вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" серпня 2025 р. Справа № 910/11507/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025
у справі № 910/11507/24 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технологічні рішення"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення коштів,
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові технологічні рішення" (далі - позивач; ТОВ "Нові технологічні рішення"; Товариство) до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі - відповідач; ДП "Гарантований покупець"; апелянт; скаржник) про стягнення заборгованості в сумі 16 591 542,42 грн за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом № 1006/01/20 від 08.04.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленої позивачем електроенергії за період з жовтня 2021 по березень 2024 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ "Нові технологічні рішення" просило стягнути з відповідача основний борг - 15 836 735,42 грн, інфляційні втрати - 567 446,50 грн та 3% річних - 187 360,50 грн, що разом становить 16 591 542,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11507/24.
Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив стягнути з ДП "Гарантований покупець" 14 856 978,37 грн - основного боргу, 665 601,73 грн - інфляційних збитків та 146 793,45 грн - 3 % річних за період з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року, яка обґрунтована частковою сплатою відповідачем суми основного боргу та зменшенням періоду нарахування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 провадження за позовом ТОВ "Нові технологічні рішення" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 15 669 373,55 грн в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 3 097 802,82 грн - закрито. Позов ТОВ "Нові технологічні рішення" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 12 571 570,73 грн задоволено. Стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Нові технологічні рішення" основну заборгованість - 11 759 175 грн (одинадцять мільйонів сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто сімдесят п'ять) грн 55 коп., інфляційні втрати - 665 601 (шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот одна) грн 73 коп., 3% річних - 146 793 (сто сорок шість тисяч сімсот дев'яносто три) грн 45 коп. та судовий збір - 150 858 (сто п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн 84 коп.
Як зазначено місцевим господарським судом, під час розгляду справи в суді відповідач сплатив частину вищевказаного боргу в сумі 3 097 802,82 грн. Отже грошове зобов'язання відповідача щодо сплати коштів за електроенергію на суму 3 097 802,82 грн припинилось, а тому в цій частині провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.
Що стосується решти основного боргу відповідача, що складає 11 759 175,55 грн (14 856 978,37 грн. - 3 097 802,82 грн), то доказів його оплати відповідач господарському суду не надав, відтак за висновками місцевого господарського суду, вимога позивача про стягнення заборгованості, підлягає задоволенню в сумі 11 759 175,55 грн.
Крім того суд першої інстанції вказав, що заявлений позивачем до стягнення розмір відповідних компенсаційних виплат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 665 601,73 грн та 3% річних у розмірі 146 793,45 грн за несвоєчасну сплату виробленої та поставленої ТОВ "Нові технологічні рішення" електричної енергії також є обґрунтованими.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано обставину наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період.
Відповідач вказує, що на виконання договору № 0414/09051/52/01 від 26.06.2019 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, протягом вересня 2022 року - грудня 2023 року Гарантованим покупцем надано, а ОСП (НЕК «Укренерго») прийнято послугу на загальну суму 27 076 079 046,09 грн. Гарантований покупець акцентує, що станом на 30.08.2024 заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за надану у спірному розрахунковому періоді (вересень 2022 року - грудень 2023 року) послугу становить 5 810 308 940,34 грн, про що до відзиву долучав відповідні докази. Таким чином, місцевим господарським судом не взято до уваги, що наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов'язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за послугу у такому місяці. Крім цього, судом 1-ої інстанції не прийнято доводи відповідача про те, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, а оскільки за вересень 2022 року НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказаний розрахунковий період у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникло. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, вересень-грудень 2022 року, а також за лютий-липень, вересень, жовтень 2023 року є таким, що настав.
Окремо скаржник зазначив про ігнорування місцевим господарським судом того, що право відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення за своєю природою є оперативно-господарською санкцією. Разом із тим, господарський суд не надав оцінки відповідним доводам і як наслідок ухвалив рішення, яким надмірно стягнув кошти з відповідача.
Апелянтом наголошується й на тому, що враховуючи висновки та правові позиції Верховного Суду щодо правової природи відсотків річних та інфляційного збільшення боргу як компенсації постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі, який за певних обставин може бути нерозумним та несправедливим з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а також щодо правової природи відповідальності у приватноправових відносинах як покладання додаткового обов'язку, який носить компенсаторний характер, відповідач вважає, що дискреційні повноваження суду щодо зменшення нарахувань на підставі статті 625 ЦК України поширюється на всі складові боргу, визначені даною статтею, в т.ч., інфляційне збільшення боргу. Отже, з врахуванням: ступеню добровільного виконання основного зобов'язання; наявності особливостей правового регулювання порядку виконання Гарантованим покупцем зобов'язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом; здійснення розрахунків з позивачем належним чином, у точній відповідності до регуляторних актів, зокрема, Порядку № 641; захищеності прав та інтересів позивача, пов'язаних із знеціненням гривні внаслідок інфляційних процесів, відповідними державними гарантіями та особливим, у порівнянні із встановленим статтею 625 ЦК України, порядком щоквартального перерахунку «зеленого» тарифу; відсутності доказів завдання позивачеві збитків у заявленому до стягнення розмірі; складного фінансового стану відповідача, зумовленого наявністю значної дебіторської заборгованості; тяжких наслідків для підприємств енергетичного сектору країни, в т.ч. для Гарантованого покупця, зумовлених воєнними діями на території України, на переконання скаржника, - суд першої інстанції дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язання.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025, апеляційна скарга відповідача у справі № 910/11507/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Держаного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/11507/24. Розгляд апеляційної скарги Держаного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/11507/24 призначено на 18.06.2025.
17.05.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно аргументів позивача, наказ Міненерго № 206, як і попередній наказ № 140, ніяким чином не обмежує право позивача, як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом, на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку № 641, тобто названі накази Міненерго не змінюють і не припиняють обов'язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641, тому не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
Товариство також висновується, що строк оплати за отриману відповідачем електроенергію в жовтні 2021 року, в 2022-2023 роках є таким, що настав.
На думку позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив апелянту в зменшенні розміру 3% річних та інфляційних втрат, зокрема за відсутності підстав для їх зменшення.
Підсумовуючи викладені заперечення позивач підкреслює, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Представник апелянта в судовому засіданні 11.08.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 11.08.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Апеляційний розгляд здійснювався із застосуванням норм матеріального права, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 08.04.2020 між ДП "Гарантований покупець" (Гарантований покупець) та ТОВ "Нові Технологічні Рішення" (Продавець за "зеленим" тарифом) був укладений договір № 1006/01/20 (скорочено - Договір), відповідно до якого Продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок купівлі), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до п. 2.2 Договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за умови членства Продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі Гарантованого покупця.
За п. 2.3 Договору Продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Пунктом 2.5 Договору визначено, що вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у Продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.1 Договору).
Згідно п. 3.2 Договору розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок Продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору Продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від Гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
Пунктом 4.5 Договору визначено, що Гарантований покупець зобов'язаний: купувати у Продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до глави 9 Порядку.
За п. 7.4 Договору якщо Продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого тарифу" (до 01.01.2030).
З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами ЦК України та ГК України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Водночас нормами спеціального законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції на час спірних правовідносин) визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Згідно ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
За п. 8.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
Відповідно до п. 10.1 Порядку № 641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Згідно п. 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
У п. 10.4 Порядку зазначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, виходячи з наведених положень, оплату ДП "Гарантований покупець" зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акта та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 ГК України.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач у жовтні 2021 року та у період з лютого 2022 року по березень 2024 року здійснив поставку відповідачу електричної енергії на загальну суму 49 760 078,76 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії.
Поряд із цим, постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, яка була оприлюднена 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.
Отже відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року після оприлюднення зазначеної вище постанови регулятора.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190, оприлюдненої 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.
Таким чином відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за липень 2022 року після оприлюднення зазначеної вище постанови регулятора.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023, оприлюдненої 15.03.2023, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року.
Отже відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за серпень 2022 року після оприлюднення зазначеної вище постанови регулятора.
Постановою НКРЕКП від 30.04.2024 № 858, оприлюдненої 01.05.2024, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні, лютому та липні - вересні 2023 року.
Тим самим відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за січень 2023 року, лютий 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року після оприлюднення зазначеної вище постанови регулятора.
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896, оприлюдненої 10.05.2024, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року.
У зв'язку із цим відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за грудень 2022 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року після оприлюднення зазначеної вище постанови регулятора.
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946, оприлюдненої 16.05.2024, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року.
Тобто відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, жовтень 2023 року після оприлюднення зазначеної вище постанови регулятора.
Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору та п. 10.4 Порядку, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період з жовтня 2021 року, лютий 2022 року - жовтень 2023 року є таким, що настав.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів та вважає їх вмотивованими.
Загальний розмір основної заборгованості по Договору за придбану відповідачем за спірний період електроенергію становив 18 917 369,22 грн, що підтверджується актом звірки між сторонами та оборотно-сальдовою відомістю.
У подальшому сторони підписали акти коригування на загальну суму 38 659,16 грн, а саме: акт коригування до акта купівлі-продажу за вересень 2022 року від 30.09.2022 - на суму 8 888,34 грн, за липень 2022 року від 31.07.2022 - на суму 16 923,09 грн, за серпень 2022 року - на суму 12 847,73 грн.
Тобто плата за поставлену електричну енергію за заявлений період склала 18 956 026,48 грн (18 917 369,22 + 38 659,16).
Водночас, відповідачем була здійснена часткова сплата вартості купленої електроенергії на загальну суму 4 099 050,11 грн.
Таким чином сума основної заборгованості на час зменшення позовних вимог позивачем становила 14 856 978,37 грн (18 956 026,48 - 4 099 050,11).
Разом з цим відповідач сплатив частину вищевказаного боргу на суму 3 097 802,82 грн.
Факт часткових оплат за Договором сторонами не заперечується.
З урахуванням наведеного, оскільки доказів на підтвердження оплати заборгованості за спірний період у повному обсязі до матеріалів справи не надано, на переконання судової колегії вмотивованими є висновки суду першої інстанції про те, що позов у відповідній частині підлягає частковому задоволенню, зокрема про стягнення 11 759 175,55 грн (14 856 978,37 грн - 3 097 802,82 грн). Крім того, правильним є й висновок щодо закриття провадження у справі № 910/11507/24 в частині стягнення 3 097 802,82 грн заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
З огляду на вказане судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта щодо недоведення позивачем порушення ДП "Гарантований покупець" умов Договору в частині оплати поставленої (відпущеної) позивачем електричної енергії за період з жовтня 2021 року, лютого 2022 року по жовтень 2023 року.
Крім того, позивач у позові просив стягнути з відповідача 665 601,73 грн інфляційних втрат та 146 793,45 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, нараховані за період з травня 2024 року по вересень 2024 року, що склав - 665 601,73 грн, а також 146 793,45 грн 3% річних за період з 24.05.2024 по 18.09.2024, апеляційний господарський суд вважає його арифметично вірним, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права.
Тим самим, судом апеляційної інстанції відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта у вказаній частині.
Щодо тверджень скаржника про наявність підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення 3% річних та втрат від інфляції, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 233 ГК України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Разом з тим, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися в справі № 902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі № 902/417/18 сторони в договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96% річних, є саме способом отримання кредитором доходу, а тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.
Із цього вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду в справі № 902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Судова колегія звертає увагу, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в зазначеній постанові про можливість, за наявності виняткових обставин, зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте в даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 ЦК України - 3 відсотки.
Отже, відсутні відповідні обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.
Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).
Наведені відповідачем доводи - не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на прострочення оплати за Договором з боку відповідача, колегією суддів заперечення апелянта у цих межах оцінюються критично.
Стосовно аргументів апелянта про наявність у позивача заборгованості перед відповідачем за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії, а тому вимоги в частині стягнення 2 024 648,48 грн не підлягають задоволенню, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. У даному контексті доводи відповідача щодо необхідності застосування приписів постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення», - з огляду на те, що положення вказаної постанови, по-перше, жодним чином не звільняють підприємство від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, по-друге, відповідні положення постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 набрали чинності з дня її прийняття (пункт 2 вказаного нормативно-правового акта).
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У свою чергу, у межах спірних правовідносин за розрахунковий період з жовтня 2021 року, лютого 2022 року по жовтень 2023 року положення вищевказаної постанови до них не застосовуються.
В частині тверджень відповідача, що зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за розрахункові місяці вересень 2022 року - грудень 2023 року, на його думку, начебто не виникали, в зв'язку з тим, що НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, - суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції чинній з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Так, вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 1 статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За наведеного, з огляду на зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку № 641, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, вересень 2022 року - грудень 2023 року є таким, що настав.
На вказане, за висновками колегії суддів, слушно звернув увагу й суд попередньої інстанції.
Тому, судовою колегією відхиляються відповідні аргументи скаржника, як необґрунтовані.
В частині доводів скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, в тому числі стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за періоди з 24.05.2024 по 18.09.2024, судова колегія зазначає, що за ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, у наведених вище Наказах № 140 та № 206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець";
- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;
- накази не змінюють обов'язку ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 не знайшла підстав для відступу від наведених висновків щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказів № 140 та № 206, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:
- накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641;
- вказані накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на Державне підприємство "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140, ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
Оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання Гарантованим покупцем у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Крім того, Міністерство енергетики України наказом від 01.04.2024 № 136 (набрав чинності 01.05.2024) скасувало дію Наказу № 206.
У зв'язку з вищезазначеними висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, - судом апеляційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані, доводи апелянта у відповідній частині.
Поряд із цим, колегія суддів вважає правильними висновки місцевого господарського суду в зазначеній частині.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/11507/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів в цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/11507/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/11507/24 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".
4. Справу № 910/11507/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.08.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак