Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2017/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"
доЧугуївської міської ради Харківської області
простягнення коштів
без виклику учасників справи
ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Чугуївської міської ради, в якій просить суд заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 51.231,96 грн, 15 % річних у сумі 24.549,23 грн, інфляційні втрати в розмірі 25.551,34 грн та витрати зі сплати судового збору.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем як споживача грошового зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині оплати вартості спожитої (купленої) електричної енергії за січень 2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 з урахуванням малозначності справи №922/2017/25 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
01.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15421/25), в якому зазначає про часткову незгоду з позовними вимогами. Зокрема, не заперечує факт отримання від позивача в січні 2022 електричної енергії, оскільки 31.12.2021 закінчився договір постачання електричної енергії з попереднім постачальником. Натомість вказує, що позивачем під час складання комерційної пропозиції №5 до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вийшов за межі повноважень щодо конкретизації умов типового договору. Зокрема, в частині збільшення строку спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (п'ять років замість одного) та збільшенню розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (15% замість 3% як встановлено в статті 625 ЦК України).
03.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №15649/25), в якій зазначає, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та Правилами роздрібного ринку електричної енергії випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». При цьому, оскільки комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до Договору, то вона є укладеною та погодженою споживачем разом з Договором з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу. У зв'язку з чим відповідачем погодився зі збільшенням строку позовної давності та збільшенням відсотків річних. Будь-яких змін до комерційної пропозиції споживач не може вносити.
Правом на подання заперечень відповідач не скористався.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 №1344 ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (зі змінами) визначено ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" постачальником "останньої надії" з 01.01.2019.
Листом від 10.01.2022 №56к-01/04-91 АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" повідомило ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про споживачів, які переходять до постачальника "останньої надії" з 01.01.2022, зокрема, Чугуївська міська рада.
Між ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальник) та Чугуївською міською радою (споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір). Згідно з його умовами постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до пунктів 3.6., 3.7. Договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником, умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем.
Згідно з пунктом 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.7. Договору).
В пункті 5.8 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (пункт 13.1. Договору).
Позивачем встановлені умови Комерційної пропозиції від 08.10.2021 №5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору.
На виконання умов Договору позивачем був виставлений відповідачу рахунок від 11.02.2022 №000021227883/19/О01/25589 на суму 51.231,96 грн, а також Акт купівлі-продажу електричної енергії до Договору за січень 2022.
Зазначені документи були надіслані позивачем на електронні адреси відповідача, що підтверджується скріншотом з поштової програми Microsoft Outlook.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав обов'язку з оплати спожитої електричної енергії в січні 2022 за Договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 51.231,96 грн.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №910/8958/20.
Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору в січні 2022 позивачем була продана відповідачу електрична енергія в кількості 9.191,00 кВт*год, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, рахунком від 11.02.2022 №000021227883/19/О01/25589 та Актом купівлі-продажу електричної енергії до Договору. Дана обставина відповідачем не заперечується у відзиві.
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Таке право електропостачальника передбачено в підпункті 1 пункту 7.1. Договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Умовами пункту 4.1. Комерційної пропозиції від 08.10.2021 №5 до Договору (яка була чинна в період спірних правовідносин) передбачено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Згідно з пунктом 4.3. Комерційної пропозиції від 08.10.2021 №5 до Договору рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), іззастосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції.
Відповідно до пункту 16.2. Комерційної пропозиції від 08.10.2021 №5 до Договору у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони Договору використовують наступні адреси електронної пошти, зокрема, споживача - зазначена на вебсайті Споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику Оператором системи розподілу (передачі).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був виставлений відповідачу рахунок від 11.02.2022 №000021227883/19/О01/25589 на суму 51.231,96 грн. Вказаний рахунок разом із Актом купівлі-продажу електричної енергії за січень 2022, Договором, Додатковою угодою до нього та Комерційною пропозицією від 08.10.2021 №5 був надісланий на електронні адреси відповідача, що підтверджується скріншотом з поштової програми Microsoft Outlook. Факт отримання вказаних документів відповідачем у відзиві не заперечується. А отже, позивач виконав свій обов'язок щодо надсилання рахунку на оплату на адресу відповідача.
Судом встановлено, що станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача за Договором зі спожитої електричної енергії за січень 2022 становить 51.231,96 грн. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості в розмірі 51.231,96 грн за спожиту в січні 2022 електричну енергію не подано.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 51.231,96 грн.
Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15% річних у сумі 24.549,23 грн та інфляційні втрати в розмірі 25.551,34грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата відсотків річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Комерційної пропозиції від 08.10.2021 №5 (пункт 7.4.) споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання. Тобто між сторонами визначений інший розмір процентів річних, а саме: 15%.
Суд зазначає, що частиною четвертою 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
З наведеного слідує, що сторони при укладенні ними договорів мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені типовим договором, або доповнювати його зміст.
У спірному Договорі жоден пункт не змінено на протилежний і його зміст відповідає типовому договору, який є Додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
При цьому, від відповідача не надходило жодних заперечень щодо умов постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Отже Комерційна пропозиція від 08.10.2021 №5 є невід'ємним додатком до Договору та є укладеною та погодженою Споживачем разом з Договором з початку фактичного постачання електричної енергії Споживачу і відповідач погодився зі збільшенням строку позовної давності та збільшеним розміром відсотків річних.
Вище зазначеним спростовується твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування збільшеного розміру відсотків річних.
Отже, оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 15% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що такі розрахунки виконані згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 15% річних у сумі 24.549,23 грн та інфляційних втрат у розмірі 25.551,34 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на збільшений строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) до п'яти років, то суд зазначає, що відсотки річних та інфляційні втрати не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. А отже спеціальна позовна давність на них не розповсюджується.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом розгляду справи є стягнення заборгованості, а не визнання недійсним договору, у зв'язку з чим суд не переглядає умови укладено між сторонами договору.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборговаості за спожиту електричну енергію в розмірі 51.231,96 грн, 15 % річних у сумі 24.549,23 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 25.551,34 грн.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.422,40 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Чугуївської міської ради Харківської області (Україна, 63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул.Старонікольська, буд. 35-А, код ЄДРПОУ 21227883) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 51.231,96 грн, 15% річних у сумі 24.549,23 грн, інфляційні втрати в розмірі 25.551,34 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "15" серпня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля