгованості за Кредитним договором № 18329-04/2024 в розмірі 44 000 (сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок, з яких:
- 20000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 24000,00 грн - сума заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення богів», код ЄДРПОУ: 35625014, понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1944 (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири) гривні 28 копійок.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомоги в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя С. А. Асташев