Дата документу 15.08.2025 Справа № 317/1750/24
Єдиний унікальний № 317/1750/24 Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Н.В.
Провадження № 22-ц/807/330/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
15 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.
Кухаря С.В.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мєркулова Владислава Олександровича на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2024 року представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 22.05.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0634171803 та отримання кредиту згідно Заявки-анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 2628664183 від 08.06.2020 року, що акцептована відповідачем 08.06.2020 року шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.
Строк та умови користування кожним траншем є окремими та визначаються сторонами відповідно до умов договору.
Пропозиція (оферта) на отримання 5 траншу згідно заявки-анкети № 2628664183 від 08.06.2020року в рамках договору про надання позики № 0634171803 від 22.05.2019 року підписана позичальником 08.06.2020року електронним цифровим підписом.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем (ТОВ «Інфінанс») було перераховано грошові кошти в розмірі 3 020,00 грн.
Підписанням договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його умовами, в тому числі Правилами надання коштів у позику, та йому надана інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору кредиту.
18.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 18-10/21, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі за договором позики № 0634171803 від 22.05.2019 року, що укладений з відповідачем.
10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в тому числі за договором позики № 0634171803 від 22.05.2019 року, що укладений з відповідачем.
Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим станом на 15 березня 2024 року у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 40 754,90 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3 020,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 37 734,90 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 0634171803 від 22.05.2019 року в розмірі 40 754,90 грн., судовий збір в сумі 3 028,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 13 000,00 грн.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 0634171803 від 22.05.2019 року в розмірі 40 754,90 грн., судовий збір в сумі 3 028,00 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мєркулова В.О. про перегляд заочного рішення від 04.09.2024, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мєркулова В.О., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було повідомлена відповідача про розгляд справи своєчасно та належним чином, що позбавило його можливості надати суду свої заперечення, пояснення, докази тощо. Судом першої інстанції було проігноровано: факт відсутності зобов'язання ТОВ «Коллект Центр» надати грошові кошти відповідачу у розмірі, встановленому договором, та на умовах, встановлених договором; факт відсутності зобов'язання ОСОБА_1 повернути кредит, який узгоджено не було; факт відсутності зобов'язання ОСОБА_1 сплатити ТОВ «Коллект Центр» проценти, які були визначені в договорі.
Від представника ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Проте, погодитися з такими висновками суду в повній мірі не можна з наступних підстав.
Як зазначалося вище, апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована серед іншого і тим, що справа була розглянута судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, без належного повідомлення відповідача та його представника про дату, час та місце розгляду справи, чим порушено конституційне право відповідача на участь у судовому розгляді.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
У ЦПК України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналіз постанов Касаційного цивільного суду підтверджує, що застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є одинаковим, передбачуваним та послідовним.
Про це свідчить численна кількість постанов суду касаційної інстанції, в яких зазначається, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов'язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211,
пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що:
- обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу;
- невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;
- розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).
До таких висновків дійшов Верховний Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, провадження № 61-13667 сво 21.
Дослідження матеріалів справи свідчить, що відомості про належне повідомлення сторони відповідача про розгляд справи 04 вересня 2024 року відсутні. Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу у судовому засіданні, призначеному на 04 вересня 2024 року, за відсутності учасників справи - відповідача та його представника, належним чином не повідомлених про дату, час та місце судового засідання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача та його представника, без обов'язкового належного повідомлення їх про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2019 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» було підписано Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0634171803 та отримання кредиту згідно Заявки-анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 2628664183 від 08.06.2020 року, що акцептована відповідачем 08.06.2020 року шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.
Строк та умови користування кожним траншем є окремими та визначаються сторонами відповідно до умов договору.
Пропозиція (оферта) на отримання 5 траншу згідно заявки-анкети № 2628664183 від 08.06.2020року в рамках договору про надання позики № 0634171803 від 22.05.2019 року підписана позичальником 08.06.2020року електронним цифровим підписом.
Отже, 08.06.2020 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» було підписано Акцепт оферти від 08.06.2020 на отримання 5 траншу кредиту згідно заявки - анкети №2628664183 в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0634171803 від 22.05.2019 року та пропозицію надання 5 траншу.
За умовами підписаних ОСОБА_1 . Акцепту та Пропозиції, останній погодився, що розмір кредиту складає 3 020,00 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0634171803 від 22.05.2019 року - 3 роки. Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом. Річна відсоткова ставка 638,75%.
Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналіз змісту умов договору засвідчує, що останній містить усі істотні умови для відповідного виду договору, з яких сторони досягли згоди.
Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 (кредит) глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно платіжного документу на карту НОМЕР_1 зараховано 3 041,14 грн., з яких: 3 020,00 грн. - до сплати та 21,14 грн. - комісія.
18.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 18-10/21, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі за договором позики № 0634171803 від 22.05.2019 року, що укладений з відповідачем.
10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», в тому числі за договором позики № 0634171803 від 22.05.2019 року, що укладений з відповідачем.
Відтак, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав у відповідності до ст. 514 ЦК України.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Інфінанс» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до Довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 08.06.2020 року отримав одноразовий ідентифікатор: 4j2z7g за допомогою якого підписано договір № 2628664183 від 08.06.2020року.
Надаючи правову оцінку кредитному договору, колегія суддів дійшла висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та розміром і порядком сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в підписаній 08.06.2020року заявці-анкеті на отримання кредиту в сумі 3 020,00 грн. відповідач зазначив реквізити банківської платіжної картки - НОМЕР_2 .
При цьому, відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Доказів того, що картковий рахунок НОМЕР_2 не належить відповідачу і на нього не було перераховано 08.06.2020 року суму у розмірі 3 020,00 грн. відповідач не надав.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
Що стосується наявності підстав для стягнення заборгованості по відсоткам, то в цій частині колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до умов Договору позики Позичальнику було надано кредит (транш) розміром 3 020,00 грн., строк користування кредитом (траншем) - 30 днів.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно пункту 20 Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.
За умовами укладеного між сторонами Договору, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування (30 днів), а після закінчення строку кредитування, у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати відсотки, та у разі прострочення позичальником грошового зобов'язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову в частині нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за відсотками станом на 15.03.2024 року в розмірі 37 734,90 грн. відсутні. Відповідно вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами строку кредитування є необґрунтованими.
Визначений сторонами в договорі строк його дії не дає підстав кредитору нараховувати відсотки у розмірі, визначеному умовами договору, після погодженого сторонами строку кредитування.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 020,00 грн. та за процентами за користування кредитними коштами за 30 днів, виходячи із відсоткової ставки - 1,75% за один день, тобто 1 585,50 грн. (3 020,00 грн * 1,75% * 30 днів), а загалом - 4 605,50 грн.
Отже, з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0634171803 від 22.05.2019 року, в розмірі 4 605,50 грн., з яких 3 020,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1 585,50 грн. - за процентами за користування кредитом (в межах строку кредитування).
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
За подання позову ТОВ «Коллект Центр» сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 4 542,00 грн.
За надання послуг з правничої допомоги, а саме усної консультації та складання позовної заяви, ТОВ «Коллект Центр» сплачено Адвокатському об'єднанню «Лігал Ассістанс» 13 000,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року та акту № 2 про надання юридичної допомоги від 13 лютого 2024 року.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково, на 11,30 %, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 342,16 грн. (3028,00*11,30 %) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 469 грн. (13 000,00*11,3 %), понесені в суді першої інстанції, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр».
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, відповідно на 88,70 %, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 028,75 грн. (4542,00*88,70 %) підлягає стягненню з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 .
Шляхом взаємозаліку зазначених сум судового збору з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 686,59 грн. (4 028,75 грн. - 342,16 грн.).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мєркулова Владислава Олександровича задовольнити частково.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2024 року
у цій справі скасувати та ухвалити постанову наступного змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 0634171803 від 22.05.2019 року в розмірі 4 605 (чотири тисячі шістсот п'ять) грн. 50 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 1 469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 3 686 (три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 59 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
С.В. Кухар