Справа № 702/1156/24
Провадження № 2/702/92/25
15 серпня 2025 року м.Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Барської Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Возної В.В..,
позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції та особисто),
представника позивача Домачука В.А.,
представника третьої особи Бабій І.В.,
відповідач ОСОБА_2 не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань в м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Монастирищенської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,
20.12.2024 ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Домачука В.А., звернувся до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовною заявою, в якій вимогу про позбавлення батьківських прав висунув ОСОБА_2 .
На обґрунтування заявленої вимоги зазначає, що 01.12.2017 він та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Рішенням Монастирищенського районного суду від 28.08.2023 шлюб між сторонами розірваний.
Позивач стверджує, що до дитини відповідач ставилась байдуже з моменту її народження, а в червні 2023 року зібрала особисті речі та без пояснень поїхала з дому, залишивши сина з позивачем. З того часу відповідач жодного разу до дитини не з'являлась, сином не цікавилась, вихованням і матеріальним утриманням хлопчика займається тільки він.
ОСОБА_1 вважає, що відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, протягом тривалого часу взагалі не приділяє уваги розвитку свого сина та свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по його вихованню, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення та не створює умов для отримання належної освіти, від матеріального забезпечення ухиляється, а тому він просить позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановленою 23.12.2024 ухвалою у справі відкрите загальне позовне провадження і призначене підготовче судове засідання.
20.03.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті спору.
Відповідач у судові засідання не з'являлась, правом на подачу відзиву не скористалась. Надіслані за її зареєстрованим місцем проживання повістки повернулись до суду з відміткою про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою».
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просив його задовольнити та пояснив, що з відповідачем познайомився в соціальних мережах, шлюб зареєстрували у місті Ватутіне Черкаської області. ОСОБА_2 розповідала, що її батьки були позбавлені батьківських прав щодо неї, тому вона виховувалась у закладах для дітей позбавлених батьківської опіки. Відомостей про стан здоров'я відповідача ОСОБА_2 позивач не має.
Представник позивача адвокат Домачук В.А. на задоволенні позову наполягав, пояснив, що мати з народження дитини ніякої участі у вихованні сина не приймає, взагалі з ним не спілкується і коштів на утримання не надає. Звернутись до суду з такого характеру вимогами позивача спонукало те, що він мобілізований до лав Збройних Сил України, а відповідач участі у вихованні сина не бере, тому дитина фактично залишився без опікування батьків.
Представники третьої особи ОСОБА_5 переконана, що оскільки відповідач з народження сина не цікавився його життям, його здоров'ям, навчанням та дозвіллям, і фактично самоусунулась від виховання дитини, рішення про позбавлення відповідача батьківських прав відповідає інтересам дитини. Представник третьої особи вважає, що суд має взяти до уваги написану відповідачем заяву про згоду з позбавленням її батьківських прав, яку електронними засобами зв'язку їй надіслали колеги з Кіровоградської області.
Допитаний судом свідок ОСОБА_6 показала, що позивач доводиться їй рідним братом. Після одруження брат та ОСОБА_2 проживали спільно у будинку батьків. Відповідач ініціативи в роботі не проявляла, виконувала лише ті обов'язки, на які їй вказували. Не мала навиків догляду за дитиною, як підійти до неї, але сина не ображала, гралась з ним. Перед війною відповідач десь ділась і дитину покинула, участі в її вихованні не бере, не цікавиться нею, не спілкується.
Свідок ОСОБА_7 показав, що є батьком позивача і має на меті позбавити батьківських прав невістку за те, що вона кинула дитину і не цікавиться нею. Також свідок показав, що ОСОБА_2 є неграмотною особою, оскільки не вміє читати та писати. Членів її родини він не знає і ніколи з ними не бачився.
За словами свідка, в один із днів відповідач сказала, що покидає їх і поїхала у невідомому напрямку з молодим чоловіком. Десь через тиждень потому приїздила за своїми речами. Точний час цих подій ОСОБА_7 вказати не може, але стверджує, що це було влітку три роки назад. Після того, як відповідач залишила сім'ю, ОСОБА_1 наказав батькові, щоб без його дозволу він не впускав відповідача до будинку і бачитись із сином не дозволяв.
Свідок ОСОБА_8 показала, що позивач є її сином, а відповідач - колишньою невісткою.
З відповідачем син одружився у 2018 році, а у 2019 році у нього ї відповідача народився син ОСОБА_3 . До війни, десь у 2022 році відповідач залишила дитину і поїхала у невідомому напрямку. Коли приїжджала за речами, то повідомила, що дитину забирати не буде, погралась з ним і поїхала.
Свідок ОСОБА_9 показала, що позивач є похресником її чоловіка і що вона проживає в сусідстві з його батьками.
Після одруження з ОСОБА_2 похресник проживав спільно з батьками. Відповідач виховувалась у сиротинці, тому не вміла нічого робити. Більше трьох років тому відповідач познайомилась з хлопцем і пішла до нього, а позивача із сином залишила. Два роки тому ОСОБА_2 телефонувала до свідка і запитувала про сина, розповідала про себе.
З'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків і такого рішення.
Дослідженням копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.01.2019 Монастирищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №07, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Монастирище у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 (а.с.7).
Витяг з реєстру територіальної громади №2024/002888235 від 22.03.2024 підтверджує, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 (а.с.9).
По АДРЕСА_1 з 22.11.2017 також зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 (а.с.8).
Згідно з копією датованої 25.03.2024 довідки - характеристики зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 і за цим місцем проживання відповідач не проживає з червня 2023 року (а.с.12).
Витяг з реєстру територіальної громади підтверджує, що з 05.12.2017 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 (а.с.80).
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28.08.2023, яке набрало законної сили 28.09.2023, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Під час вирішення цього спору суд встановив, що ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу носила прізвище « ОСОБА_2 » (а.с.10).
За змістом характеристики директора Теолинського закладу дошкільної освіти загального розвитку (дит.садок) «Струмочок» Монастирищенської міської ради, без зазначення дати видачі, ОСОБА_3 відвідує заклад з 01.06.2022 по даний час. ОСОБА_3 виховується у неповній сім'ї, де вихованням дитини безпосередньо займається батько ОСОБА_1 , який приводить та забирає дитину з дитячого садка. ОСОБА_3 дуже любить батька і в усьому його наслідує (а.с.11).
Відповідно до довідки - характеристики, виданої виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради 25.03.2024 №59/14/7-16, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по АДРЕСА_2 . З червня 2023 року за місцем реєстрації не проживає, на даний час місце перебування не відоме. З чоловіком ОСОБА_1 розлучена. За час проживання в с. ОСОБА_2 не приділяла належної уваги вихованню та догляду свого сина ОСОБА_3 . Безвідповідально відносилась до своїх материнських обов'язків. Скарг, заяв та інших компрометуючих матеріалів, повідомлень про порушення громадського порядку та притягнення до адміністративної відповідальності до виконавчого комітету міської ради не надходило (а.с.12).
Відповідно до довідки - характеристики, виданої виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради 25.03.2024 №58/14/7-16, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 разом із батьками та малолітнім сином ОСОБА_3 . Спільно із батьками виховує сина. Займається підсобним господарством. За час проживання в с. Копіювата зарекомендував себе з позитивної сторони, в конфліктних ситуаціях не помічався. Скарг, заяв та інших компрометуючих матеріалів, повідомлень про порушення громадського порядку та притягнення до адміністративної відповідальності до виконавчого комітету міської ради не надходило (а.с.13).
За змістом датованої 02.12.2024 копії довідки директора Теолинського закладу дошкільної освіти загального розвитку (дит.садок) «Струмочок» Монастирищенської міської ради Черкаської області ОСОБА_1 дійсно виховує дитину ОСОБА_3 сам із батьками. Мати у вихованні сина не бере участі. Всі виховні заходи у дитячому садку відвідує ОСОБА_1 (а.с.14).
Згідно з датованою 13.12.2024 копією листа директора КНП «Монастирищенський центр первинної медико-соціальної допомоги» Монастирищенської міської ради Черкаської області дитина ОСОБА_3 , 08.01.2019 перебуває на обліку в КНП «Монастирищенський ЦПМСД», задекларований у лікаря-педіатра Голуб К.В . Медичну допомогу отримує вчасно і в повному об'ємі. Для отримання медичної допомоги дитина звертається з батьком та бабусею (а.с.15).
На виконання ухвали суду виконавчим комітетом міської ради, як органом опіки та піклування, наданий Висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав з тих мотивів, що вона неналежним чином виконує свої обов'язки матері, не піклується про сина, умисно, свідомо та систематично ухиляється від виконання обов'язків щодо забезпечення належного утримання, навчання та виховання дитини, проживає в селі Куколівка Олександрійського району Кіровоградської області, зарекомендувала себе з негативної сторони за час проживання в родині позивача ОСОБА_1 (а.с.46, 47).
Дослідженням датованого 18.02.2025 повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 суд встановив, що позивач ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та 14.11.2024 зарахований до складу в/ч НОМЕР_2 (а.с.62).
Копія довідки виконавчого комітету Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 19.01.2025 підтверджує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27 грудня 2024 року проживає на території Куколівського старостинського округу Попельнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за адресою АДРЕСА_3 , співмешкає з гр. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в житловому будинку, наданому в користування його батькам як внутрішньо переміщеним особам (а.с.73).
Дослідженням копії Акта обстеження умов проживання від 14.01.2025 суд встановив, що ОСОБА_2 проживає в будинку АДРЕСА_3 спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . За результатами обстеження члени комісії вказали, що з огляду на неспроможність ОСОБА_2 виховувати дитину, членам сім'ї рекомендовано залишити сина на виховання батькові (а.с.74).
За датованими 11.06.2025 відомостями Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації ОСОБА_2 отримує допомогу особам з інвалідністю (а.с.154).
Згідно з копією Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №541103 ОСОБА_2 01.03.2017 встановлена друга група інвалідності безтерміново (а.с.155).
Залучений судом спеціаліст для з'ясування думки малолітнього хлопчика про відносини з матір'ю ОСОБА_19 пояснила, що дитина маму пам'ятає, з мамою розмовляє, тобто мама існує як уявний друг.
Думку дитини щодо вирішення спору суд не заслуховував, оскільки обставини є травмуючими для хлопчика і висловити свою думку щодо доцільності ухвалення рішення про задоволення позову він не може.
Доказів на підтвердження того, що психологічний зв'язку дитини з матір'ю втрачений і мати абсолютно байдужа до сина ОСОБА_3 суду не надано.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».
Частини четверта - шоста ст. 19 СК унормовують, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід необхідно як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц, провадження № 61-40224св18, від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц, провадження № 61-36265св18, від 21 серпня 2019 року у справі № 592/14785/18, провадження № 61-8567св19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 356/642/18, провадження № 61-12661св19, від 29 січня 2020 року у справі № 756/1967/16-ц, провадження № 61-13009св19, від 25 лютого 2020 року у справі № 492/1091/18 (на які посилається заявник), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.
На переконання суду позбавлення батьківських прав без достатніх для цього підстав, суперечить інтересам дитини тому, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір'ю обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої материнські обов'язки.
Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
У постановах від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19, у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 361/1484/16-ц, провадження № 61-6126св18, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
За доводами позивача, у червні 2023 року відповідач припинила з ним шлюбні відносини і з того часу не проживає з ним та сином, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про неї, не забезпечує матеріально.
Однак, всупереч наведеному, досліджені докази підтверджують, що відповідач та позивач спільного зареєстрованого місця проживання не мали, оскільки з 2017 року відповідач відповідно до наданих доказів проживала по АДРЕСА_2 , а позивач та їх спільний син ОСОБА_3 - по АДРЕСА_1 у цьому ж населеному пункті.
З досліджених відомостей виконавчого комітету Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суд встановив, що ОСОБА_2 на території АДРЕСА_3 проживає з 27 грудня 2024 року, що су перечить твердженням позивача про залишення місця проживання дитини у червні 2023 року.
Поряд з цим допитані свідки вказували, що дитину відповідач залишила іще до війни, тобто до 24.02.2022.
Отже, доводи позивача про тривалу відсутність матері у житті дитини належними і допустимими доказами не підтверджені.
Крім іншого, як зазначалось вище, визначені ст. 164 СК України фактори для позбавлення особи батьківських прав, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю, якій рекомендоване спостереження у психіатра та проведення постійного підтримуючого фармакологічного лікування, психотерапія та психокорекція. За результатами проведеного обстеження умов проживання відповідача 14.01.2025 члени комісії дійшли висновку про її неспроможність виховувати дитину.
За наведеного суд приходить до висновку про недоведеність умисного та свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Орган опіки та піклування, готуючи висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, не вжив заходів до з'ясування стосунків, які склались між батьками дитини, чи дійсно у відповідачки відсутній інтерес до сина, чи дійсно між матір'ю і сином відсутній родинний зв'язок.
Суд звертає увагу, що розірвання шлюбу між батьками, відсутність між ними комунікації щодо дитини, не можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв'язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.
Суд відхиляє доводи представників позивача і третьої особи про те, що відповідач позов визнала і з позбавленням її батьківських прав погоджується, оскільки надана суду копія рукописної заяви від 14.01.2025 не підтверджує того, що документ виготовлений особисто відповідачем і що, якщо і нею, то за власним волевиявленням (а.с.72).
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.
Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідачка систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно свого сина, однак судовим розглядом не встановлено, що відповідачка є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Не підтверджено належними доказами і те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративних стягнень, бесід, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
У судовому засіданні не доведено, що поведінка відповідачки ОСОБА_2 відносно сина є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов'язками. Крім іншого, суду не надано доказів на те, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
Суд критично оцінює характеристику і довідку директора закладу дошкільної освіти, а також довідку-характеристику старости Копіюватського старостинського округу про те, що мати ОСОБА_3 участі у вихованні сина не бере, оскільки ні директор дит. садка, ні староста с. Копіювата не вказують у яких первісних документах, в якому вигляді та упродовж якого періоду часу фіксувались випадки відвідування батьками дитячих закладів, в який спосіб обліковувалась їх участь у вихованні дітей.
Оцінюючи надані позивачем довідки закладу дошкільної освіти та довідку-характеристику старости с. Копіювата, суд звертає увагу на відсутність у них відомостей про те, які первинні документи стали підставою для видачі документів.
Висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням Монастирищенської міської ради від 29.01.2025 № 25, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 суд також оцінює критично та вважає, що зазначений висновок не містить об'єктивних обставин або обґрунтувань за яких суд мав би можливість дійти висновку про доцільність (в інтересах малолітньої дитини) позбавлення батьківських прав відповідачки.
Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, яке застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Отже, на переконання суду, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку про залишення позову без задоволення, то в такому разі судові витрати підлягають залишенню за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.150, 164, 166, 171 СК України, ст.12,81,89,141,263-265,268,354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Монастирищенської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку упродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана упродовж тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконавчий комітет Монастирищенської міської ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Соборна, 121 м. Монастирище Черкаська область, код ЄДРПОУ 43972373.
Судове рішення ухвалене 15.08.2025.
Суддя Тетяна БАРСЬКА