Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 545/185/25
Провадження № 2/542/250/25
12 серпня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
представника позивача - Грицай І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, суд -
В січні 2025 року представник позивача виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить позбавити його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на наступні обставини.
Відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.12.2023 року мати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулася до міського голови з заявою щодо влаштування її сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сім'ю патронатного вихователя, оскільки в сім'ї склалися складні життєві обставини. На час влаштування дитини, батько з сім'єю не проживав.
Зважаючи на обставини, які склалися в сім'ї: незадовільні умови для проживання, виконавчим комітетом Пирятинської міської ради прийнято рішення від 16.01.2024 №40 «Про влаштування малолітнього ОСОБА_1 у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 », дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 влаштовано у сім'ю патронатного вихователя. В подальшому продовжено строк перебування дитини у сім'ї патронатного вихователя на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.
Зазначає, що з 21.12.2023 по 11.03.2024 мати та батько дитини жодного разу до сина не приїздили, не телефонували до відділу, не цікавилися його життям та здоров'ям.
Також вказують, що за поясненнями патронатного вихователя, батько не відвідує сина, не телефонує.
Крім того, за весь період перебування дитини у Пирятинському закладі дошкільної освіти «Сонечко» Пирятинської міської ради Полтавської області, біологічні батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не приходили, життям дитини не цікавилися.
Таким чином, вважають, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує про те, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батька від виховання дитини, свідоме нехтування своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення ОСОБА_2 до своїх батьківських обов'язків.
Питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Пирятинської міської ради. За висновком якої є всі підстави позбавити батьківських прав відповідача.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 10.03.2025 року (а.с.33).
Ухвалою суду від 13.03.2025 року заяву начальника відділу (служби) у справах дітей Пирятинської міської ради Грицай І.І. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції у вказаній справі повернуто без розгляду (а.с.41-42).
Ухвалою суду від 01.04.2025 року задоволено заяву представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (а.с.51).
14.04.2025 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2025 року (а.с.54).
Представник позивача Грицай І.І. в судовому засіданні підтримувала заявлені вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позові, додатково пояснивши, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За заявою матері ОСОБА_3 дитину ОСОБА_1 було влаштовано у сім'ю патронатного вихователя, оскільки у сім'ї склалися складні життєві обставини. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, його місцезнаходження невідоме. За період з 21.12.2023 по 11.03.2024 відповідач не відвідує дитину в сім'ї патронатного вихователя та в закладі дошкільної освіти.
Просила позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надав.
Згідно з інформації з Єдиного державного демографічного реєстру №1101295 від 07.02.2025 відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32).
Повідомлення же про вручення поштових відправлень про отримання судових повісток про виклик до суду ОСОБА_2 в судові засідання повернулися у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 36-37, 46-47, 58-59, 62-63, 71-72), тобто ОСОБА_2 відсутній за адресою місця реєстрації.
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суд іншої адреси.
Ухвалою суду встановлено заочний розгляд справи.
Суд, вислухавши пояснення у вступному слові представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами ст.150, 157 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дітей, турбуватися про стан їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків.
Згідно з приписами пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і гуртуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовного його малолітнього сина ОСОБА_1 , представник виконавчого комітету Пирятинської міської ради посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6) та Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046426362 від 09.08.2024 року (а.с.9-10) батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно з даними виконавчого комітету Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.7) та інформації з Єдиного державного демографічного реєстру №1101295 від 07.02.2025 (а.с.32) ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Згідно з актом оцінки потреб сім'ї, складеного в період з 22.12.23 по 25.12.2023 рік за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: с.Давидівка, вбачається, що за вказаною адресою проживає син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості щодо батька дитини, відповідача у справі, (а.с.11-12). Та був складений висновок оцінки потреб сім'ї, згідно якого основними ознаками та чинниками, що спричиняють СЖО є невиконання батьківських обов'язків, вживання спиртних напоїв, встановлений незадовільний стан задоволення потреб дитини, а саме дитина знаходилась в умовах проживання, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, одяг брудний, дитина голодна (а.с.13).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 16 січня 2024 року №40 вирішено влаштувати 21 грудня 2023 року малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу начальника відділу (служби) у справах дітей від 21.12.2023 №99 «Про передачу дитини до сім'ї патронатного вихователя», акту про факт передачі дитини на тимчасовий догляд та виховання у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 терміном на 3 місяці. Укласти договір про патронат над дитиною між Пирятинською міською радою, патронатним вихователем ОСОБА_4 та матір'ю дитини ОСОБА_3 (а.с.18).
Та рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 12 березня 2024 року №154 продовжено строк перебування малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_4 , у зв'язку з неможливістю повернення дитини у сім'ю матері та з урахуванням найкращих інтересів дитини. Продовжено з 21.03.2024 дію договору про патронат над дитиною від 22.12.2023 на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення (а.с.19).
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_4 , патронатного вихователя, від 26.12.2024 року, ОСОБА_1 перебуває в її сім'ї з 21.12.2023 року. За весь період перебування дитини його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жодного разу не телефонував до дитини, не приїздив, не цікавився життям та здоров'ям дитини. Місце перебування батька їм невідоме (а.с.16).
Як вбачається з характеристики Пирятинського закладу дошкільної освіти «Сонечко» Пирятинської міської ради Полтавської області (а.с.17), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в патронатній сім'ї: патронатний вихователь ОСОБА_4 та патронатний вихователь Волошин Павло Іванович . Стосунки в сім'ї дружні, теплі, формуються на родинних відносинах. Дитина виховується в любові, ласці, взаєморозумінні та повазі.
Та серед іншого, зазначено про те, що біологічні батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за час перебування хлопчика в дошкільному закладі, жодного разу не з'являлися та не контактували з персоналом закладу.
Виконавчим комітетом Пирятинської міської ради Полтавської області був наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 13.12.2024 №714.
Виходячи з того, що у відділі (службі) у справах дітей Пирятинської міської ради з 25.12.2023 року перебуває дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що перебуває у складних життєвих обставинах.
Його мати ОСОБА_3 21.12.2023 року звернулася з заявою до міського голови щодо влаштування її сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сім'ю патронатного вихователя, оскільки в сім'ї склалися складні життєві обставини.
Зважаючи на обставини, які склалися в сім'ї: незадовільні умови для проживання, виконавчим комітетом Пирятинської міської ради прийнято рішення від 16.01.2024 №40 «Про влаштування малолітнього ОСОБА_1 у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 », дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 влаштовано у сім'ю патронатного вихователя.
З 21.12.2023 по 11.03.2024 мати та батько до сина жодного разу не приїздили, не телефонували до відділу, не цікавилися його життям та здоров'ям.
З огляду на умови, які склалися, рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради від 12.03.2024 №154 «Про продовження строку перебування малолітнього ОСОБА_1 у сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_4 » продовжено строк перебування дитини у сім'ї патронатного вихователя на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.
Батько дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з поясненнями патронатного вихователя, батько не відвідує сина, не телефонує.
Згідно з інформацією Пирятинського закладу дошкільної освіти «Сонечко» Пирятинської міської ради Полтавської області біологічні батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за весь період перебування дитини у закладі не приходили, життям дитини не цікавилися.
На час влаштування дитини до сім'ї патронатного вихователя, батько з сім'єю не проживав, місце перебування його не було відоме.
Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батька від виховання дитини, свідоме нехтування своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення ОСОБА_2 до своїх батьківських обов'язків.
Питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Пирятинської міської ради. За висновком якої є всі підстави позбавити його батьківських прав.
Батько самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.
Вважають, є всі підстави позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20-21).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанову Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
Так, обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилався на те, що дитина - ОСОБА_1 з 21.12.2023 року влаштовано у сім'ю патронатного вихователя, в якій перебуває й на даний час. Батько же, відповідач у справі, за поясненнями патронатного вихователя, сина не відвідує, йому не телефонує. Крім того, відповідач не приходить й до закладу дошкільної освіти «Сонечко», який відвідує дитина та не цікавиться життям сина, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Разом з тим, позивачем всупереч приписів ст.ст.12, 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підставі яких можна дійти до беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_2 умисно ухиляється від участі у вихованні дитини та з якого саме часу.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що мати дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 21.12.2023 року звернулась до міського голови щодо влаштування сина у сім'ю патронатного вихователя, оскільки в її сім'ї склались складні життєві обставини.
Однак даних про те чи проживав відповідач на той час разом з сім'єю, які відносини склались між ним та сином, чи приймав він участь в його вихованні та в житті, а також доказів на їх підтвердження, матеріали, справи не містять.
Як й відсутні дані про те, чи відомо відповідачу про те, що його син влаштований у сім'ю патронатного вихователя.
Надані же представником позивача докази доводять, шо на даний час дитина - ОСОБА_1 , проживає в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_4 , однак такі докази не підтверджують, що відповідач не бажає брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Сама лише та обставина, що відповідач не відвідує дитину в сім'ї патронатного вихователя та в закладі дошкільної освіти, без з'ясування всіх обставин в сукупності, в тому числі й тих, що передували влаштуванню дитини в сім'ю патронатного вихователя, не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.
При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 березня 2025 року в справі № 454/768/23 (провадження № 61-13803св24), згідно яких, простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Доводи позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків та не відвідує дитину в сім'ї патронатного вихователя та в закладі дошкільної освіти, не є безумовним свідченням небажання батька дитини приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням батька своїми обов'язками.
При цьому у справі відсутні докази на підтвердження того, що відповідач дійсно навмисно, без поважних причин, за наявності достатніх та переконливих доказів не спілкується з малолітнім сином, не надає матеріальну допомогу на його утримання.
Надані же позивачем докази не свідчать про злісне ухилення відповідачем від виховання дитини, свідоме нехтування ним батьківськими обов'язками, його винну поведінку щодо дитини.
У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача застосовувалися заходи впливу в зв'язку з нехтуванням ним батьківськими обов'язками по відношенню до дитини у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку з неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство щодо сина, зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, свідомо нехтував своїми батьківськими обов'язками.
Щодо наданого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
За змістом ч. ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного із батьків орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дітей має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.
Так, органом опіки та піклування виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 1745 від 13 грудня 2024 надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1.
Однак, такий висновок не розкриває у повному обсязі, в чому саме проявляється невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків. У ньому не наведено підстав та доводів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров'ю та психічному розвитку, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.
Висновок містить лише посилання на те, що батько самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, до такого висновку орган дійшов через те, що відповідач не відвідує сина в закладі дошкільної освіти та у сім'ї патронатного вихователя.
При цьому такі обставини не можуть бути беззаперечною підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки не розкривають усіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, а надані характеристика Пирятинського закладу дошкільної освіти «Сонечко» Пирятинської міської ради Полтавської області та пояснення вихователя, за відсутності інших доказів, не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.
Крім того, суд зазначає, що висновок органу опіки і піклування не містить даних про проведену роботу цим органом по врегулюванню даного конфлікту, не взято пояснення у відповідача, батька дитини, не з'ясовані причини його поведінки та ставлення до дитини, а також по встановленню фактичних обставин ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Тому наданий висновок не можна вважати таким, що є достатньо обґрунтованим та в повній мірі відповідає інтересам малолітньої дитини.
Таким чином, оскільки у справі не доведено, що відповідач внаслідок своєї винної поведінки дійсно свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно свого малолітнього сина, що вказує на порушення прав дитини та позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, суд дійшов висноку про відмову в задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: виконавчий комітет Пирятинської міської ради, місцезнаходження: вул.Соборна, 42, м.Пирятин, Полтавської області;
представник позивача: Грицай Інна Ігорівна, адреса: вул.Соборна, 42, м.Пирятин, Полтавської області;
відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 14 серпня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва