14 серпня 2025 року Справа № 280/6774/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивачка, ФОП ОСОБА_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач, Виконавчий комітет ЗМР), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.06.2024 №370/1 «Про усунення порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою АДРЕСА_2 (на підставі акту обстеження від 26.01.2024р. №0081).
Крім того, просить справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на момент прийняття відповідачем спірного рішення позивачка користувалася місцем для розташування засобу дрібнороздрібної торгівельної мережі за адресою АДРЕСА_2 на підставі діючого договору №43 від 07.06.2023, укладеного з Департаментом муніципального управління Запорізької міської ради, що само по собі унеможливлює прийняття спірного рішення і підстав користуванням об'єктом торгівлі, що встановлений без достатніх правових підстав та дозвільних документів. Наявність вказаного договору є самостійною підставою для скасування рішення відповідача. Також вважає, що Виконавчий комітет ЗМР в порядку здійснення самоврядного контролю не має повноважень приймати рішення про позасудовий демонтаж об'єктів господарської діяльності, які належать суб'єктам господарювання. На думку позивачки, прийняття відповідачем рішення про демонтаж металевих конструкцій в позасудовому порядку є грубим порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, в зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Також до позову додана заява про забезпечення позову, в якій позивачка просить зупинити дію оскаржуваного рішення.
Ухвалою від 23.07.2024 було задоволено заяву позивачки про забезпечення позову: зупинено дію рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04.06.2024 №370/1 «Про усунення порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою АДРЕСА_2 (на підставі акту обстеження від 26.01.2024р. №0081)», до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/6774/24.
Ухвалою від 23.07.2024 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.
05.08.2024 від позивачки надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 07.08.2024 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене без повідомлення (без виклику) сторін.
16.08.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що єдиною підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив'язки, розміщення тимчасових споруд самочинно, тобто без паспорта прив'язки, заборонено. У випадку розміщення тимчасової споруди з порушенням вимог законодавства, ця споруда має бути демонтована. Матеріали справи не містять доказів отримання позивачкою паспорту прив'язки на тимчасову споруду. При цьому відповідач має повноваження приймати рішення про демонтаж об'єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
06.09.2024 від позивачки надійшла відповідь на відзив в якій вона не погоджується з твердженнями відповідача. Зазначає, що спеціалізований причеп взагалі не потребує оформлення паспорту прив'язки тимчасової споруди. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, на підставі наказу начальника КП «Муніципальна варта», було здійснено перевірку стану благоустрою території м. Запоріжжя, за адресою: вул. Північнокільцева, 17.
За результатами обстеження було встановлено, що за вказаною адресою виявлено факт розміщення засобу дрібно роздрібної торговельної мережі - металева конструкція (причіп-платформа марки ПГМФ 8904-2) для провадження підприємницької діяльності.
На запити КП «Муніципальна варта», Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради повідомив, що на території, яка позначена на долученій до запиту схемі, паспорт прив'язки тимчасової споруди не зареєстровано, інформація щодо наявності дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди - відсутня.
Разом з тим, Департамент управління активами Запорізької міської ради повідомив, що на запитуваній земельні ділянці кадастровий номер відсутній, щодо прийнятих рішень Запорізькою міською радою про відведення земельної ділянки - інформація відсутня.
На підставі зібраної інформації, 26.01.2024 старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради Ревенко В.М. складено акт обстеження території №0081.
Керуючись Законами України «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні», Типовими правилами благоустрою території населеного пункту, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 №310, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, рішенням Виконавчого комітету ЗМР від 27.06.2023 №378 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту», було прийнято оскаржуване рішення Виконавчого комітету ЗМР.
В рішенні відповідача від 04.06.2024 №370/1 «Про усунення порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою вул. Північнокільцева, 17 зазначено:
1. Усунути наслідки порушень Типових Правил шляхом демонтажу засобу дрібнороздрібної торговельної мережі - металева конструкція для провадження підприємницької діяльності, який розміщений без відповідних дозвільних документів, на об'єкті благоустрою м. Запоріжжя за адресою вул. Північнокільцева, 17.
Звільнення об'єкту благоустрою від зазначеного об'єкту здійснювати шляхом демонтажу та його транспортування до місця зберігання.
Під демонтажем необхідно розуміти комплекс заходів, які передбачають відокремлення об'єкту, розміщеного без відповідних дозвільних документів, а також майна, що знаходиться в цьому об'єкті, від місця його розташування або основи, тощо (у тому числі від'єднання від інженерних мереж при необхідності), транспортування на місце подальшого зберігання, тощо.
2. Власнику об'єкту, вказаного у пункті 1 цього рішення, розміщеною без відповідних дозвільних документів, пропонувати самостійно, протягом семи календарних днів з дня розміщення районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району оголошення на об'єкті щодо прийняття рішення стосовно його демонтажу, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Типових Правил шляхом демонтажу об'єкта, та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою.
3. У разі невиконання цього рішення власником об'єкту, вказаного у пункті 1 цього рішення, розміщеного без відповідних дозвільних документів, виконання цього рішення доручити департаменту муніципального управління ЗМР.
Підставою для прийняття вказаного рішення відповідач зазначив факт виявлення об'єкта, що встановлений без достатніх правових підстав та дозвільних документів.
Вважаючи вищезазначене рішення протиправним, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 7 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 за №2807-IV (далі - Закон №2807-IV).
Згідно з положеннями статті 1 указаного Закону благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до статті 34 Закону №2807-IV Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.
Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 №310 затверджені Типові правила благоустрою території населеного пункту.
З матеріалів справи встановлено, що в результаті обстеження території за адресою: вул. Північнокільцева, 17 було виявлено порушення п. 5 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та п. 9 розділу 8 Типових правил благоустрою території населеного пункту.
Так, відповідно до приписів п. 5 ст. 16 Закону №2807-IV, на об'єктах благоустрою забороняється, зокрема, самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Водночас, за приписами п. 9 розділу 8 Типових правил благоустрою території населеного пункту, не допускається користування Тимчасовими спорудами (ТС), а також пересувними елементами вуличної торгівлі, якщо їх власники не дотримуються вимог нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів щодо благоустрою прилеглої території та забезпечення належного утримання та використання інженерного обладнання.
Тимчасова споруда (далі по тексту ТС) для здійснення комерційної діяльності - це одноповерхова будова, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасовою спорудою також може бути закритий модульний, садовий павільйон площею не більше 30 квадратних метрів (стаціонарна ТС).
Виділяють також пересувну ТС - це будівля відкритого типу для тимчасового перебування людей, де може бути розташоване торговельне обладнання, холодильний прилавок, стійка, контейнер, торговельний автомат або інші засоби для сезонної роздрібної торгівлі та підприємницької діяльності.
Розміщення тимчасових споруд регулюється як законами, так і Постановами Кабінету міністрів України, та іншими нормативно-правовими актами, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджених відповідною радою. Проте, якщо такі правила не затверджені - питання розміщення регулюється Типовими правилами та Порядком, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 (далі - Порядок №244).
Пункт 2.1. Порядку №244 передбачає, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (додаток 1).
При цьому суд звертає увагу, що не важливо, чи перебуває земельна ділянка в приватній власності, чи ділянка в оренді або постійному користуванні, для розміщення ТС і здійснення підприємницької діяльності замовник повинен отримати паспорт прив'язки ТС.
Пунктом 2.30. Порядку №244 передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.
Згідно пункту 2.31. Порядку №244 розміщення ТС самовільно забороняється.
Аналізуючи вказані вище норми, єдиною підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив'язки, розміщення тимчасових споруд самочинно, тобто без паспорта прив'язки, заборонено. У випадку розміщення тимчасової споруди з порушенням наведеного вище законодавства, ця споруда має бути демонтована.
Такий самий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №161/13645/16-а.
Аналізуючи наведені вище положення пп. 7 пункту «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», а також положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», приходимо до висновку, що питання благоустрою, в тому числі і щодо здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд (як частини забезпечення благоустрою) та порядку його проведення, відноситься до компетенції виконавчого комітету.
Тобто, відповідач має повноваження приймати рішення про демонтаж об'єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а, від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а, від 13.03.2020 у справі №161/14543/16-а, від 28.05.2020 у справі №644/3036/17, від 10.08.2020 у справі №161/13062/18, від 11.08.2020 у справі №161/13492/16-а, від 03.12.2020 у справі №161/13645/16-а, від 15.05.2020 року у справі №712/10988/16-а.
Позивачка в позові стверджує, що правомірно використовувала об'єкт благоустрою, шляхом здійснення торгівлю за адресою м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 17, з належного їй причепу, на підставі укладеного договору №43 від 07.06.2023 на право користування місцем для розташування засобу дрібнороздрібної торговельної мережі та сфери послуг (далі Договір №43), проте такі пояснення не ґрунтуються на обставинах справи.
Як зазначалось раніше, пунктом 2.31. Порядку №244 заборонено самовільне розміщення ТС.
Самовільним, в розумінні Порядку №244, вважається розміщення тимчасової споруди без отримання паспорту прив'язки.
Матеріали справи не містять доказів отримання позивачкою паспорту прив'язки на тимчасову споруди.
Разом з тим, позивачка стверджує, що на цьому торговому місці вона розмістила причеп марки ПГМФ 8904-02 державний номер НОМЕР_1 , який належить їй на праві власності.
Проте, для торгівлі з причепу, як і з інших тимчасових споруд (кіосків, ларьків, палаток), потрібен дозвіл на розміщення. Встановлення таких споруд без дозволу заборонено. Для отримання дозволу необхідно звернутися до місцевого органу влади та оформити паспорт прив'язки, який визначає місце розташування споруди та її характеристики.
Інші аргументи позивачки, викладені у позові, не спростовують вищевикладені обставини, а відповідно, не підлягають врахуванню судом при прийнятті судового рішення у цій справі.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивачки є не обґрунтованими, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог. Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «14» серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль