12 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 944/3349/24 пров. № А/857/23000/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Ханащак С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 травня 2025 року у справі №944/3349/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ( головуючий суддя першої інстанції Колтун Ю.М., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення м. Яворів, дата складання повного тексту - 16.05.2025), -
Адвокат Юрчак В.В., який діє в інтересах позивача звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії 4АВ №06047737 від 21.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача покликається на те, що 11.06.2024 позивач отримав конверт із постановою серії 4АВ №06047737 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 28.05.2022. Цією постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що поліцейський ДПП, розглянувши дані, зафіксовані автоматичному режимі за допомогою технічного засобу «Каскад 145-122О установив, що 20.05.2024 о 16 год. 08 хв., за адресою м. Київ Північний міст Правий берег, зафіксовано транспортний засіб марки OPEL, модель ZAFIRA, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів на 25 км/год. Тобто, як слідує із тексту постанов ОСОБА_1 порушив пункт 12.9.(б) ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. На підставі ст.ст.142, 33, 222, 279'-2799, 284 КУпАП позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Зазначає, що ОСОБА_1 не може бути суб'єктом вчинення адміністративних правопорушень, так як вказаний транспортний засіб вибув із його володіння, оскільки, авто було примусово відчужено на потреби Збройних Сил України. Так, згідно з протоколу про порушення митних правил №1362/20900/21 від 23.07.2021 такий був вилучений у позивача Львівською митницею та поміщений на склад митниці на підставі п. 6 ч. 5 ст. 238 МК України, а отже перебував у розпорядженні митниці. Протокол про порушення митних правил був предметом подальшого судового розгляду та оскарження. Зі змісту цієї відповіді на адвокатський запит від 15.06.2022 №7.4-3/21/10/11553 вбачається, що легковий автомобіль марки «ОРЕL», модель ZАFІRА, д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 р.в., VIN: НОМЕР_2 , двигун-дизель-1995 см3, пробіг-171579, з ключами запалення, згідно протоколу про порушення митних правил від 23.07.2021 було тимчасово вилучено та поміщено на склад митниці на підставі п.6 ч.5 ст. 238 Митного Кодексу України. Вилучене майно було отримано полковником ОСОБА_2 на підставі довіреності від 23.05.2022, виданої начальником Західного управління замовника робіт МОУ. В подальшому, примусове відчуження транспортного засобу було здійснено 23.05.2022 на митному складі міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краковець» митного поста «Яворів» згідно акта про примусове відчуття або вилучення майна від 23.05.2022. Оцінка майна, що було примусово відчужено не проводилась. Транспортний засіб видано згідно вартості, яка визначена у довідці щодо орієнтовної вартості товарів від 23.07.2021. Транспортний засіб було видано головним державним інспектором відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно- господарської діяльності Львівської митниці Козловською М.М. по накладній (вимозі) № 157 від 23.05.2022 ОСОБА_3 . Таким чином, враховуючи приписи ч.3 ст.7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» транспортний засіб вибув із володіння позивача та перейшов у державну власність з моменту підписання Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 23.05.2022. Разом з тим, приписи Закону України покладають на нового власника транспортного засобу обов'язок зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Позивачу не відомо перереєстрацію вищевказаного транспортного засобу. Відповідачем при оформленні оскаржуваної постанови не враховано усіх ключових обставин справи, зокрема того факту, що позивач не є власником транспортного засобу, та не міг перебувати за кермом автомобіля на момент вчинення адміністративних правопорушень та винесення оскаржуваних постанов.
З урахуванням наведеного просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 4АВ №06047737 від 21.05.2024, закрити провадження у справі, та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16.05.2025 р. позов задоволено. Постанову серії 4АВ №06047737 від 21.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП скасовано та закрито провадження у справі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Суть доводів апелянта зводиться до того, що постанова винесена на підставі актуальних даних реєстру на момент її винесення, відповідно до даних якого ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, а саме легкового автомобіля марки «ОРЕL», модель ZАFІRА, д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 р.в..
Постанова серії 4ЛВ М0647737 від 21.05.2024 є законною, а дії інспектора Департаменту патрульної поліції, який виніс постанову відносно позивача є правомірними.
Вважає, що проблема виникла у зв'язку із несвоєчасною перереєстрацією автомобіля, а не неправомірністю дій ДПП, яка діє згідно з наявною офіційною інформацією.
Просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 20.05.2024 о 16 год. 08 хв., за адресою м. Київ Північний міст Правий берег, зафіксовано транспортний засіб марки OPEL, модель ZAFIRA, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів на 25 км/год. Тобто, як слідує із тексту постанови ОСОБА_1 порушив пункт 12.9.(б) ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Швидкість вимірювалася приладом Каскад 145-1220.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що станом на дату вчинення правопорушення позивач не був власником автомобіля марки «Opel», модель «Zafira», державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки останній за порушення митних правил був 23.07.2021р. тимчасово вилучений митним органом і поміщений на склад митниці, а в подальшому 23.05.2022р. примусово відчужений (вилучений) для потреб Збройних Сил України. Із урахуванням вказаних обставин позивач об'єктивно не міг перебувати за кермом автомобіля на момент фіксації вищевказаних порушень ПДР.
Апеляційний суд вважає наведені висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993 № 3353 «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.12.9 (б) Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлені дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» п. 30.3 цих Правил.
Ст.14-2 КУпАП визначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених 279-3 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України ,,Про захист персональних даних.
В п.5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 13 від 13 січня 2020 року, видно, що уповноважений поліцейський під час опрацювання матеріалів автоматичної фіксації з використанням Системи з'ясовує наступне:
1) наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках (відеозаписі) в інформаційному файлі;
2) відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках (відеозаписі) символам, розпізнаним Системою;
3) наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб;
4) відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із Системи;
5) наявність у Системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув з володіння відповідальної особи внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу;
6) наявність та повноту інформації про відповідальну особу зафіксованого транспортного засобу, а в разі фіксації транспортного засобу зареєстрованого за межами України - інформації про особу, яка ввезла його на територію України;
7) наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
В частині визначення суб'єкта адміністративних правопорушень, передбачених ст.122 КУпАП, апеляційний суд висновує наступне.
Приміткою ст.122 КУпАП визначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Водночас, згідно положень ч.1 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу (ч.3 ст.14-2 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст.279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Таким чином, суб'єктом адміністративних правопорушень, передбачених ст.122 КУпАП, може бути лише фізична особа, яка: керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення; є власником транспортного засобу; є керівником юридичної особи, якій належить на праві власності транспортний засіб.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до реєстраційної картки ТЗ власником автомобіля марки «Opel», модель «Zafira», державний номерний знак НОМЕР_1 , є позивач ОСОБА_1 .
Водночас, як слідує з матеріалів справи, вказаний автомобіль марки «Opel», модель «Zafira», державний номерний знак НОМЕР_1 примусового вилучено митним органом у позивача та в подальшому передано на потреби Збройних Сил України.
Так, із листа Львівської митниці № 7.4-3/21/10/11553 від 15.06.2022р. слідує, що згідно з протоколом про порушення митних правил № 1362/20900/21 від 23.07.2021р. Львівською митницею було тимчасово вилучено майно та поміщено на склад митниці на підставі п.6 ч.5 ст.238 Митного кодексу України. У зв'язку із введенням в Україні режиму воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р., продовженого Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022р. та № 259/2022 від 18.04.2022р., пов'язаного із збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до Закону України № 389-VIII від 12.05.2015р. «Про правовий режим воєнного стану», Закону України № 4765-VI від 17.05.2012р. «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», розпорядження Кабінету Міністрів України № 186-р від 26.02.2022р. «Про передачу майна для потреб Збройних Сил», наказу начальника Західного управління замовника робіт МОУ № 46/нагп від 20.05.2022р., погодженого із начальником Львівської районної військової адміністрації, для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану 23.05.2022р. проведено примусове відчуження (вилучення) майна, а саме, легкового автомобіля марки «Opel», модель «Zafira», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , із ключами запалення.
Згідно довіреності від 23.05.2022р., виданої начальником Західного управління замовника робіт МОУ полковником ОСОБА_4 , отримати примусово вилучене майно, а саме легковий автомобіль марки «Opel», модель «Zafira», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , двигун-дизель-1995 см3, пробіг-171579, з ключами запалення доручено ОСОБА_3 .
Примусове вилучення (відчуження) транспортного засобу здійснено 23.05.2022р. на митному складі міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краковець» митного поста «Яворів» на підставі Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 23.05.2022р.
Оцінка майна, що було примусово вилучено (відчужено), не проводилась. Транспортний засіб було видано згідно вартості, зазначеної в довідці щодо орієнтовної вартості товарів від 23.07.2021р. (до опису предметів від 23.07.2021р. - справа про ПМП № 1362/20900/21).
Транспортний засіб видано головним державним інспектором відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Львівської митниці Козловською М.М. по накладній (вимозі) № 157 від 23.05.2022р.- ОСОБА_3 .
Витрати за зберігання вищезазначеного майна на складі митниці нараховані по 24.03.2022р., проте згідно постанови Галицького районного суду м.Львова від 24.03.2022р. у справі № 461/10217/21 стягненню не підлягають.
Як уже зазналось вище, в Україні діє правовий режим воєнного стану.
Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану регламентується приписами Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
Ч.1 ст.4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч.1, 2, 3 ст.7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.
У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
Отже, примусове вилучення (відчуження) транспортного засобу здійснено 23.05.2022р. на митному складі міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краковець» митного поста «Яворів» на підставі Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 23.05.2022р., під час складання якого позивач участі не приймав.
Починаючи з 23.05.2022р., позивач втратив право власності на вказаний автомобіль.
Відповідно до п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1371 від 23.12.2009р.), транспортні засоби, які були примусово відчужені або вилучені, а також ті, які придбані на території України або ввезені на територію України на законних підставах у період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, підлягають обов'язковому тимчасовому державному обліку за заявою власника шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповідного журналу.
До заяви власника додаються копія документа, що посвідчує його особу, а також копія акта про примусове відчуження або вилучення майна за зразком згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р. № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (Офіційний вісник України, 2012 р., № 83, ст. 3354) або копія документа, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу.
Оригінал акта про примусове відчуження або вилучення майна чи документа, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, та документа, що посвідчує особу власника, перевіряються працівником сервісного центру МВС, а їх копії власноруч засвідчуються підписами адміністратора сервісного центру МВС і власником.
Аналіз наведених норм законодавства слідує, що саме на нового власника примусово відчуженого (вилученого) транспортного засобу покладено обов'язок подати до реєстраційного органу заяву та підтверджуючі документи для внесення інформації Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповідного журналу.
На підставі цих дій примусово відчужений (вилучений) автомобіль повинен перебувати на обов'язковому тимчасовому державному обліку.
Отже, вказаний транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки «Opel», модель «Zafira», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , двигун-дизель-1995 см3 вибув із власності ОСОБА_1 та останній відповідно не є суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, належних доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , встановленого ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач при оформленні оскаржуваних постанов не врахував усіх обставин справи, зокрема, того факту, що позивач більше не є власником транспортного засобу, та зважаючи на зазначені вище обставини не міг перебувати за кермом даного автомобіля на момент вчинення адміністративних правопорушень, відповідно суд першої інстанції вірно висновував, що позов слід задовольнити, постанову серії 4АВ №06047737 від 21.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суд першої інстанції врахував наявні у справі докази та норми правового регулювання у спірних правовідносинах, перевіривши оскаржену постанову відповідача за визначеними частиною 2 статті 2 КАС України критеріями, вірно керувався чинними нормами законодавства та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, які б були підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 травня 2025 року у справі№944/3349/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст постанови складено 14.08.2025 р.