14 серпня 2025 рокуСправа №160/10040/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
07.04.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.04.2025, просить:
- визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 19.03.2022 був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», про що зроблено відповідний запис у його тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , засвідчений підписом начальника та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивача було виключено з військового обліку як засудженого за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, вироком Павлоградського міськрайонного суду від 04.06.2008. У березні 2025 року позивач в електронному кабінеті військовозобов'язаного (РЕЗЕРВ+) побачив інформацію, що він перебуває на військовому обліку та має статус військовозобов'язаного. Через представника позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоб з'ясувати підстави невнесення щодо нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення з військового обліку та просив внести до реєстру відомості про виключення його з військового обліку. У відповідь відповідачем повідомлено, що особи, які раніше були виключені з обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на даний час підлягають призову, крім засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, і, відповідно до цього, відсутні правові підстави для внесення відомостей в А/ТС «Оберіг» про виключення. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що ані Порядком №921, який діяв на час виключення позивача з військового обліку, ані Порядком №1487, який є чинним на теперішній час, не передбачено таких повноважень РТЦК та СП як поновлення на військовому обліку, підстави та порядок поновлення осіб після виключення з військового обліку. Так, за приписами п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до переліку громадян України які підлягають виключенню з військового обліку належать у тому числі громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Позивач вказує, що виключений з військового обліку означає, що особа втрачає статус військовозобов'язаного та на неї не поширюються обов'язки з військового обліку. Виходячи із принципу незворотності дії закону у часі, а також у зв'язку із відсутністю у законодавстві чіткого правового механізму поновлення особи на військовому обліку у зв'язку із зміною закону позивач не може бути автоматично поновленим на військовому обліку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
30.04.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було розширено коло осіб, щодо яких діє військовий обов'язок і які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Вказаний закон поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, в тому числі й на тих, які були раніше виключені з військового обліку як засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Також, варто зазначити, що за приписами п. 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки присвоює військове звання “солдат (матрос) запасу» одночасно з прийняттям на військовий облік особам, які не проходили військової служби або були позбавлені військових звань під час проходження військової служби та служби у військовому резерві чи за вироком суду. З урахуванням вищезазначеного, діючи в межах повноважень, визначених Законом №2232-XII та Положенням №154, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено наказ від 23.04.2025 №192, яким взято (прийнято) позивача на військовий облік військовозобов'язаних та присвоєно йому військове звання «солдат запасу». Витяг із зазначеного наказу було направлено поштовим зв'язком за місцем проживання позивача, для відома. За вказаних обставин, відповідач вважає, що позивач є особою яка повинна перебувати на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , підстав для внесення відомостей до Реєстру про виключення його з військового обліку немає, а отже у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Третя особа повідомлена про розгляд справи шляхом отримання в автоматизованій системі «Електронний суд» позовної заяви з додатками та ухвали від 22.04.2025 - 07.04.2025 та 23.04.2025 відповідно. Пояснень в обґрунтування власної правової позиції суду не надано.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 19.03.2022, позивача з 19.03.2022 виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , в звані солдат, військова облікова спеціальність будівельний робітник, робітник підсобний.
18.03.2025 позивач через свого представника звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом про надання інформації щодо підстав включення відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та просив внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
25.03.2025 відповідачем надано відповідь, оформлену листом №5360, в якій повідомлено, що особи, які раніше були виключені з обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на даний час підлягають призову, крім засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України і, відповідно до цього, відсутні правові підстави для внесення відомостей в АІТС «Оберіг» про виключення.
Не погоджуючись з бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992, №2232-ХІІ (далі - Закон №2232) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Наведена редакція частини 6 статті 37 Закону №2232 викладена з врахуванням змін, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року, №3633-IX, які набрали чинності 18.05.2024 року.
До цього, ч. 6 ст. 37 Закону №2232 мала таку редакцію «Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими».
Також, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №2232 у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Також, на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024, №3633-ІХ Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 (набрала чинності 18.05.2024), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560), яким, окрім іншого, врегульовано процедуру проведення призову на військову службу під час мобілізації, оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації
Зокрема, відповідно до пункту 4 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) визначено правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Відповідно до ст. 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №559), згідно пункту 4 якого, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Частина 1 ст. 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року, справа N1-7/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Судом встановлено, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.06.2008 у справі №1-694-08 позивача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 19.03.2022, позивача з 19.03.2022 виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , в звані солдат, військова облікова спеціальність будівельний робітник, робітник підсобний.
Як стверджує відповідач, особи, які раніше були виключені з обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на даний час підлягають призову, крім засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України і, відповідно до цього, відсутні правові підстави для внесення відомостей в АІТС «Оберіг» про виключення.
Право на виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232 позивач мав до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, які набрали чинності 18.05.2024.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою право є соціальним регулятором, метою якого, окрім іншого, є своєчасне врегулювання виниклих або таких, що змінились суспільних відносин. Тобто, право має оперативно реагувати та суспільні зміни, які зокрема пов'язані з війною в Україні.
Наведене спростовую сталість (статичність) права, та є підставою стверджувати, що право є динамічним та потребує еволюційного відновлення та засадах справедливості та розумності.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року, справа №1-7/99 зазначив, що принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України (незворотності дії закону в часі), за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, змінено правове врегулювання в частині суб'єктного складу, які підлягають виключенню з військового обліку. Зокрема, такими можуть бути особи, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Цей перелік є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що на відмінну від первинної редакції Закону №2232-ХІІ, його діюча редакція не містить такої категорії осіб, які можуть бути виключенні з військового обліку, - «були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину».
Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ та пункту 4 Порядку №560 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані по мобілізації для проходження військової служби.
Тобто, законодавець передбачив, таку категорію осіб та врегулював питання їхнього призову.
Єдина категорія осіб, яка не підлягає мобілізації серед раніше засуджених, є ті, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (ст. ст. 109-114-2 Кримінального кодексу України). Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Отже, відповідно до діючого законодавства, позивач підлягав мобілізації, незалежно від факту його засудження за скоєння тяжкого злочину, не пов'язаного з посягання на основи національної безпеки України. Будь-яких преференцій при мобілізації для раніше засуджених законодавство України не містить.
Редакція ч. 6 ст. 37 Закону №2232, відповідно до якої виключенню з військового обліку підлягали громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, втратила чинність внаслідок набрання чинності 18.05.2024 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, а отже з 18.05.2024 діють нові правила мобілізації, як стосуються раніше засуджених.
При цьому новий Закон не має ретроактивної форми та не змінює правове врегулювання, яке існувало до його ухвалення.
В силу положень регуляторної дії права, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX встановив нові правила взяття на облік та мобілізації колишніх засуджених. При цьому такі права жодним чином не суперечать положенням статті 58 Конституції України, оскільки в ретроспективі вони нічого не змінюють.
Логіка позивача, яка полягає в тому, що виключення його з військового обліку на підставі старих положень Закону, унеможливлює повторне взяття на облік та мобілізацію, є помилковою, оскільки позбавляє законодавця можливості виправляти помилки минулого та суперечить еволюційному духу права.
За такого підходу не можливо було вводити нові податки, збільшувати податкові ставки, розширювати базу оподаткування, та й взагалі проводити будь-які реформи.
Закон це завжди втручання в права та свободи людини, однак таке втручання має бути справедливим та розумним. Отримання статусу особи, яка виключена з військового обліку, та позбавлення такого статусу у зв'язку із новим правовим урегулюванням, є звичайним процесом правозастосування, який при цьому вирівняв позивача у правах та обов'язках з тими, хто не був раніше засуджений.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, робить висновок, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський