Житомирський апеляційний суд
Справа №295/18536/24 Головуючий у 1-й інст. Біднина О. В.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
11 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/18536/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Біднини О.В.
встановив:
Позивач у грудні 2024 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла в зв'язку з невиконанням вимог кредитного договору б/н, укладеного між сторонами 03.03.2015, за яким відповідач отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Оскільки належним чином зобов'язання відповідачем не виконувались, у останнього виникла заборгованість станом на 19.09.2024 в розмірі 33 182,16 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 26 815,59 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 6 366,57 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 03.03.2015 в розмірі 26 815,59 грн. та 1 957,62 грн. сплаченого банком судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодилось із вказаним рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками в сумі 6 366,57 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Вказував на те, що відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами, а з матеріалів справи такі обставини не вбачаються. Навпаки, з підписаної відповідачем другої заяви від 12.10.2022 про приєднання до Умов та правил чітко вбачається, що останній був ознайомлений з умовами користування отриманою ним кредитною карткою «Універсальна GOLD», знав про умови щодо сплати процентів. Крім того, позивачем було надано розрахунок, в якому зазначені суми відсотків, пені та інші суми, відповідно до умов Кредитного договору та виписка по картковому рахунку, яка має статус первинного документу, з якого слідує, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними. Зазначає, що судом зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 03 березня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір, що підтверджується заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка містить його анкетні дані та підпис (а.с.139).
В подальшому, а саме 12.10.2022, ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою визначені процентна ставка 42 % річних - для карт Універсальна, 40,8 % річних - для карт Універсальна Gold, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 84 % річних - для карт Універсальна, 81,6 % річних - для карт Універсальна Gold. Строк кредитування 12 місяців з пролонгацією (а.с. 140-151).
До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Паспорт споживчого кредиту у якому, зокрема, визначена процента ставка у межах пільгового періоду, процента ставка за межами пільгового періоду процентів річних, процента ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту, розмір пені, штрафів, який підписаний відповідачем.
Позивач посилався на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором та станом на 19.09.2024 має заборгованість у загальному розмірі 33 182,16 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 26 815,59 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 6 366,57 грн.
Задовольняючи частково вимоги банку лише в частині тіла кредиту і відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку відсотків, нарахованих на тіло кредиту як таких, що передбачені договором, оскільки банком не доведено під час розгляду справи прийняття відповідачем саме цих умов, як складову частину спірного кредитного договору в частині права банку здійснювати такі нарахування.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути заборгованість за кредитним договором, який оформлений у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 03 березня 2015 року.
На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 03.03.2015, а також анкету-заяву, підписану відповідачем 12.10.2022, паспорт споживчого кредиту (роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування) від 21.09.2021 року, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості та виписку по рахунку.
Однак, надані анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 03.03.2015 року та від 12.10.2022 року, які підписані сторонами, не містять відомостей щодо розміру кредитного ліміту. При цьому у анкеті-заяві від 03.03.2015 року процентна ставка не зазначена, а у анкеті-заяві від 12.10.2022 року зазначена відсоткова ставка, порядок нарахування відсотків та пені, розмір кредиту і деякі інші умови договору щодо двох кредитних продуктів - для карти «Універсальна» та для карти «Універсальна Gold».
Додана до анкети-заяви та підписана сторонами роздруківка інформації від 21.09.2021 року (паспорт споживчого кредиту) містить відомості по семи типах кредитного продукту, в тому числі Універсальна та Універсальна.
При цьому, доказів який саме тип кредитної картки було обрано відповідачем матеріали справи не містять.
Отже, сама по собі підписана заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що у цьому конкретному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (03 березня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 грудня 2024 року), тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна Gold» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 провадження № 61-9618св19), зазначено, що «виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами».
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», відсутність у анкеті-заяві конкретної домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг із Умов та Правил надання банківських послуг, як і роздруківка з інформацією про деякі умови кредитування (Паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг від 21.09.2021) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 (провадження №61-14545сво20) зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками в розмірі 6 366,57 грн. є вірним.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.9 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
В іншій частині рішення в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 березня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2025 року.
Головуючий Судді