15 серпня 2025 р.Справа №160/21118/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_1 ) про зупинення дії висновку, визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, у якій позивач просить суд тимчасово зупинити дію висновку ВЛК від 06.08.2024 до моменту проходження повторного ВЛК згідно з рішенням регіональної ВЛК від 08.07.2025.
Ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про тимчасове зупинення дії висновку залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви з викладенням позовних вимог у відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;
- копії уточненої позовної заяви для відповідача (відповідачів);
- копій документів, доданих до позовної заяви, засвідчених у встановленому порядку;
- адреси місця реєстрації, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, засобів зв'язку, адреси електронної пошти відповідача;
- копій паспорту, документів на підтвердження місця реєстрації та фактичного місця проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача;
- відомостей щодо наявності/відсутності у позивача та відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
28.07.2025 до суду від позивача надійшов супровідний лист, до якого додана уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , складені 26.07.2025, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним висновок ВЛК №1987, виданий Військово-лікарською комісією частини НОМЕР_1 ;
- скасувати зазначений висновок ВЛК як незаконний;
- зобов'язати ВЛК направити ОСОБА_1 на повторне проходження ВЛК у незалежному закладі, з урахуванням фактичного стану здоров'я.
Ухвалою суду від 04.08.2025 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на сім днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:
- копій документів, доданих до уточненої позовної заяви, засвідчених у встановленому порядку;
- копії уточненої позовної заяви для відповідача (відповідачів);
- адреси місця реєстрації, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, засобів зв'язку, адреси електронної пошти Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 ;
- копій паспорту, документів на підтвердження місця реєстрації та фактичного місця проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача;
- відомостей щодо наявності/відсутності у позивача та Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
04.08.2025 до суду від позивача надійшов супровідний лист, до якого додана уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_1 ), складена 29.07.2025, в якій позивач просить суд:
- зупинити дію висновку ВЛК №1987 від 06.08.2024 до моменту завершення судового розгляду;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) направити ОСОБА_1 на повторне, об'єктивне медичне обстеження;
- визнати висновок №1987 таким, що не відповідає дійсному стану здоров'я та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 15.08.2025 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви з визначенням належного відповідача (відповідачів) та викладенням позовних вимог у відповідності до положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України до належного відповідача (відповідачів);
- копії уточненої позовної заяви для відповідача (відповідачів);
- копій документів, доданих до уточненої позовної заяви, засвідчених у встановленому порядку;
- адреси місця реєстрації, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, засобів зв'язку, адреси електронної пошти відповідача (відповідачів);
- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- відомостей щодо наявності/відсутності у позивача та відповідача (відповідачів) електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі);
- обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
14.08.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії дію висновку ВЛК №1987 від 06.08.2024, виданого ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що спірний висновок ВЛК не відповідає реальному стану здоров'я позивача, є сумнівним та суперечить фактичним даним. Крім того, командування військової частини погодило повторне направлення позивача на ВЛК (від 02.09.2025 та 08.07.2025), проте повторного медичного обстеження проведено не було.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини 1 статті 154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм КАС України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивача, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що заявником не надано належних доказів на підтвердження реальної наявності підстав, передбачених статтею 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Разом з тим, суд зазначає, що протиправність винесення висновку ВЛК №1987 від 06.08.2024, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
При цьому, суд відзначає, що заява позивача про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Таким чином, у ході розгляду заяви позивача про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, подана позивачем заява є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар