Справа № 541/3046/25
№ провадження 1-кп/541/329/2025
13 серпня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Миргороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170550000539 від 22.05.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
21.10.2024 відповідно до постанови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, у справі № 3/541/1260/2024, яка набрала законної сили 01.11.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративні стягнення із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. В подальшому, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а також ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», якою забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, посягаючи на суспільні відносини у сфері правосуддя, умисно вчинив діяння спрямоване на невиконання рішення суду продовжив керувати транспортним засобом при наступних обставинах.
Так, 21.05.2025 близько 19 год 10 хв. достовірно знаючи, та свідомо розуміючи, що він позбавлений права керування вказаним рішенням суду, діючи умисно продовжив керувати автомобілем ««Volkswagen Transporter» з ресстраційним номером НОМЕР_1 , по вулиці Гоголя у м. Миргород, Полтавської області, де був зупинений поліцейськими СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування, кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Разом з обвинувальним актом прокурор надіслав до суду угоду про визнання винуватості укладену 31 липня 2025 року між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника, адвоката ОСОБА_5 , згідно умов якої підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у зазначеному діянні, виявив щире каяття, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та зобов'язується беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі підозри у судовому провадженні, прийняти узгоджене покарання та дати згоду на його призначення, повністю виплатити витрати на проведення експертних досліджень у справі, прийняти наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості підозрюваному ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді одного року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Наслідки укладання та затвердження означеної угоди згідно ст.ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України та ст. 389-1 КК України оговорені та зрозумілі сторонам.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений та захисник підтримали угоду про визнання винуватості та просили її затвердити.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, з ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили - за ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого обвинуваченим правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.
Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого не встановлено. Суд переконаний, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним і не вбачає необхідності витребовувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами у підготовчому провадженні.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 472 КПК України, суд враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів будь-яких осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з того, що її умови відповідають КПК України та кримінальному закону, тому вважає, що є підстави для її затвердження.
Ухвалюючи вирок, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили - вказує на кваліфікацію діянь за ч. 1 ст. 382 КК України, обвинувачений визнав свою вину повністю.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним Кодексом України.
Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим за ч. 1 ст. 382 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
За таких обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе з призначенням йому покарання, узгодженого угодою про визнання винуватості, за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Цивільний позов заявлено не було.
Процесуальні витрати на залучення експертів, відсутні.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити в порядку визначному ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 314, 368, 370, 374, 394, 475, 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену в м. Миргород 31 липня 2025 року, між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності з п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- два DVD-R диски з відеозаписами з нагрудних камер працівників СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025170550000539 від 22.05.2025.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Оскарження вироку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1