14 серпня 2025 рокуСправа №160/9965/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
04.04.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як військовослужбовцю з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформленого п. 17 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 за №25/в;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як військовослужбовцю з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2023 у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертизи серія 12ААА №430146 від 10.02.2016, позивачу встановлено вперше з 12.01.2016 третю групу інвалідності, причина інвалідності: травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, дата чергового перегляду 12.01.2017. В 2016 році позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. У 2017 року позивач пройшов ВЛК, визнаний здоровим та придатним до військової служби, у зв'язку з чим з 05.09.2017 розпочав службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023 №36-РС звільнений з військової служби за станом здоров'я. Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №1524 від 14.11.2023 року, ОСОБА_1 - інвалід ІІІ групи безстроково, захворювання, ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини, програма реабілітації складено вперше, діагноз: ураження центральної і периферичної нервової системи. Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертизи серія 12ААГ №549005 від 15.11.2023, позивачу при первинному огляді встановлено з 15.11.2023 третю групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, інвалідність встановлено безстроково. З метою отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідною заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними із захистом Батьківщини, як особі ІІІ групи інвалідності. Розглянувши подані ОСОБА_1 документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги молодшому сержанту у відставці ОСОБА_1 , посилаючись на те, що одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в 2016 році виплачено у сумі 206700,00 грн. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, не було враховано, що в 2017 році позивача позбавили статусу інвалідності, він прийшов ВЛК, був визнаний придатним до військової служби, у зв'язку з чим знову вступив до лав Збройних Сил України з 05.09.2017. В подальшому, одразу після проходження бойового завдання 14.04.2023, фізичний стан позивача різко погіршився, що призвело до виникнення інсульту головного мозку. З 22.04.2023 позивач набув нові захворювання, внаслідок яких йому і було встановлено ІІІ групу інвалідності. В спірному випадку ІІІ група була встановлена не внаслідок переогляду та погіршення його стану після встановлення ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а саме внаслідок набуття нових захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини. Таким чином, Міністерством оборони України первинно призначено позивачу одноразову грошову допомогу, виходячи з дати, коли ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІІ групи вперше, а саме 2016 рік, у зв'язку із травмою, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. В той же час Відповідачем проігноровано той факт, що саме інвалідність ІІІ групи в 2023 році була встановлена Позивачу внаслідок захворювань, так, пов'язаної з захистом Батьківщини, з зовсім інших підстав ніж в 2016 році - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
23.04.2025 представником Міністерства оборони України через автоматизовану систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до п. 4 ст. 163 Закону №2011-XII встановлено, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). Зміст цього нормативного положення встановлює зв'язок наступних поранень, отриманих військовослужбовцем, із попередніми для цілей визначення розміру відповідної виплати. Це вбачається зі слів «виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв)». При цьому в цій же нормі права використано словосполучення «наступний огляд» (а не «повторний огляд», який передбачено для випадків, коли після висновку МСЕК на підставі цього ж поранення повторно досліджується його вплив на стан здоров'я). Позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 12.01.2016 (довідка МСЕК серія 12ААА №430146 від 10.02.2016), причина інвалідності: травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а 15.11.2023 під час наступного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини (з виконанням обов'язків військової служби) (довідка МСЕК серія 12ААГ №549005 від 15.11.2023). Тобто, Позивачу у 2023 році, під час переогляду, групу інвалідності та причинний зв'язок залишено без змін, тому немає законних підстав на доплату/виплату одноразової грошової допомоги. Позивач в позовній заяві підтверджує, що в 2016 році виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. За своїм визначенням дана грошова допомога є одноразовою. Чинним законодавством не передбачено повторну виплату одноразової грошової допомоги в залежності від кількості отриманих захворювань, поранень, травм та ушкоджень здоров'я. Тобто, взаємозв'язок поранень/захворювань особи встановлено законодавством як спосіб врегулювання спірних правовідносин. Відповідно, в силу принципу законності, закріпленого в ст. 19 Конституції України, відповідач, третя особа діють в межах та у відповідності до діючого законодавства.
29.04.2025 представником позивача подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів.
Третя особа повідомлена про розгляд справи шляхом отримання в автоматизованій системі «Електронний суд» позовної заяви з додатками та ухвали від 11.04.2025 - 04.04.2025 та 12.04.2025 відповідно. Пояснень в обґрунтування власної правової позиції суду не надано.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Молодший сержант ОСОБА_1 з 31.07.2014 проходив військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України у складі різних військових частин, що засвідчується відомостями військового квитка серія НОМЕР_3 від 31.07.2014, військова професія - фельдшер, та приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей.
Відповідно довідки №4230 від 14.08.2023 позивач приймав безпосередню участь в бойових діях в період з 11.09.2014 по 18.11.2014, з 02.12.2014 по 14.02.2015, з 09.03.2015 по 08.06.2015.
Позивачу встановлено статус учасника бойових дій згідно посвідчення серія НОМЕР_4 від 11.06.2015.
Згідно свідоцтва про хворобу №1426-п від 21.08.2023, 12.02.2015 позивач отримав мінно-вибухову травму: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку; акубаротравму.
З 2015 року позивач знаходився під наглядом невролога, терапевта за місцем проживання, з приводу наслідків перенесеної мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу мозку, гіпертонічної хвороби ІІ ступеня.
Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертизи серія 12ААА №430146 від 10.02.2016 позивачу встановлено вперше з 12.01.2016 третю групу інвалідності, причина інвалідності: травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, дата чергового перегляду 12.01.2017.
Сторонами підтверджується, що в 2016 році позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
У 2017 році позивач пройшов ВЛК, визнаний здоровим та придатним до військової служби, у зв'язку з чим з 05.09.2017 розпочав службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки №4230 від 14.08.2023 позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей в період з 20.01.2018 по 05.03.2018, з 11.04.2018 по 30.04.2018.
Відповідно до довідки №4231 від 14.08.2023 позивач приймав безпосередню участь в бойових діях в період з 30.04.2018 по 18.08.2018.
Відповідно до довідки №4232 від 14.08.2023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач в період з 12.05.2022 по 13.06.2022, з 08.08.2022 по 25.08.2022, з 25.08.2022 по 21.11.2022, з 04.12.2022 по 05.02.2023 з 23.03.2023 по 14.04.2023 брав безпосередню участь у бойових діях.
З 14.04.2023 позивач знаходився на лікуванні в медичній роті військової частини НОМЕР_5 з приводу забійної рани правої гомілки, цефалгічного та вестибло-атактичного синдрому. Погіршення стану здоров'я відбулося вночі 22.04.2023, коли раптово виникли скарги на порушення ковтання, постійну гикавку, головний біль, більше виражений праворуч, відчуття нудоти, двоїння при погляді праворуч, утруднення мовлення, осиплість голосу на фоні підвищення тиску. 23.04.2023 був доставлений до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарні імені І.І. Мечникова» з діагнозом «Гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в вертебробазилярному басейні».
За етапами медичної евакуації 25.04.2023 був доставлений до НВМКЦ «ГВКГ», беручи до уваги нестійкість гемодинаміки та функції зовнішнього дихання, ускладненням основного захворювання розвитком нозокоміальної пневмонії, проходив лікування на базі відділення реанімації та інтенсивної терапії. Враховуючи стійкі виражені бульбарні розлади, 01.05.2023 року позивачу виконано трахеостомію. З 17.05.2023 ОСОБА_1 продовжив реабілітаційне лікування в мовах УК «Оберіг». 29.05.2023 виконано встановлення ендоскопічної гастростомічної трубки. Під час виконання оперативного втручання діагностовано: хронічний гастродуоденіт, рубцеву деформацію цибулини дванадцятипалої кишки. 28.06.2023 виконано деканюляцію. 15.06.2023 виконано операцію: ендоскопічне видалення гастростомічної трубки. За результатами проведеного лікування покращилося ковтання та фонація; харчується самостійно, значно зменшилась вираженість мозочкової атаксії; ходить по рівній поверхні та сходах, тримаючись за поручні.
Як слідує з відомостей свідоцтва про хворобу №1426-п від 21.08.2023, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузій, каліцтва: наслідки перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу (22.04.2023) за ішемічним типом в вертебро-базирялному басейні з формуванням зони ішемії довгастого мозку праворуч, , правої геміосфери мозочка, у вигляді бульбарного синдрому з розвитком правобічного парезу гортані, дисфагії, дизартрії, дисфонії, вираженого вестибуло-атактичного синдрому, легкого лівобічного геміпарезу, лівобічної гемігіпестезії, окорухових порушень. Стенозуючий атеросклероз брахіоцефальних судин: стеноз правої хребцевої артерії (70%). Дисцикуляторна енцефалопатія другої стадії у вигляді помірно вираженого астено-вегетативного та церебрастенічного синдромів. Гіпертонічна хвороба третьої стадії. Ішемічна хвороба серця. Дисфузний кардіосклероз. Недостатність мітрального клапану, трикуспідального клапану з регургітацією першого ступеня. СН І. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість зі сприйняттям шепітної мови 0,8 м. на праве вухо, 0,5 м. на ліве вухо.
Захворювання, ТАК, пов'язані з захистом Батьківщини.
Наказом військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023 №36-РС звільнений з військової служби за станом здоров'я.
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №1524 від 14.11.2023 ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи безстроково, захворювання, ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини, програма реабілітації складено вперше, діагноз: ураження центральної і периферичної нервової системи.
Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертизи серія 12ААГ №549005 від 15.11.2023 позивачу при первинному огляді встановлено з 15.11.2023 третю групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, інвалідність встановлено безстроково.
З метою отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідною заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними із захистом Батьківщини, як особі ІІІ групи інвалідності.
Розглянувши подані ОСОБА_1 документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги молодшому сержанту у відставці ОСОБА_1 , якого 28.09.2023 звільнено з військової служби та 12.01.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК серія 12ААА №430146 від 12.01.2016), а 15.11.2023 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК серія 12ААГ №549005 від 15.11.2023).
Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 в 2023 році під час чергового перегляду групу інвалідності та її причинний зв'язок залишено без змін, а тому він не має права на доплату одноразової грошової допомоги. Одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в 2016 році виплачено у сумі 206700,00 грн.
Вказане рішення відповідача оформлене пунктом 17 протоколу засідання Комісії від 11.10.2024 №25/в, яке доведено до відома позивачу листом №7/32886/14 від 24.12.2025.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ст. 16-2 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи ( пп.4 п.2 ст.16 цього Закону).
Згідно ч.ч. 4, 9 ст. 16-3 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв'язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).
У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №975).
Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Як з'ясовано судом з матеріалів справи відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №430146 позивачу встановлено третю групу інвалідністю з 12.01.2016, захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
У зв'язку з цим, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу .
У 2017 році позивач пройшов ВЛК, визнаний здоровим та придатним до військової служби, у зв'язку з чим з 05.09.2017 розпочав службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час огляду 15.11.2023 позивачу з 15.11.2023 встановлено безстроково III групу інвалідності внаслідок травми, поранення пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №549005 від 15.11.2023.
Отже, з підстав травми, поранення ТАК, пов'язаної з захистом Батьківщини , огляд особи з інвалідністю з указаних підстав проводився вперше.
Таким чином, у даному випадку відбулася зміни причини встановлення позивачу інвалідності без зміни групи.
Встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності з 12.01.2016 та після огляду з 15.11.2023 відбулося з різних підстав та внаслідок різних незалежних одна від одної подій. Травма, поранення отримані у 2023 році не пов'язані з попереднім ушкодженням здоров'я, яке було підставою для встановлення первинної групи інвалідності.
Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Вказане свідчить про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, поранення ТАК, пов'язаної з захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у 2023 році, з урахуванням вже виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі №600/2895/24.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Міністерством оборони України неправомірно відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у 2023 році, з огляду на що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як військовослужбовцю з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформленого п. 17 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 за №25/в.
Суд, ще раз зауважує, що нарахування та виплата у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності, після первинного встановлення інвалідності, може мати місце лише у разі встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19.09.2022 у справі №240/8578/20, від 26.04.2023 у справі №520/12925/2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.
Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України та протиправність відмови позивачу у призначенні грошової допомоги, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як військовослужбовцю з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2023 у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню судом.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До позовної заяви представником позивача, зокрема, надано:
- копію договору про надання правничої допомоги №31/03/25 від 31.03.2025;
- копію акту прийому-передачі наданих послуг;
- копію квитанції №01 від 31.03.2025;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4173 від 26.02.2019.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Верховним судом в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в акті приймання-передачі наданих послуг, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження виконання умов договору про надання правничої допомоги від 31.03.2025 суду надано акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого встановлено, що адвокатським об'єднанням «Приват юрист» надано позивачу послуги з підготовки та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви на суму 15000 грн, фактична витрата часу - 3 години.
В акті прийому-передачі наданих послуг вказано, що оплата послуг за договором здійснюється 31.03.2025 - 12435 грн, 29.04.2025 - 2565 грн.
До позовної заяви до дано квитанцію №01 від 31.03.2025 на суму 15000 грн, підстава оплати: оплата за договором про надання правової допомоги №31/03/25 від 31.03.2025.
Суд звертає увагу, що в квитанції про оплату послуг містить посилання лише на договір, водночас проаналізований договір про надання правової допомоги №31/03/25 від 31.03.2025 містить загальні умови надання адвокатським об'єднанням «Приват юрист» юридичних послуг без конкретизації виконаних робіт та без посилання на адміністративну справу.
В той час в акті прийому-передачі наданих послуг від 31.03.2025 визначені умови оплати: 31.03.2025 - 12435 грн, 29.04.2025 - 2565 грн.
Надана суду квитанція не відповідає умовам оплати за актом прийому-передачі наданих послуг від 31.03.2025, не містить посилання на адміністративну справу, що розглядається, не містить посилання на предмет спору у цій справі, немає жодних ознак, які надавали суду змогу ідентифікувати приналежність вказаної квитанції саме до наданих адвокатом послуг у цій справі.
Суду не надано доказів підтвердження наявності витрат позивача на правничу допомогу у цій справі, а саме суду не надано квитанцій або прибуткових ордерів тощо про оплату послуг 31.03.2025 у розмірі 12435 грн, 29.04.2025 у розмірі 2565 грн.
Суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених третьою особою витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №160/9965/25 не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як військовослужбовцю з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформленого п. 17 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 за №25/в.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як військовослужбовцю з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2023 у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський