Справа № 161/23111/24 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/851/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
11 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Русинчук М. М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Плигань І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживача, визнання дій протиправними, стягнення грошових коштів та компенсацію моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2025 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що вона є споживачем природного газу та має єдиний договір з постачальником ТОВ «Волиньгаззбут».
Цей договір до травня 2022 року не було розірвано або змінено і вона була впевнена, що отримує послугу саме від цього товариства і проводить оплату саме йому.
У зв'язку з початком війни в Україні, вона в лютому і березні 2022 року не оплатила послугу постачання газу.
У травні їй зателефонували з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і повідомили про заборгованість за постачання газу, хоча вона не укладала з відповідачем угоди, не підписувала ніяких документів, на що їй було повідомлено, що вона є клієнтом відповідача ще з листопада 2020 року.
Відповідач без її відома, згоди та участі здійснив підключення її, як споживача, до своїх послуг, використовуючи її персональні дані.
Згідно повідомлення відповідача її приєднання було здійснено шляхом подання заявки під номером 24264 через інтернет.
Таких дій вона не вчиняла, жодного договору не укладала і заяву-приєднання не підписувала.
Відповідач стверджує, що вона акцептувала договір шляхом фактичного споживання газу та здійснення часткової оплати, хоча вона здійснювала оплату через сервіс Приват24, не знаючи про зміну постачальника та вважаючи, що платежі йдуть на рахунок ТОВ «Волиньгаззбут».
Сплачені з листопада 2020 року кошти в сумі 28 643,07 грн відповідачу без її згоди та на підставі неправомірного використання відповідачем її персональних даних.
У жовтні 2022 року вона звернулася до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» із запитом про роз'яснення їй правових підстав постачання ними природного газу їй як споживачу та висловила бажання змінити постачання.
На її звернення Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) підтвердила порушення зі сторони ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та зобов'язала відповідача виправити недоліки: до травня 2022 року відповідач не мав права вносити її до клієнтської бази, виставляти їй рахунки. Однак, відповідачем було проігноровано вищевказані зобов'язання та продовжував вважати її своїм клієнтом. У подальшому на її запит від відповідача надійшов лише типовий договір без заяви-приєднання. Відповідач на її прохання також не повідомив ІР адресу, з якої було подано заявку на підключення до послуг ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
У відповіді НКРЕКП не було даних про фірми, які постачають газ у м. Луцьк. А згодом вона дізналася про відсутність інших постачальників у Волинській області, крім відповідача.
Оскільки угоди з відповідачем вона не укладала, то вона припинила проводити оплату за газ і в 2024 році щодо неї відповідачем вчиняється неправомірний тиск, спрямований на примусове виконання зобов'язань (проти неї відповідачем було подано позов, рішення у справі за яким надалі було скасовано), а 12 вересня 2024 року надійшов лист про відключення її від постачання природного газу, що вважає незаконним.
Крім того, відповідачем їй завдано моральну шкоду, яка полягає у психологічному тиску через загрозу відключення газопостачання, що спричинило у неї сильний стрес, оскільки в будинку проживають двоє малолітніх дітей. Враховуючи зимовий період, залишення будинку без опалення ставить під загрозу здоров'я та життя дітей. Така загроза є порушеннями її прав, гарантованих Законом України «Про захист прав споживачів» та права на безпечні умови проживання, передбачені ст. 3 Конституції України.
Вважає, що 30 000 грн є справедливою компенсацією за порушення її прав та емоційні страждання й додаткові зусилля, які вона докладала для захисту своєї родини.
Ураховуючи наведене, просила:
- визнати дії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» незаконними в частині визнання її споживачем без її згоди та вчинення дій, спрямованих на підключення до їхніх послуг;
- зобов'язати ТОВ «ГК «Нафтогаз України» припинити дії, спрямовані на припинення газопостачання, та не перешкоджати отриманню послуг газопостачання;
- стягнути з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» кошти в подвійному розмірі за сплачені суми за період з листопада 2020 року по січень 2022 року, а саме 57 286,14 грн;
- визнати дії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо погроз відключення газу у вересні-жовтні 2024 року такими, що порушують права споживача;
- зобов'язати ТОВ «ГК «Нафтогаз України» компенсувати їй моральну шкоду в розмірі 30 000 грн, завдану їх протиправними діями.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2025 року вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ГК «Нафтогаз України», її посадовим особам, працівникам, підрядним організаціям вчиняти будь-які дії, спрямовані на відключення газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 травня 2025 року в позові відмовлено.
Скасовано вжиті ухвалою суду від 28 березня 2025 року заходи забезпечення позову.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.
Представник відповідача апеляційну скаргу заперечила і просить залишити її без задоволення.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з пунктом першим частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
У статті 8 цього Закону визначено права і обов'язки виконавців комунальних послуг.
Так, згідно з п. п. 1, 5 ч. 1 виконавець комунальної послуги має право:
1) вимагати від споживача дотримання вимог … нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг;
5) припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору.
Згідно з п. п. 1, 2, 3 ч. 2 виконавець комунальної послуги зобов'язаний:
1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;
2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;
3) без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У частині першій статті 12 Закону визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним (частина 1).
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3).
Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами (частина 4).
У ч. 1 ст. 15 Закону «Про ринок природного газу» визначено, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205 633 634 641 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено Типовий договір, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на Інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС (пункт 1.3 Типового договору).
За пунктами другим, п'ятим, дев'ятим розділу VI Правил постачання природного газу максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії». Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи. Якщо споживач в інших випадках бажає до закінчення строку, визначеного пунктом 2 цього розділу, відмовитися від постачання природного газу постачальником «останньої надії», він має право розірвати договір без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику «останньої надії» шляхом надання його одностороннього письмового повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання. Розірвання договору не звільняє споживача від сплати за спожитий природний газ за договором.
Судом встановлено, що ТОВ «Волиньгаз Збут» на підставі ліцензії № 633 від 11 травня 2017 року провадив господарську діяльність з постачання природного газу (на час перегляду справи судом апеляційної інстанції - ліцензія зупинена до 27 листопада 2025 року включно на підставі Постанови НКРЕКП 27 травня 2025 року № 765).
Одночасно із цим, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22 липня 2020 року «Про визначення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ліцензія на підставі постанови НКРЕКП № 880 від 04 липня 2017 року) визнано переможцем конкурсу, як постачальника «останньої надії» строком на три роки (конкурс проводиться згідно з Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року № 489 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» обов'язки щодо продажу та постачання природного газу покладено на ТОВ «ГК «Нафтогаз України», серед яких спеціальні обов'язки щодо: продажу природного газу операторам газорозподільних систем на умовах, передбачених пунктом 6 цього Положення (підпункт 2 пункту четвертого Положення). Крім того, цим Положення покладено спеціальні обов'язки на суб'єкта господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії» щодо забезпечення постачання природного газу окремим споживачам на умовах, передбачених пунктом 7 цього Положення, а на НАК «Нафтогаз України» - щодо забезпечення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», у тому числі як постачальника «останньої надії», ресурсом природного газу, необхідним для забезпечення виконання спеціальних обов'язків згідно з цим Положенням, на умовах, передбачених пунктом 8 цього Положення (підпункти 3, 4 пункту четвертого Положення).
Пунктом другим цього Наказу зобов'язано ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» забезпечити можливість ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вносити побутового споживача, якого внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» для реалізації газу побутовим споживачам без надання постачальником інформації щодо заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Крім того, із відповіді НКРЕКП від 16 червня 2023 року на запит ОСОБА_2 встановлено, що з 01 травня 2022 року позивачу ОСОБА_2 постачання природного газу здійснюється ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на підставі наказу Міністерства енергетикик України № 198 від 08 червня 2022 року, згідно з яким ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повинно здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам, яких на день набрання чинності цього наказу внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора ГТС на умовах типового договору постачання природного газу побутовими споживачами.
Згідно з повідомленням ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на офіційному веб-сайті товариства поінформувало про закінчення строку виконання своїх функцій та обов'язків постачальника «останньої надії» з 22 липня 2023 року у зв'язку із закінченням терміну дії розпорядження.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 793-р від 12 вересня 2023 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» без проведення конкурсу на підставі абзацу четвертого частини першої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Таким чином, у травні 2022 року, у зв'язку із відсутністю у ТОВ «Волиньгаз збут» ресурсу природного газу для потреб побутових споживачів та неможливістю здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам, усіх побутових споживачів природного газу, які були закріплені в Реєстрі споживачів ТОВ «Волиньгаз збут» з 01 травня 2022 року було включено до реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальника «останньої надії».
Колегія суддів вважає, що обрання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 22 липня 2020 року переможцем у конкурсі з визначення постачальника «останньої надії», а в подальшому - визначення його постачальником «останньої надії» без проведення конкурсу на підставі абзацу четвертого частини першої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, саме по собі не свідчить про автоматичне приєднання побутових споживачів, у тому числі позивача, до Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» та надання послуги постання природного газу побутовим споживачам, які вже були (є) приєднані до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Із наданої на запит позивача інформації НКРЕКП встановлено, що позивач самостійно на сайті ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 30 жовтня 2020 року заповнила форму заявки на приєднання до договору надання послуг постачання природного газу як побутовий споживач (заявка № 24264), на підставі якої у подальшому новий постачальник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» створив повідомлення від 19 листопада 2020 року про намір такого споживача (з відповідним ЕІС-кодом) змінити постачальника, та закріпив у своєму Реєстрі з 22 листопада 2020 року.
Саме з 22 листопада 2020 року позивач ОСОБА_2 є побутовим споживачем послуг відповідача ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з постачання природного газу на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, до якого вона приєдналася.
Для зміни постачальника було достатнім направити новому постачальникові заяву-приєднання до умов договору постачання, на підставі чого він забезпечив переведення клієнта до свого Реєстру. При цьому участь або отримання підтвердження з боку наявного постачальника для домогосподарства в процесі не передбачено. Постачання газу новим постачальником розпочинається від дня реєстрації споживача у відповідному реєстрі.
Позивач не надала належних та допустимих доказів, які були б достатніми для спростування доказів, наданих відповідачем на підтвердження факту приєднання позивача до договору з новим постачальником з 22 листопада 2020 року. Доводи позовної заяви та апеляційної скарги позивача ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені передбаченими законом засобами доказування.
Крім того, позивач не надала належних, допустимих і достовірних доказів про те, що з листопада 2020 року і по січень 2022 року був діючим договір з постачальником ТОВ «Волиньгаз збут», як про це вона зазначає у позові і що саме цей постачальник отримував від неї кошти за надані послуги.
Також не надала жодного доказу у підтвердження тієї обставини, що сервіс Приват24 не містив зазначення отримувача перерахованих нею коштів.
Загалом, позивач і не надала жодного доказу у підтвердження тієї обставини, що її приєднання до відповідача було здійснено шляхом подання заявки під номером 24264 через інтернет не нею, а невідомою особою.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Представник в суді апеляційної інстанції підтвердив безперервне отримання позивачем послуг з постачання газу.
Оскільки позивач не мала жодних підстав для отримання з листопада 2020 року по січень 2022 року послуги з постачання газу безоплатно, оплатила у цей період кошти саме за отриманий газ, а тому відсутні підстави для повернення цих коштів у подвійному розмірі, як про це заявлено позов.
Оскільки норми законодавства передбачають наявність прав і обов'язків як у виконавця житлово-комунальних послуг, так і у споживача цих послуг, у цій справі позивач не довела наявності будь-яких неправомірних дій відповідача, у зв'язку із чим також відсутні підстави для компенсації заявленої моральної шкоди.
Не зважаючи на відсутність оплати коштів за надані послуги з постачання газу, відповідач не припинив надання позивачу послуги з постачання газу, а надіслання листів із пропозиціями щодо погашення заборгованості - це не погрози, а виконання обов'язку повідомити споживача про необхідність виконання його обов'язків та наслідки їх невиконання.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і надавши їм правильну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами страви та не містять передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді