П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37893/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
13.03.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Градовського Ю.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №3538 від 22.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати з 29.02.2018 року (наступний день після звільнення) пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вислуги - 29 років 01 місяць 27 днів.
В обґрунтування позову зазначено, що у період з 28.11.1996 по 28.02.2018 позивач проходив військову службу, в тому числі в період з 17.09.1997 по 28.02.2018 - у НОМЕР_1 прикордонному загоні ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України. Наказом від 28.02.2018 №95-ОС позивач звільнений в запас ЗСУ за підпунктом «г» абзацу 2 (через сімейні обставини або інші поважні причини: утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є інвалідом І чи II групи, якщо вона (він) не висловив бажання продовжувати військову службу).
Вказує, що станом на день звільнення зі служби вислуга років становила в календарному обчисленні - 21 рік 03 місяці 02 дні, в пільговому - 07 років 10 місяців 25 днів, всього - 29 років 01 місяць 27 днів та є достатнім для призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, зауважує на тому, що пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Оскільки рішення Управління цим правовим принципам не відповідає та порушує гарантії на належне соціальне забезпечення, позивач вимушений звернутись із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №3538 від 22.11.2024 року «Про відмову у призначенні пенсії», яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугою років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати з 28.10.2024 року ОСОБА_1 пенсію за вислугою років (29 років 01 місяць 27 днів) відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 900 грн.
Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон України №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.
Суд першої інстанції врахував, що станом на дату звільнення зі служби (28.02.2018 року) позивач мав пільговий стаж 29 років 01 місяць 27 днів, тобто відповідно до положень пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ набув право на призначення пенсії, а чинне станом на момент набуття цього права законодавство передбачало пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
З наведеного у сукупності суд першої інстанції виснував, що рішення УПФУ про відмову у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах є необґрунтованим та неправомірним, тому підлягає скасуванню в судовому порядку із зобов'язанням відповідача призначити та виплачувати пенсію відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, і обставинам справи та помилково не враховано, що відповідно до Порядку №393 для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов'язковою умовою є наявність саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. Виходячи з правового регулювання спірних правовідносин та тієї обставини, що станом на момент звільненні зі служби позивач має календарну вислугу 21 рік 03 місяці 02 дні, в пільговому обчисленні вислуга становить 29 років 01 місяць 27 днів, апелянт наполягає на правомірності свого рішення та відсутності правових підстав для призначення позивачеві пенсії згідно пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Також, апелянт не погоджується з порядком розподілу судом першої інстанції судових витрат, наголошуючи на тому, що положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів та вимог апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 28.11.1996 по 28.02.2018 проходив військову службу, в тому числі у НОМЕР_1 прикордонному загоні ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України з 17.09.1997 по 28.02.2018.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.02.2018 №95-ОС 25 старший прапорщик ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » IV категорії (тип В), звільнений у запас з військової служби за підпунктом «г» абзацом 2 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є інвалідом І чи II групи, якщо вона (він) не висловив бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу».
У наказі від 28.02.2018 №95-ОС визначено, що вислуга років позивача станом на 28.02.2018 становить: календарна військова - 21 рік 03 місяці 02 дні, пільгова військова - 07 років 10 місяців 35 днів, всього військова 29 років 01 місяць 27 днів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року, яке набрало законної сили у справі №420/32322/23, визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У жовтні 2024 року на виконання вказаного рішення суду Адміністрацією Державної прикордонної служби України направлено до ГУПФУ в Одеській області подання про призначення позивачеві пенсії за вислугу років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.11.2024 року №3538 відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
У рішенні відповідач зазначив, що відповідно до Порядку №393 для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов'язковою умовою є наявність саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. З огляду на ту обставину, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 21 рік 03 місяці 02 дні, ГУПФУ вказало на відсутність правових підстав для призначення пенсії відповідно до положень пункту «а» статті 12 Закону України №2262-ХІІ.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, посилаючись на його неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначені Законом №2262-ХІІ.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Статтею 17 цього Закону визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 цього Закону встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. Також, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
Цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Поряд з цим, положеннями статті 12 Закону №2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.
Цим законом передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Отже, Порядком №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Основним нормативним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку, період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Закон №2262-XII як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік, і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
Передбачені ж статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням викладеного, до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби.
Слід враховувати, що Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Така позиція була також підтримана Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.
У цій постанові Судова палата дійшла висновку, що в цілях Закону №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови №393.
Порядок №393 в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби (28.02.2018), установлював, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, у тому числі військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Державній спеціальній службі транспорту ( пункт 1 Порядку №393).
Вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 29 років, тому відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі цього Закону.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 25.05.2022 у справі № 480/4643/20, від 10.06.2024 у справі №260/4588/23, від 20.11.2024 у справі №380/8441/21, від 27.11.2024 у справі №420/29256/23.
Враховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин та обставини справи, слід визначити правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач набув право на призначення пільгової пенсії у лютому 2018 році на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, коли діяла редакція Порядку №393 до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, мав 29 років пільгового стажу при необхідному 23 роки та 6 місяців.
Також, апеляційний суд встановив дотримання судом першої інстанції положень статті 139 КАС України в частині розподілу судових витрат за рахунок суб'єкта владних повноважень, який виступав стороною у справі, та порушень норм процесуального права в цій частині суд не допустив.
Оскільки висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 9, 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.І. Бітов
Ю.М. Градовський