Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/655/25
Провадження № 2/542/378/25
11 серпня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
14.04.2025 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 17369,48 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язання.
В позовній заяві посилався на те, що 23.11.2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22033000548451 у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти на відповідних умовах.
28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №22033000548451.
Позивач зазначає, що згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 17369,48 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11269,68 грн., заборгованість за відсотками - 0,2 грн., заборгованість за комісією - 6099,6 грн.
Посилаючись на викладене, представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 17369,48 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 82).
Ухвалою суду від 07.07.2025 року поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.107-108).
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання (а.с.86-87, 92-93, 117-118), в позовній заяві просила розглядати справу без участі представника позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с. 7 на звороті).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.85, 91, 116). У відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі (а.с.95-97).
Також відповідачем ОСОБА_1 04.07.2025 року був наданий відзив на позовну заяву (а.с.95-97), в якому він просить відмовити повністю у задоволенні позову. Вимоги, зазначені в позові вважає, неправомірними та необгрунтованими, проти позову заперечує з наступних підстав.
Так зазначає, що кредитний договір №22033000548451 від 23.11.2021 року він укладав з АТ «Банк Кредит Дніпро» на суму 13600 грн. Кінцева дата повернення кредиту 23.11.2022 року, відповідно до п.1.2 договору. Кредит ним частково сплачений. Квитанції про оплату не збереглися.
Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на 27.03.2024 року, зазначено, що кінцева дата погашення кредиту 23.06.2023, що суперечить п.1.2 договору.
В додатку 1 розрахунку сум несплаченої частки кредиту за кредитним договором період з 24.02.2022 по 25.10.2022 взагалі не зазначений та взятий період з 25.10.2022 по 25.04.2023, незважаючи на кінцевий строк повернення кредиту 23.11.2022 року.
Крім того, зазначає, що з 04.03.2022 року по 07.11.2022 року він був мобілізований та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Тому відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Щодо договору факторингу вказує, що в копії договору та додатках до нього не зазначено, що саме право по кредитному договору №22033000548451 від 23.11.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ним було передано. На додатках до договору зазаначений напис Зразок.
10.07.2025 року представником позивача була надана відповідь на відзив, в якій зазначає, що згідно з розрахунком заборгованості відповідачем на погашення заборгованості за тілом кредиту сплачено суму у розмірі 2 330,32 грн. Інші сплачені відповідачем кошти враховані в суму заборгованості за процентами та комісією, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 за перiод з 23.11.2021 по 27.03.2024 років.
Також вказує, що коректна кінцева дата повернення кредиту міститься в п.1.2. Кредитного договору, а саме: кінцева дата повернення кредиту: 23 листопада 2023 р.
Щодо нарахувань відсотків за кредитним договором вказує, що згідно з п.1.2 Кредитного договору кредит надається на наступних умовах: сума кредиту 13 600,00 грн; строк кредитування12 місяців; кінцева дата повернення кредиту: 23 листопада 2022 р.; цільове призначення: на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 23.11.2021 по 22.03.2022 - 9% від суми кредиту, з 23.03.2022 по 22.06.2022 - 7% від суми кредиту, з 23.06.2022 по 22.09.2022 - 5% від суми кредиту, з 23.09.2022 по 23.11.2022 - 2,95% від суми кредиту.
У разі не повернення суми кредиту в терміни, встановлені Договором, клієнт зобов'язаний сплатити Банку проценти за порушення грошового зобов'язання (згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) в розмірі 56.00% процентів річних від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості на рахунок НОМЕР_2 . Умови, визначені в цьому пункті, є істотними умовами Договору.
Відповідно до п.5.5. Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами цього Кредитного договору та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.
Зазначає, що на час дії воєнного стану законодавство України не передбачає скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Тобто позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки.
Кредит під час військового стану надається як послуга, зберігаючи при цьому всі свої базові принципи (зокрема принцип платності). Те саме стосується і нарахування відсотків за кредитами, що відбувається в стандартному порядку - тобто щомісяця.
Звертає увагу також на те, що потрібно письмово повідомити кредитодавця про проходження служби та надати підтверджуючі документи. Відповідач не надав доказів стосовно звернення до кредитора з повідомлення про проходження служби для зупинки нарахування відсотків за кредитним договором, тому банк продовжував їх нараховувати.
Щодо доказів відступлення права вимоги зазначає, що до позовної заяви було додано: копію договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року; копію витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року за Кредитним договором; копію додатку №2 до Договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року, копію додатку №3 до Договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року та копію платіжного доручення про оплату за Договором факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року.
Звертає увагу, що бланки додатків до договору факторингу є зразком та частиною доданого до позовної заяви Договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року.
Відповідно до п.6.2.2 Договору факторингу №28/03/2024 від 28.03.2024 року зазначено, що права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги
(додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку №3 до даного договору в день підписання договору та набрання ним чинності.
Згідно з Актом приймання-передачі прав вимог за Договором факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року (Додаток №3) АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» підтверджують, що права грошових вимог передані у повному обсязі.
Вказує, що Договір факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 року містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та свідчить про належне відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами.
Також зазначає, що Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
23.11.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22033000548451. Відповідно до умов вказаного кредитного договору банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит, а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому договром на наступних умовах: сума кредиту 13600,00 грн, строк кредитування 12 місяців, кінцева дата повернення кредиту 23.11.2022, цільове призначення на споживчі потреби, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі - 0,001 % річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 23.11.2021 по 22.03.2022 - 9 % від суми кредиту, з 23.02.2022 по 22.06.2022 - 7% від суми кредиту, з 23.06.2022 по 22.09.2022 - 5% від суми кредиту, з 23.09.2022 по 23.11.2022 - 2,95% від суми кредиту. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_3 , відкритий в АТ "Банк Кредит Дніпро". За умовами договору платежі щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії з обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів (а.с.63).
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.
Через невиконання відповідачем умов кредитного договору станом на 27.03.2024 року у нього утворилась заборгованість за кредитним договором №22033000548451 від 23.11.2021 року в сумі 17369,47 грн, яка складається з: 11269,68 грн. - залишку простроченого кредиту; 0,19 грн. - залишку прострочених відсотків; 6099,60 грн. - залишку прострочених комісій (а.с.70).
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначено в ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
У відповідності до вимогст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, останній не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості, тому суд дійшов висновку, що позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що у зв'язку порушеннями зобов'язань відповідач має заборгованість, загальна сума якої становить 17369,47 грн, яка складається з: 11269,68 грн. - залишку простроченого кредиту; 0,19 грн. - залишку прострочених відсотків; 6099,60 грн. - залишку прострочених комісій (а.с.70).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що кредит ним частково сплачений, однак квитанції про оплату не збереглися.
При цьому факт здійснення відповідачем оплати за кредитним договором підтверджують як укладення такого договору, отримання кредитних коштів, а також часткове виконання його умов по сплаті кредитних коштів.
Так, як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.70), відповідачем 23.12.2021 року було сплачено 775, 99 грн., 24.01.2022 - 778,34 грн., 23.02.2022 року - 775,99 грн., тобто така сплата відображена в розрахунку заборгованості та врахована при обчислені заборгованості за кредитним договором.
Інших належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування, відповідачем надано не було.
У зв'язку із встановленими обставинами, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 11269,68 грн за вищевказаним договором, підлягають задоволенню.
Щодо дводів відповідача про нарахування відсотків в період воєнного стану, що йому не повинні нараховуватись відсотки за користування кредитними коштами у зв'язку із тим, що він має статус військовослужбовця, а також, що й суму тіла кредиту під час воєнного часу він не повинен сплачувати, суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Законом №2120-ІХ від 15.03.2022року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 року та такі нарахування підлягають списанню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначені норми не передбачають скасування заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитними коштами та таке нарахування є правомірним з боку кредитора. А вимоги щодо нарахування відсотків в порядку ст.625 ЦК України позивачем заявлені не були.
За умовами договору № 22033000548451 від 23.11.2021 року укладеного між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 13600,00 грн, строк кредитування 12 місяців, кінцева дата повернення кредиту 23.11.2022.
Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» має право на нарахування та стягнення процентів за період визначений кредитним договором користування кредитними коштами, а саме за 12 місяців - з 23.11.2021 року по 23.11.2022 року.
Разом з тим, відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.
За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.
Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого на ім'я ОСОБА_1 (а.с 100), осатнній проходив військову службу період з 12 березня 2022 року по 07 листопада 2022 року, надана же довідка про перебування відповідача на військовій службі (а.с. 99) не містить дати та періоду проходження військової служби.
З розрахунку заборгованості (а.с. 70) вбачається, що нарахування процентів ОСОБА_1 у строк кредитування здійснювалося у період з серпня по жовтень 2022 року, тобто в період проходження ним військової служби.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відсотки за користвання кредитом в період строку кредитування (23.11.2021-23.11.2022 року) нараховані під час проходження ОСОБА_1 військової служби, а тому вимоги про стягнення нарахуваних відсотків в розмірі 0,20 грн за кредитним договором задоволенню не підлягають, оскільки з моменту призову на військову службу на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії в розмірі 6099,60 грн, суд зазначає таке.
У кредитному договорі № 22033000548451 від 23.11.2021 (а.с.63-65) передбачена щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 23.11.2021 по 22.03.2022 - 9 % від суми кредиту, з 23.02.2022 по 22.06.2022 - 7% від суми кредиту, з 23.06.2022 по 22.09.2022 - 5% від суми кредиту, з 23.09.2022 по 23.11.2022 - 2,95% від суми кредиту.
Така комісія за умовами договору є послугою за обслуговування кредиту, а саме комісія за розрахунково-касове обслуговування.
Так, за змістом пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.2017 №49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором.
Отже, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту, зокрема, комісії за розрахунково-касове обслуговування, відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Тоді як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.
Розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.
Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.
Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.
Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому із матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення даного кредитного договору, при тому, що в кредитному договорі також не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 .
Отже, положення кредитного договору № 2203300054851 від 23.11.2021 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та вимоги про стягнення комісії в розмірі 6099,60 грн не підлягають задоволенню.
Щодо переходу права вимоги до позивача.
Згідно з частиною першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Так, судом встановлено, що 28 березня 2024 року між ТОВ «Цикл Фінанс» та АТ "Банк Кредит Дніпро" укладено Договір факторингу №28/03/24 (а.с.49-52).
Згідно з п.1.1 Договору факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1.
Відповідно до пункту 6.2.2. Договору, права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
28 березня 2024 року Клієнтом та Фактором підписаний акт приймання-передачі прав вимоги за Договором факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року (а.с. 59).
28 березня 2024 року Клієнтом та Фактором підписаний також акт приймання-передачі Реєстру боржників від 28 березня 2024 року до Договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року (а.с.58).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №22033000548451 - боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості - 17369,48 грн. (а.с. 44).
Також суду надано копію витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс», з якого вбачається наявність заборгованості і ОСОБА_1 у загальному розмірі 17369,48 грн (а.с.44).
Отже факт набуття новим кредитором права вимоги підтверджується наведеними доказами та спростовують посилання відповідача про недоведеність переходу права грошової вимоги за кредитним договором до позивача.
Таким чином, оскільки відповідач не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з нього підлягає стягненню заборгованість, за тілом кредиту в розмірі 11269,68 грн.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правової допомоги №43453613 від 02.01.2025 року (а.с.46-48), додаткова угода №22033000548451 до договору №43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року (а.с.57), акт 22033000548451 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 02 квітня 2025 року (а.с.11). Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією №9663 від 02 квітня 2025 року на суму 6000 грн. (а.с.61).
Так, виходячи з наданих акту 22033000548451 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 02 квітня 2025 року представником позивача адвокатом Дорошенко М.А. вчинені такі дії: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс» - 1,5 години, вартість послуги - 2250 грн., складання позовної заяви - 3 години, вартість послуги - 3000 грн., формування додатків до позовної заяви - 1 година, вартість послуги - 750 грн.
Будь-яких інших процесуальний дій адвокатом не вчинялось.
При цьому розгляд справи відбувався без участі предстаника позивача.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 6000 грн. до 3000 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь банку підлягає стягненню 11269,68 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 64,88 % з розрахунку: 11269,68 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 17369,48 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 64,88 % (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1571,65 грн. з розрахунку: 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 64,88 % (відсоток задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за кредитним договором № 22033000548451 від 23.11.2021 в розмірі 11269 (одинадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 68 коп., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одну) грн. 65 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613), місце знаходження: вул.Княжий Затон, 21, кв.193, м.Київ, 02095;
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 14 серпня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва