06 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/12298/24 пров. № А/857/4723/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року (суддя - Денисюк Р.С., час ухвалення - 15:28 год., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 03.01.2025),
в адміністративній справі №140/12298/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просив: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 09.07.2024: - №806321-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 210025,90 грн.; - №806335-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 602806,13 грн.; - №806338-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 524179,25 грн.; - №806343-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 476526,59 грн.; 2) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Відповідач позовних вимог не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.
З рішенням суду першої інстанції від 24.12.2024 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду суперечать обставинам справи, рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що у період з 28.12.2018 по 28.02.2024 внаслідок винесення судових рішень по цивільних справах позивач був позбавлений права власності на земельну ділянку та, відповідно, не мав обов'язку сплачувати нарахований відповідачем земельний податок за 2021, 2022, 2023 та два місяці 2024 року. Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що допоки фізична особа вважається власником земельної ділянки і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є актуальними відомості про неї як про власника, така особа є платником земельного податку. Такий висновок суду, на думку апелянта, спростовується тим, що Податковий кодекс України серед підстав нарахування земельного податку вказує не лише дані Державного речових прав на нерухоме майно, але й дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї). Вказує апелянт, що зазначення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки ОСОБА_1 не свідчить однозначно про те, що він не міг бути чи не був позбавлений права власності на нерухоме майно, хоча при цьому відомості до ДРРПНМ не вносилися. Зазначення в даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки ОСОБА_1 , незважаючи на рішення судів по зазначених цивільних справа, не свідчить, що позивач був власником ділянки протягом 28.12.2018 - 28.02.2024 років. Також апелянт вказує, що в оскаржуваних ППР наявні помилки, зокрема, у колонках «7» детального розрахунку суми податку, де зазначено про нарахування податку за 4 місяці, а не 12 місяців 2021-2023 років, та у колонках «5» детального розрахунку суми податку, де вказано однакову нормативну грошову оцінку, хоча така підлягала зазначенню із врахуванням коефіцієнта індексації відповідно до вимог пункту 289.1 статті 289 ПК України. В той же час суд прийшов до хибного висновку, що такі помилки не вплинули на правильність остаточної суми податкового зобов'язання із земельного податку.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 24.12.2024 та ухвалити нове рішення про задоволення позовної заяви повністю, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, і в її задоволенні слід відмовити, так як рішення суду є законним і обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу відхилити, залишивши без змін оскаржене рішення суду.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
28.12.2018 між продавцем ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Павловей Д.Ф., та покупцями ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Лехкобит Л.В. за №1549 (а.с. 15-17).
Відповідно до даного Договору продавець, в особі представника, передає у власність покупцям, а покупці приймають у власність земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 9,8062 га, кадастровий номер 0710400000:15:008:0108, цільове призначення: для розміщення готельного комплексу з автосервісом, закладом громадського харчування та автопаркінгом.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 25.04.2024 слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 28.12.2018 є власниками (спільна сумісна власність) земельної ділянки з розмірами часток 1/1 площею 9,8062 га із кадастровим номером 0710400000:15:008:0108 (а.с.18).
26.02.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про поділ земельної ділянки, що є у приватній спільній сумісній власності, відповідно до якого земельна ділянка поділена на 5 земельних ділянок (а.с.50-51).
Відповідачем ГУ ДПС у Волинській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Розділу ХІІ ПК України прийнято такі податкові повідомлення-рішення від 09.07.2024, якими позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб: - №806321-2405-0306- НОМЕР_1 за січень - квітень 2024 року на суму 210025,90 грн; - №806335-2405-0306-UA07060190000036342 за 2023 рік на суму 602806,13 грн; - №806338-2405-0306-UA07060190000036342 за 2022 рік на суму 524179,25 грн; - №806343-2405-0306-UA07060190000036342 за 2021 рік на суму 476526,59 грн (а.с.9-12).
Відповідач на запит позивача щодо надання інформації про винесені ППР та їх копії повідомив ОСОБА_1 про нарахування земельного податку за 2021-2023 роки та з 01.01.2024 по 30.04.2024 на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 0710400000:15:008:0108 площею 4,9031 (тобто 1/2 спільної сумісної власності за інформацією з Державного реєстру речових прав) (а.с.13).
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення від 09.07.2024 про нарахування податкових зобов'язань із земельного податку з фізичних осіб, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 24.12.2024 в межах доводів і вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Так, відповідно до пункту 7.1 статті 7 ПК України, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: 7.1.1. платники податку; 7.1.2. об'єкт оподаткування; 7.1.3. база оподаткування; 7.1.4. ставка податку; 7.1.5. порядок обчислення податку; 7.1.6. податковий період; 7.1.7. строк та порядок сплати податку; 7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Згідно з пунктом 8.3 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Правові відносини щодо нарахування та сплати плати за землю врегульовані зокрема статтями 269-287 ПК України.
Згідно з підпунктом 269.1.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Об'єктами оподаткування платою за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності (пп.270.1.1.1. п.270.1 ст. 270 ПК України).
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).
Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п.284.1 ст.284 ПК України).
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункти 285.1, 285.2 ст.285 ПК України).
Згідно пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п.286.5 ст.286 ПК України).
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
При цьому, податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. (п.287.10 ст.287 ПК України).
Обов'язок сплачувати земельний податок виникає з дня виникнення права власності на земельну ділянку.
У разі припинення права власності на земельну ділянку податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності у поточному році (п.287.1 ст.287 ПК України).
У розглядуваній справі судом встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями від 09.07.2024 №806321-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 210025,90 грн, №806335-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 602806,13 грн, №806338-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 524179,25 грн, №806343-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 476526,59 грн. позивачу нараховано податок за землю за період із 2021-2023 роки та 4 місяці 2024 року відповідно.
Об'єктом оподаткування земельним податком стала земельна ділянка площею 9,8062 га із кадастровим номером 0710400000:15:008:0108, яка перебуває у спільній сумісній власності позивача і ОСОБА_3 ..
Суд апеляційної інстанції враховує, що апелянт (позивач) в обґрунтування протиправності вищевказаних ППР вказує, що у квітні 2019 року продавець земельної ділянки ОСОБА_2 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до покупців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2018 недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 26.04.2019 у справі №159/2179/19 про забезпечення позову вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на вищевказану земельну ділянку (а.с.19-20).
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2021 у справі №159/2179/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Л.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Однак, вказане рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2021 у справі №159/2179/19 Волинським апеляційним судом постановою від 29.11.2021 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Позов задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 28 грудня 2018 року між ОСОБА_2 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмилою Василівною за реєстраційним номером №1549; державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на земельну ділянку загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрована приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмилою Василівною скасовано; рішення суду в частині відмови у позові до приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмили Василівни залишено без змін; заходи забезпечення даного позову скасовано; арешт, накладений відповідно до ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2019 року на земельну ділянку загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно цієї земельної ділянки скасовано (а.с.23).
07.12.2022 постановою Верховного Суду по цій же справі №159/2179/19 постанову Волинського апеляційного суду від 29.11.2021 в частині задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та скасування держаної реєстрації права власності - скасовано; рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності - залишено в силі; рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності - змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови (а.с.24-34).
Крім того, ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2021 у справі №159/4766/21 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - Мартинюк О.І. до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про витребування з чужого незаконного володіння майна земельної ділянки загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , про забезпечення позову - вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на вищевказану земельну ділянку; заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , іншим третім особам за дорученням відповідачів вчиняти дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , (у тому числі заборони укладати договори іпотеки, купівлі-продажу, дарування тощо); заборонено державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 (а.с.21-22).
Постановою Волинського апеляційного суду від 06.10.2023 у справі у справі №159/4766/21 рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2023 року і додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено: витребувано від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 9,8062 га кадастровий номер 0710400000:15:008:0108, яка розташована на АДРЕСА_1 (а.с.35-38).
Однак, 28.02.2024 постановою Верховного Суду у справі №159/4766/21 постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року, додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року - скасовано, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2023 року, додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2023 року - залишено в силі (а.с.39-49).
З огляду на вказані судові рішення апелянт (позивач) вважає, що у період з 28.12.2018 по 28.02.2024 він не був власником вказаної земельної ділянки та відповідно не мав обов'язку сплачувати земельний податок за 2021, 2022, 2023 та два місяці 2024 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про те, що у період з 28.12.2018 по 28.02.2024 він не був власником розглядуваної земельної ділянки та відповідно не мав обов'язку сплачувати земельний податок за 2021, 2022, 2023 та два місяці 2024 року, із врахуванням вказаних вище судових рішень.
Так, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, яка була актуальна станом на 2021-2023 року та 4 місяці 2024 року, слідує, що ОСОБА_1 є співвласником земельної ділянки площею 9,8062 га із кадастровим номером 0710400000:15:008:0108. Право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Лехкобит Л.В. за №1549 та зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44901299 від 28.12.2018.
Відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, підставою для нарахування позивачу земельного податку стали дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що узгоджується із нормою підпункту “б» пункту 286.1 статті 286 ПК України.
Із внесених до Державного реєстру прав та актуальних на момент обчислення спірних податкових зобов'язань відомостей, контролюючим органом встановлено, що право власності на земельну ділянку, яка стала об'єктом оподаткування, зареєстровано за співвласником ОСОБА_1 ..
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Відтак, користуючись під час нарахування позивачу земельного податку актуальними відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач не мав повноважень та не міг ставити під сумнів їх достовірність, а тому повинен був їх враховувати при визначенні платника та інших елементів нарахованого позивачу земельного податку.
Водночас, слід враховувати, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються (ч.3 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
При цьому відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що на момент винесення спірних ППР будь-які зміни щодо власника земельної ділянки на підставі судового рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не були внесені. Більше того, судові рішення, якими визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки і скасовано державну реєстрацію права власності за позивачем, а також витребувано земельну ділянку від позивача, на момент винесення оскаржуваних ППР були скасовані Верховним Судом.
Ці судові рішення, а саме, постанова Волинського апеляційного суду від 29.11.2021 у справі №159/2179/19 та постанова Волинського апеляційного суду від 06.10.2023 у справі №159/4766/21 не були реалізованими у відповідних частинах шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника земельної ділянки (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108, яка розташована на АДРЕСА_1 ).
Отже, судом першої інстанції вірно сформовано висновок про те, що внаслідок ухвалення апеляційним судом вказаних рішень (постанов), які набувають статус остаточних з моменту їх постановлення, позивач не втратив статус власника земельної ділянки, а з ним і статус платника земельного податку.
Також слід зазначити, що арешт накладений на земельну ділянку застосований на підставі ухвал Ковельського міськрайонного суду Волинської області про забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тобто є тимчасовим обмеженням щодо заборони укладати договори іпотеки, купівлі-продажу, дарування тощо щодо майна, яке є предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2018. При цьому, накладений арешт на земельну ділянку як спосіб забезпечення позову не є способом припинення права власності позивача на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:15:008:0108, а відтак не впливає на його обов'язок сплачувати земельний податок, оскільки обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника земельної ділянки залишається незмінним, незалежно від можливості реалізації цією особою окремих правомочностей, пов'язаних із володінням, користуванням чи розпорядженням землею.
Відтак, твердження позивача про те, що він набув право власності на земельну ділянку лише 28.02.2024 після прийняття Верховним Судом рішення від 28.02.2024 є помилковим, оскільки допоки фізична особа вважається власником земельної ділянки і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є актуальними відомості про неї як про власника, така особа є платником земельного податку.
Такий висновок суду узгоджується із нормами підпункту 269.1.1.1 пункту 269.1 статті 269 та підпункту “б» пункту 286.1 статті 286 ПК України, в силу яких платником податку є власник земельної ділянки, відомості про якого внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З врахуванням наведеного, являються безпідставними доводи апелянта про те, що у період з 28.12.2018 по 28.02.2024 внаслідок винесення судових рішень по цивільних справах позивач був позбавлений права власності на земельну ділянку та, відповідно, не мав обов'язку сплачувати нарахований відповідачем земельний податок за 2021, 2022, 2023 та два місяці 2024 року.
Відносно доводів апелянта (позивача) про те, що контролюючим органом невірно проведений розрахунок податкових зобов'язань у спірних ППР, то суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 затверджений Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок №1204).
Відповідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №1204, контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо: 3) згідно з податковим, митним та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №1204 визначено, що у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема: “Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №1204 при складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком.
Податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити: 1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок; 2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених Кодексом); 3) граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної; 4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; 5) граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами “Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), “Д» та “С»).
У додатку 1 до Порядку №1204 міститься зразок податкового повідомлення-рішення форми “Ф», який передбачає набори даних по колонках таблиці детального розрахунку суми/сум податку.
Так, детальний розрахунок сум плати за землю повинен містити наступне: (1) Адреса об'єкта; (2) Вид цільового призначення об'єкта; (3) Кадастровий номер об'єкта; (4) Площа об'єкта, га; (5) Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку, грн/га; (6) Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по орендній платі за земельну ділянку або сума відповідно до договору оренди, грн; (7) Кількість місяців оподаткування; (8) Розмір ставки земельного податку або орендної плати за землю, %; (9) Назва пільги, по земельному податку відповідно до статті 281 Податкового кодексу України; (10) Розмір пільги зі сплати земельного податку відповідно до статті 281 Податкового кодексу України, га; (11) Сума податкового зобов'язання із земельного податку (к. 11 = (к. 4 - к. 10) х к. 5 х (к. 7 / 12) х к. 8), та з орендної плати за земельну ділянку (к. 11 = к. 4 х х к. 6 х (к. 7 / 12) х к. 8) або (к. 6)***, грн..
Судом встановлено, що спірні ППР від 09.07.2024 складені відповідачем саме за формою “Ф».
Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що в оскаржуваних ППР наявні помилки, зокрема, у колонках “ 7» детального розрахунку суми податку, де зазначено про нарахування податку за 4 місяці, а не 12 місяців 2021-2023 років, та у колонках “5» детального розрахунку суми податку, де вказано однакову нормативну грошову оцінку, хоча така підлягала зазначенню із врахуванням коефіцієнта індексації відповідно до вимог пункту 289.1 статті 289 ПК України, який у 2020 році становив 1, у 2021 році - 1,1, у 2022 році - 1,15 та у 2023 році - 1,051.
Водночас, суд зауважив, що такі помилки не вплинули на правильність остаточної суми податкового зобов'язання із земельного податку.
Так, як вбачається із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.08.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 9,8062 га, співвласником якої був позивач, становить 86878571,24 грн (а.с.104).
Відповідачем визначено, що нормативна грошова оцінка за гектар земельної ділянки у 2021 році (з врахуванням коефіцієнта індексації у 2020 році - 1) становить 8859555,311 грн, при цьому, враховуючи, що позивач є співвласником земельної ділянки, тому при розрахунку податку взято до уваги площу останньої 4,9031 га (а.с.105).
Відповідно до детального розрахунку сум податкових зобов'язань, який наведений контролюючим органом у клопотанні від 23.12.2024 (а.с.118-120), вбачається наступне:
за 2021 рік земельний податок розрахований за такою формулою: 4,9031 га (площа земельної ділянки) х 8859555,311 грн (нормативна грошова оцінка) х (12/12) (кількість місяців оподаткування) х 1,1% (розмір ставки земельного податку) = 477832,14 грн (сума податку за 12 місяців користування). Крім того, оскільки в формулах розрахунку застосовується 12 місяців, що дорівнює 366 днів, то відповідачем суму податку за 12 місяців користування 477832,14 грн розділено на 366 днів та визначено суму податку за 1 день користування 1305,55 грн і на вказану суму зменшено суму податку, яку визначено за 365 днів 2021 року в розмірі 476526,59 грн згідно з ППР №806343-2405-0306-UA07060190000036342 (а.с.11);
за 2022 рік земельний податок розрахований за такою формулою: 4,9031 га (площа земельної ділянки) х 9745510,842 грн (нормативна грошова оцінка з врахуванням коефіцієнта індексації 1,1) х (12/12) (кількість місяців оподаткування) х 1,1% (розмір ставки земельного податку) = 525615,35 грн (сума податку за 12 місяців користування). Суму податку за 12 місяців користування 525615,35 грн розділено на 366 днів та визначено суму податку за 1 день користування 1436,10 грн і на вказану суму зменшено суму податку, яку визначено за 365 днів 2022 року в розмірі 524179,25 грн згідно з ППР №806338-2405-0306-UA07060190000036342 (а.с.12);
за 2023 рік земельний податок розрахований за такою формулою: 4,9031 га (площа земельної ділянки) х 11207337,47 грн (нормативна грошова оцінка з врахуванням коефіцієнта індексації 1,15) х (12/12) (кількість місяців оподаткування) х 1,1% (розмір ставки земельного податку) = 604457,65 грн (сума податку за 12 місяців користування). Суму податку за 12 місяців користування 604457,65 грн розділено на 366 днів та визначено суму податку за 1 день користування 1651,50 грн і на вказану суму зменшено суму податку, яку визначено за 365 днів 2023 року в розмірі 602806,13 грн згідно з ППР №806335-2405-0306-UA07060190000036342 (а.с.10);
за 4 місяці 2024 року земельний податок розрахований за такою формулою: 4,9031 га (площа земельної ділянки) х 11778911,68 грн (нормативна грошова оцінка з врахуванням коефіцієнта індексації 1,051) х (4/12) (кількість місяців оподаткування) х 1,1% (розмір ставки земельного податку) = 211761,66 грн (сума податку за 4 місяців користування). Суму податку за 4 місяці користування 211761,66 грн розділено на 122 дні та визначено суму податку за 1 день користування 1735,76 грн і на вказану суму зменшено суму податку, яку визначено за 121 день 2024 року в розмірі 210025,90 грн згідно з ППР №806321-2405-0306-UA07060190000036342 (а.с.9).
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що визначені суми податкових зобов'язань згідно з оскаржуваними ППР обраховані контролюючим органом вірно, а наявні технічні помилки у спірних ППР не є правовою підставою для висновку щодо їх протиправності. При цьому суд враховує пояснення представника відповідача про те, що формування податкових повідомлень-рішень здійснюється програмним забезпеченням автоматично із застосуванням формули, у якій враховується кількість днів, а не місяців користування земельною ділянкою.
З врахуванням наведеного, являються безпідставними доводи апелянта і про те, що допущені у спірних ППР від 09.07.2024 помилки вплинули на правильність остаточної суми податкового зобов'язання із земельного податку.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваних ППР від 09.07.2024 про нарахування податкових зобов'язань із земельного податку з фізичних осіб, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Водночас, апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об'єктивно з'ясовано обставин, що мають значення для справи та сформовано висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Одночасно колегія суддів зазначає, що у зв'язку з безпідставністю позовних та апеляційних вимог судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції не підлягають стягненню в користь позивача із відповідача.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року в адміністративній справі №140/12298/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повний текст постанови суду складено 14.08.2025 року