8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1939/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат", м.Харків
про стягнення 783643,46 грн
за участю представників:
позивача - Боднар Д.В. (адвокат, довіреність від 17.04.2023 року);
відповідача - не з'явився.
04.06.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат" про стягнення заборгованості за договором переведення боргу №1 від 03.08.2023 року у сумі 783643,46 грн, з яких: 683934,15 грн - основна заборгованість; 81970,64 грн - інфляційні втрати; 17738,67 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.
09.06.2025 року позивач надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№13598).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2025 року відкрито провадження у справі №922/1939/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.07.2025 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 22.07.2025 року.
17.06.2025 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№14262) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2025 року задоволено заяву представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 22.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.08.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2025 року позовні вимоги підтримував повністю, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 05.08.2025 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Відповідачем відзив на позовну заяву надано не було.
Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - кредитор, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат" (далі - новий боржник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Групп" (далі - первісний боржник) укладено договір переведення боргу №1 (далі - Договір).
Пунктом 1 договору сторони погодили, що первісний боржник переводить, а новий боржник приймає на себе виконання зобов'язання з погашення заборгованості на загальну суму 787804,15 грн, що виникла за поставлену продукцію на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, а саме:
- накладна №СклД-1-03419 від 18.02.2022 року на суму 398239,91 грн;
- накладна №СклД-1-0351 1 від 21.02.2022 року на суму 398619,92 грн.
Відповідно до п. 2 договору первісний боржник переводить на нового боржника борг в обсязі і на умовах, що існують у момент укладання даного договору. Сторони домовилися про встановлення грошової оцінки боргу, що переводиться, в сумі 787804,15 грн.
Згідно з п.3. договору первісний боржник передає новому боржнику в день укладання даного договору наступні копії документів, пов'язаних з переведенням боргу:
1) Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Інтерпайп Україна" та ТОВ "Металл Групп" за період 01 січня 2022 року - 03 серпня 2023 року.
Відповідно до п.4 договору первісний боржник зобов'язаний забезпечити нового боржника повною і своєчасною інформацією, що має відношення до переведення боргу.
Відповідно до п.5 договору новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первісного боржника перед кредитором, а саме сплатити кредитору грошові кошти у розмірі 787804,15 грн в строк до 31.12.2023 року.
Пунктом 6 договору встановлено, що з моменту набрання чинності цього договору новий боржник приймає на себе обов'язки первісного боржника і стає боржником за договорами.
Згідно з п.7 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до повного виконання зобов'язань, взятих на себе сторонами.
Отже, відповідно до умов укладеного договору, ТОВ "Харків Металопрокат" прийняло на себе зобов'язання з погашення заборгованості на загальну суму 787804,15 грн.
Як зазначає позивач, з дати укладання договору та до дати звернення до суду з даною позовною заявою ТОВ «ХАРКІВ МЕТАЛОПРОКАТ» було перераховано на рахунок ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» грошові кошти у розмірі 103870,00 грн, від сплати решти боргу у розмірі 683934,15 грн відповідач ухиляється, що й послугувало підставою для звернення до суду.
Позивач стверджує, що перерахування коштів у розмірі 103870,00 грн відбувалось у період з 22.08.2023 року по 23.07.2024 року, що підтверджується відповідною бухгалтерською довідкою.
З метою досудового врегулювання спору, ТОВ "Інтерпайп Україна" направлено на юридичну адресу ТОВ "Харків Металопрокат" претензію №810 від 12.06.2024 року. Однак, конверт з претензією повернуто відправнику з приміткою "по закінченню терміну зберігання".
Також, позивачем зазначається, що у листопаді місяці 2024 року ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «ХАРКІВ МЕТАЛОПРОКАТ» заборгованості у сумі 683934,15 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 року у справі №922/4026/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВ МЕТАЛОПРОКАТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" заборгованість у сумі 683934,15грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10259,01 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 року апеляційну скаргу ТОВ «ХАРКІВ МЕТАЛОПРОКАТ" задоволено, рішення Суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Позивач вказує, що при попередньому розгляді даної справи Судами було встановлено наявність права ТОВ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" вимагати сплати суми боргу, відмовлення ж у задоволенні такого права було пов'язано виключно з його недоведеністю, що в свою чергу не позбавляє права на повторне звернення до Суду.
Початкова заборгованість, як вказує позивач, виникла на підставі двох податкових накладних:
- накладна №СклД-1-03419 від 18.02.2022 року на суму 398239,91 грн;
- накладна №СклД-1-0351 1 від 21.02.2022 року на суму 398619,92 грн.
Дані накладні відображені й у Договорі переведення боргу № 1 від 03 серпня 2023 року.
Таким чином, на думку позивача, оскільки борг ТОВ «ХАРКІВ МЕТАЛОПРОКАТ" перед ТОВ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" є існуючим, дійсним та реальним, а Відповідач продовжує ухилятись від його сплати, - позивач змушений звертатись до Суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 23.07.2024 по 03.06.2025 року у розмірі 81 970,64 грн та 3% річних за період з 23.07.2024 по 03.06.2025 року у розмірі 17 738,67 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Відповідно до статті 2 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч.1 ст.4 ГПК України).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у постановах Верховного Суду від 26.02.2022 у справі №06/785/21, від 14.12.2022 у справі №910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
Вказаний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №925/1152/21, від 28.06.2023 у справі №910/1182/23, від 18.03.2021 у справі №909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21.
Предметом позову, який визначений позивачем у даній справі, є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат" заборгованості за договором переведення боргу №1 від 03.08.2023 року у сумі 783643,46 грн, з яких: 683934,15 грн - основна заборгованість; 81970,64 грн - інфляційні втрати; 17738,67грн- 3% річних.
Підставою звернення до суду з позовом про стягнення 783643,46грн заборгованості є обставини невиконання відповідачем свого обов'язку з погашення заборгованості за договором переведення боргу №1 від 03.08.2023 року.
Згідно з п.3 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст.175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.2 ст.175 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч.1 ст.175 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/4026/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат" про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 683934,15грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором переведення боргу №1 від 03.08.2023 року щодо погашення суми боргу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" заборгованість у сумі 683934,15 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 10259,01 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 року апеляційну скаргу ТОВ «ХАРКІВ МЕТАЛОПРОКАТ" задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована недоведенням позивачем позовних вимог, а отже, відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 683934,15 грн.
Разом з тим, суд звернув увагу на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів. Позивач, надаючи до суду позовну заяву, надав копію договору переведення боргу на загальну суму 787804,15 грн, котра виникла за поставлену продукцію на підставі документів первинного бухгалтерського обліку. У той час, матеріали справи не містять документів первинного бухгалтерського обліку у підтвердження заборгованості на суму 787804,15 грн.
Предметом позову у справі №922/4026/24 було стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат" заборгованості за договором переведення боргу №1 від 03.08.2023 року у сумі 683934,15 грн.
Підставою звернення з позовом у справі №922/4026/24 про стягнення коштів в сумі 683934,15 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" вказувало на факт неналежного виконанням відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат") зобов'язань за договором переведення боргу №1 від 03.08.2023 року щодо погашення суми боргу.
Тобто, фактичними підставами позову у справі №922/4026/24 позивач посилався на обставини невиконання відповідачем зобов'язань за договором переведення боргу №1 від 03.08.2023 року
Аналізуючи підстави та предмет позову у справі №922/4026/24 та у справі №922/1939/25, суд дійшов висновку про їх тотожність, як щодо суб'єктного складу, так і щодо підстав та предмету позову.
Таким чином, у справі №922/4026/24 вирішено спір в частині стягнення основної заборгованості в сумі 683934,15 грн між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України можливе лише за умови, якщо є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками вирішення позову, що є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Таким чином, для закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України потрібна наявність трьох складових, а саме: тотожність сторін спору, тотожність предмета позову, тотожність підстави позову, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовуються звернення до суду.
Суд дійшов висновку, що у справах №922/4026/24 та №922/1939/25 однаковими є сторони спору, співпадають підстави позовів, а саме, неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат" обов'язків за договором переведення боргу №1 від 03.08.2023 року, та правова кваліфікація позивачем спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що позов у справі №922/1939/25 є тотожним позову у справі №922/4026/24.
Таким чином, закриття судом провадження у справі в зазначеній частині вимог відповідає приписам п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки ne bis de adem re sit actio - не можна двічі вчиняти позов за тією ж самою справою.
При цьому суд зазначає, що подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі №922/4026/24, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності. Розгляд позову у частині зазначених вимог буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішення суду.
Представник позивача, вказував що при попередньому розгляді даної справи Судами було встановлено наявність права ТОВ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" вимагати сплати суми боргу, відмовлено ж у задоволенні такого права було пов'язано виключно з його недоведеністю, що в свою чергу не позбавляє права на повторне звернення до Суду.
З цього приводу, суд зазначає, що до підстав позову не входять обставини, що виступають доказами у справі, оскільки з ними закон не пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків. Вказані обставини лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.
У новому позові про стягнення заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" послалося лише на нові докази (накладна №СклД-1-03419 від 18.02.2022 року на суму 398239,91 грн; рахунок №СклД-1-03419 від 18.02.2022 року на суму 398239,91 грн; накладна №СклД-1-0351 1 від 21.02.2022 року на суму 398619,92 грн; рахунок №СклД-1-0351 1 від 21.02.2022 року на суму 398619,92 грн), що не може бути підставою для повторного звернення до суду, оскільки за суттю це не змінює предмет та/або підстави пред'явленого позову.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 705/2978/22.
Крім того, суд звертає увагу, що надані накладні підписані лише з боку позивача.
Враховуючи вище викладене, подання додаткових доказів не є зміною підстав чи предмета позову, а є підставою для оскарження рішення (постанови) чи його перегляду за нововиявленими або виключними обставинами (за умови дотримання вимог норм процесуального права).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Щодо тверджень позивача про новий предмет позову у даній справі, оскільки крім суми основного боргу, заявлені до стягнення додатково 3% та інфляційні, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні є похідними додатковими вимогами від стягнення суми основного боргу за тією ж підставою - Договором переведення боргу №1, щодо якого вже є рішення суду. Отже додаткові позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних не можуть слугувати правовою підставою для нового розгляду справи щодо стягнення суми основного боргу.
За вказаних обставин, провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 683934,15 грн підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 81970,64 грн інфляційних втрат та 17738,67 грн 3% річних.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом вказаних статей, нарахування сум інфляційних та штрафних санкцій здійснюється на прострочену грошову суму (борг).
Передумовою розгляду вимог про стягнення інфляційних, процентів річних та визначення правомірності їх обчислення, є встановлення судом факту існування у відповідача заборгованості в розмірі, на який позивачем здійснено нарахування.
Судом закрито провадження у даній справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 683934,15 грн, у зв'язку з тим, що вказана вимога була вирішена судом у межах справи №922/4026/24, постановою в якій відмовлено в задоволені позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Металопрокат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" заборгованості у сумі 683934,15 грн, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог, а отже, і відсутністю правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 683934,15 грн.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 03.10.2023 у справі №366/203/21 виснувала, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання, тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Враховуючи закриття провадження у справі в частині вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 683934,15 грн, у зв'язку з тим, що вказана вимога була вирішена судом у межах справи №922/4026/24, в якій відмовлено в стягненні суми основного боргу, здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат та 3% річних на вказану суму суд вважає безпідставними, тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, звертаючись до суду, сторони повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 683934,15 грн на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України та відмовляє в позові в частині вимог про стягнення 81970,64 грн інфляційних втрат та 17738,67 грн 3% річних.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 81970,64 грн інфляційних втрат та 17738,67 грн 3% річних, судовий збір в цій частині покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19,124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 683934,15 грн на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки набрало законної сили рішення суду, ухвалене у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В частині стягнення 81970,64 грн інфляційних втрат та 17738,67 грн 3% річних - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "15" серпня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт