15.08.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2878/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення апеляційного оскарження Фізичної особи - підприємця Кузнєцова Павла Анатолійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023р. (суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 06.11.2023р.) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023р. (суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 21.11.2023р.) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонспецдеталь» (69014, м.Запоріжжя, вул. Корольова, буд. 7, код ЄДРПОУ 42081878)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Кузнєцова Павла Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 130 861,98 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бетонспецдеталь» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Кузнєцова Павла Анатолійовича, про стягнення 130 861,98 грн. заборгованості, яка складається з 85 200,00 грн. суми основного боргу, 6757,34 грн. суми 3% річних, 38 904,64 грн. суми індексу інфляції за договором від 12.10.2020р. № 10.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023р. позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Кузнєцова Павла Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонспецдеталь» основний борг - 85 200 грн 00 коп., інфляційні нарахування - 38904 грн 64 коп., 3% річних - 6757 грн 34 коп. та 2684 грн 00 коп. судового збору.
03.11.2023р. позивачем подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2878/23, згідно прохальної частини якої просив стягнути з Фізичної особи - підприємця Кузнєцова Павла Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонспецдеталь" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023р. у справі № 908/2878/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонспецдеталь» задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Кузнєцова Павла Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонспецдеталь" 8000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з вказаними судовоими рішеннями, Фізична особа - підприємець Кузнєцов Павло Анатолійович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023р. у справі № 908/2878/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2878/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Кузнєцова Павла Анатолійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023р. та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023р. у справі № 908/2878/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 908/2878/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 2 ст. 256 ГПК України. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку, суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023р. скаржник, посилається на те, що копію оскаржуваних судових рішень Відповідач не отримував, про зміст рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023р. та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023р. у справі № 908/2878/23 Відповідач дізнався тільки 03.07.2025р., під час ознайомлення з матеріалами справи.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області ухвалено 30.10.2023р. повний текст рішення складено 06.11.2023р., отже останнім днем строку подання апеляційної скарги є 27.11.2023р., з урахуванням вихідних, не робочих днів.
Оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Запорізької області ухвалено 16.11.2023р., повний текст додаткового рішення складено 21.11.2023р., отже останнім днем строку подання апеляційної скарги є 11.12.2023р., з урахуванням вихідних, не робочих днів.
Копію оскаржуваних судових рішень направлено учасникам справи 07.11.2023р. та 27.11.2025, відповідно, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду Запорізкої області на зворотньому боці останнього аркушу рішення та додаткового рішення суду.
Апеляційну скаргу направлено на адресу Центрального апеляційного господарського суду засобами поштоого зв'язку 22.07.2025р., про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конвертрі.
Отже, апеляційна скарга подана із значним пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України, майже 2 роки.
За загальним правилом ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копії усіх процесуальних документів, а також оскаржуваних рішень надсилалися на адресу Фізичної особи - підприємця Кузнєцова Павла Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ), однак були повернуті поштовою установою на адресу суду з відміткою УДППЗ "Укрпошта" - "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому, суд зауважує на тому, що в апеляційній скарзі Фізична особа - підприємець Кузнєцов Павло Анатолійович зазначає ту ж саму поштову адресу ( АДРЕСА_1 ).
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку із позначками, зокрема, "адресат відсутній за вказаною адресою", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.09.2021р. у справі №910/20604/20 та від 14.09.2021р. у справі №909/548/16.
Разом з тим, сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою (повідомленою суду апелянтом) та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2018р. у справі № 904/9904/17.
Доводи Апелянта про те, що зі змістом оскаржуваних рішень він ознайомився лише 03.07.2025р. також спростовуються матеріалами справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач ознайомився з матеріалами справи та отримав копії рішень 16.06.2025р., про що свідчить відповідні відмітки на заявах про ознайомлення (а.с.97,98).
Таким чином, навіть якщо приймати до уваги доводи Скаржника, то відповідно до приписів статті 242 ГПК України, датою вручення оскаржуваного судового рішення є 16.06.2025р., а тому передбачений положенням частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України двадцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваного судового рішення, закінчився 07.07.2025р. (з урахуванням того, що двадцятий день з дня отримання копії рішення припадає на 06.07.2025р. (неділю), а наступним за ним робочим днем є 07.07.2025р. - понеділок), у той час як апеляційну скаргу було подано лише 22.07.2025р..
Суд апеляційної інстанції зазначає, що із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "…право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".
Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження Фізичною особою - підприємцем Кузнєцовим Павлом Анатолійовичем рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023р. у справі № 908/2878/23, зазначені в клопотанні, мають виключно суб'єктивний характер, тому не свідчать про об'єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків.
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
За таких обставин, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, судова колегія приходить до висновку про надання скаржнику можливості зазначити інші підстави для поновлення цього строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 260 ГПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху, з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що за положеннями п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 119, 174, 234, 256, 260 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кузнєцова Павла Анатолійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023р. та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023р. у справі № 908/2878/23 залишити без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв