14 серпня 2025 року Справа № 280/2455/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії у зв'язку з - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.03.2025 № 083850011622 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.01.2025, із зарахуванням до загального стажу роботи періоду з 26.07.1993 по 15.11.1997, з згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , періоду підприємницької діяльності з 09.03.1998 по 30.06.2000 та виплатити заборгованість з пенсійної виплати починаючи з 10.01.2025;
- витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області усі матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та довідку ОК-5, де зазначено усі сплачені страхові внески.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне. 11.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії з а віком у віці 63 роки відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом відповідача від 18.03.2025 Позивача повідомлено про відмову в призначенні пенсії Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що страховий стаж позивача складає 18 років 03 місяці 02 дні, при цьому Відповідач 1, відповідно до розрахунку, взагалі не зарахував до стажу роботи період з 26.07.1993 по 15.11.1997, згідно із трудової книжки серії НОМЕР_1 та період підприємницької діяльності з 09.03.1998 по 30.06.2000. Відповідач 1 у своєму рішенні зазначає, що оскільки дата наказу про прийняття не придатна для читання. Щодо періоду підприємницької діяльності не зазначено нічого.
Ухвалою від 04.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, справа призначена до розгляду без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання суду відзиву на позовну заяву.
15.04.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявою від 11.03.2025 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.03.2025 № 083850011622 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Щодо вимоги позивачки зобов'язального характеру то вважає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
23.04.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача 1 надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявою від 11.03.2025 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
11.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ГУ ПФУ в Тернопільській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 18.03.2025 було прийнято рішення № 083850011622, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні про відмову у призначенні пенсії від 11.03.2025 № 083850011622 зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років за наявності страхового стажу не менше 29 років (з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
За відсутності страхового стажу роботи 29 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років, або після досягнення 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2027 року по 31 грудня року - від 15 до 24 років.
Вік заявника (позивача) становить 63 роки.
Страховий стаж позивача становить 18 років 03 місяці 02 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи з 26.07.1993 по 15.11.1997, оскільки дата наказу про прийняття непридатна для читання.
Наявна інформація про державу реєстрацію на ведення підприємницької діяльності з березня 1998 по 30.06.2000. До страхового стажу не враховано період протягом березня 1998 - червня 2000, оскільки відсутні дані про систему оподаткування та сплату страхових внесків або документи, які передбачені п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Страховий стаж за період ведення підприємницької діяльності з січня 2004 обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків.
Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Пенсійні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 року; Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 року;
Відповідно до статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Обчислення загального страхового стажу особи здійснюється органами Пенсійного фонду України у відповідності до норм ст. 24 Закону № 1058-IV, якою визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, виходячи із суми сплачених страхових внесків.
Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою, документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцією Про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58)
Пунктом 1.1 Інструкції № 58 також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 26.07.1993 по 15.11.1997, оскільки дата наказу про прийняття непридатна для читання, то суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист в частині розрахунку пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі № 677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі № 423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі № 654/890/17, від 06 квітня 2022 року у справі № 607/7638/17, від 12 вересня 2022 року у справі № 569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
При цьому суд звертає увагу на те, що можливі порушення у заповненні трудової книжки, зазначені відповідачем 1, не впливають на факт роботи позивача у спірний період та отримання ним загального трудового стажу.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі № 263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі № 359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі № 588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22 та інших.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності протягом березня 1998 - червень 2000.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
Відповідно до абз.4 пп.2 п.2-1 р.ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно з абзацом 2 пункту 4 Порядку № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу зазначених норм суд висновує, що ведення позивачкою підприємницької діяльності з 09 березня 1998 року по 30 червня 2000 року включно підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В02 № 132002, яке позивачка надавала разом з заявою про призначення пенсії. В зв'язку з чим період її підприємницької діяльності з 09.03.1998 по 30.06.2000 протиправно не зараховано до її страхового стажу.
Щодо вимог позивача зобов'язального характеру то Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах № 822/584/18, № 806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі № 826/8844/16, від 20 грудня 2018 року у справі № 524/3878/16-а, від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 та інших.
Для захисту прав позивача суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача 1 призначити позивачу пенсію від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні.
Вимога позивачки про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком заявлена передчасно, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
З урахуванням зазначених норм, судовий збір сплачений позивачкою в розмірі 968,96 грн., підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення - ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001, ЄДРПОУ 14035769) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.03.2025 № 083850011622 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоди роботи з 26.07.1993 по 15.11.1997, з згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , періоду підприємницької діяльності з 09.03.1998 по 30.06.2000 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 14 серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький