Дата документу 04.08.2025Справа № 554/7508/25
Провадження № 2/554/3537/2025
04.08.2025 року м.Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Шевська О.І., за участі секретаря судового засідання - Рябченко В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третя особи: Приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третя особи: Приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню № 3751 від 01.03.2021 року вчиненого Приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №372826 від 01.02.2018 року у розмірі 29 360 грн.
Позивач з вчиненим виконавчим написом не погоджується, вважає, що його вчинено з численними порушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню.
Нотаріус в свою чергу, не перевірив надіслання вимоги та отримання її боржником, що унеможливили подання нотаріусові заперечень. При вчиненні виконавчого напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним.
Нотаріус не врахував, що на момент вчинення виконавчого напису, діючим є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року №622, без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Таким чином, нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Крім цього, ОСОБА_2 в. не було повідомлено про звернення з заявою про вчинення виконавчого напису.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, вимоги підтримав та прохав задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Веллфін» у судове засідання не з'явився про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзив на позовну заяву не надав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В у судове засідання не з'явилася, причини неявки суд не повідомила .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Шевченківський ВДВС у м.Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення рекомендованого лист з повідомленням.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує позивач.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що у що на примусовому виконання Шевченківського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №64957777 за заявою ТОВ «Веллфін» на підставі виконавчого напису №3751 від 01.03.2018 року виданого приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.
Із змісту виконавчого напису вбачається що між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 01.02.2018 року укладено кредитний договір №372826 за яким станом на дату вчинення виконавчого напису настав строк платежу.
З виконавчого напису вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 01.02.2018 року по 02.03.2020 року.
Сума заборговансоті складає 29 360 грн., в тому числі:
-Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 1 000 грн.
-Прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 28 360 грн.
За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто 900 грн. які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Загальна сума, що підлягає стягненню становить 30 260 грн.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної Постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною вказану Постанову Кабінету Міністрів України в частині, в тому числі й п.2 про доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року №23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року №92.
Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (05.01.2021 року), кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входили до Переліку №1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили. А відтак, з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Слід також зазначити, що пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд і у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Крім того, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку.
При цьому слід зазначити, що нотаріус, який дотримується вимог Закону та Порядку, у разі якщо йому необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №3751 від 01.03.2021 року такими, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у загальному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (пункт 286 Інструкції).
Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.
Відповідачем не спростовано того факту, що виконавчий напис вчинений не на борговому документі (кредитному договорі), що не відповідає п.п.1,2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р.
Таким чином, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.п.1,2 Переліку.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а позов підлягає до задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211, 20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третя особи: Приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3751 від 01.03.2021 року вчиненого Приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В про стягнення з про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №372826 від 01.02.2018 року у розмірі 29 360 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» місце знаходження м.Полтава, вул.Героїв Севастополя,48, код ЄДРПОУ 39952398.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., місце знаходження: АДРЕСА_2
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса знаходження: м.Полтава, вул.Стешенка, 6.
Суддя О.І.Шевська