13 серпня 2025 рокуСправа №160/15598/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження від повідомлення учасників процесу (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- скасувати податкові повідомлення-рішення форми С №0016720708 від 10.01.2025 року на суму 212207,00 грн та форми ПС №0016740708 від 10.01.2025 року на суму 1020,00 грн, винесені ГУ ДПС України у Дніпропетровській області.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на вимогу перевіряючих позивачем надані 03.12.2024 документи, але у зв'язку із відмовою контролюючого органу у їх прийнятті, позивачем такі документи направлені відповідачу поштою. Проте, контролюючий орган не надав оцінки факту направлення під час проведення перевірки документів, що свідчать про ведення ФОП обліку товарних запасів засобами поштового зв'язку. Таким чином, на думку позивача зафіксовано в акті перевірки твердження щодо ненадання документів до перевірки не відповідає дійсності, натомість мала місце протиправна відмова посадової особи у прийнятті та врахуванні зазначених документів.
До того ж, позивач зазначив, що під час проведення заходів, пов'язаних із перевіркою, результати яких оформлено актом, опис товарів, наявних під час перевірки в магазині, не здійснювався.
Крім того, згідно доводів позивача, згідно наказу №5955-п від 21.11.2024 року перевірку призначено з 25.11.2024 року тривалістю не більше 10 діб. При цьому, фактично таку перевірку згідно акту було завершено 03.12.2024 року, тобто на 9-у добу проведення перевірки та до отримання від платника податків документів, що зазначені у письмовій вимозі перевіряючого від 26.11.2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження у даній справі, повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні, зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування. Щодо підстав призначення перевірки, відповідач вказав, що перевірка була призначена на підставі пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 ПК України за адресою: м. Дніпро, вул.. Маршала Малиновського, буд.2, у зв'язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державних органів, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а саме: листа Державної податкової служби України від 01.11.2024 №30328/7/99-07-03-03-07 «Щодо використання РРО/ ПРРО суб'єктами господарювання, які здійснюють торгівлю через мережу інтернет та мають КВЕД інтернет-торгівля».
Також відповідач зазначив, що ним дотримано вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу вручили позивачу у місці проведення перевірки наказ та направлення на перевірку, та було розпочато перевірку.
Як зазначив відповідач, позивачем позивачем було пропущено строк для надання документів у визначений у письмовій вимозі термін, та не надано пояснень щодо неможливості надання у встановлений строк запитуваних документів та не зазначено про недостатність часу для їх надання.
Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, зазначає, що виходячи з приписів п.12 ст.3 Закону №265 одним з обов'язків платника податків є надання документів (у паперовій чи електронній формі) на початок проведення перевірки, а не в строк, встановлений перевіряючим у його вимозі. При чому відсутність таких документів на місці продажу станом на початок перевірки перевіряючими не зафіксовано жодним чином. Крім того, згідно п.11 Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Однак як зазначає позивач, з переліку документів, який витребувався перевіряючими, очевидною є вимога надання саме копій документів (наприклад, перевіряючі позбавлені права надання їм оригіналу паспорта). Крім того, перевіряючі під час проведення перевірки жодним чином не зафіксували відсутність первинних документів чи форм обліку на місці реалізації, відповідних пояснень не витребували, а наявність письмової вимоги як такої не може свідчити про відсутність таких документів на початок перевірки.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, згідно змісту яких, відповідач зазначив, що позивач не надав запитувані на початку перевірки документи. З посиланням правові висновки Верховного Суду, відповідач зазначив, що ненадання первинних документів під час проведення фактичної перевірки позбавляє платника право посилатися на такі документи в подальшому, навіть якщо документи були надані після завершення перевірки, за винятком випадків, передбачених п.86.7 Податкового кодексу України, коли документи можуть бути надані не раніше 10 робочих днів та не пізніше 15 робочих днів, після отримання акта перевірки.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №5955-п від 21.11.2024 «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 2» призначено проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 2 дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Посадовими особами контролюючого органу було пред'явлено наказ №5955-п від 21.11.2024 «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 2» на місці проведення перевірки позивачу та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки від 26.11.2024 №10698, №10699 та службовими посвідченнями осіб, які зазначені в направленнях.
26.11.2024 позивачу вручено письмову вимогу про надання 29.11.2024 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, що пов'язані з предметом перевірки в тому числі документи обліку та походження товару.
За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки акт №3864/04/36/07/08 РРО/2999421899 від 04.12.2024 року.
Згідно фактів зафіксованих у акті у п. 2.2.20: « 1) не ведення обліку товарних запасі в порядку встановленому законодавством на складах та/або за місцем їх реалізації; здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Згідно опису товарі на загальну суму 212207,00 грн.
2) ненадання платником податків посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, згідно письмової вимоги перевіряючих, договір оренди, банківські виписки».
У висновках акту відповідачем відображені наступні порушення позивачем податкового законодавства:
- п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації;
- п.85.2 ст.85 ПК України в частині ненадання у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Згідно акту про відмову від отримання примірника акту (довідки) фактичної перевірки або неможливості його вручення та підписання від 04.12.2024 року №000802/1 ФОП ОСОБА_1 відмовився від підписання акта фактичної перевірки.
Акт перевірки №3864/04/36/07/08 РРО/2999421899 від 04.12.2024 року з додатками було надіслано позивачу засобами поштового зв'язку за податковою адресою.
18.12.2024 позивач надіслав відповідачу заперечення на акт, в яких просив прийняти доводи, викладені в запереченнях на акт до уваги під час вирішення питання щодо прийняття податкових повідомлень-рішень.
Листом від 06.01.2025 відповідач, за результатами розгляду заперечень на акт, повідомив позивача про те, що перевірку проведено з дотриманням норм діючого законодавства, порушення встановлені в ході перевірки, зафіксовано правомірно та обгрунтовано, інформація, яку надав суб'єкт господарювання до заперечень врахована комісією з розгляджу заперечень.
На підставі виявлених порушень відповідачем складені податкові повідомлення-рішення форми С №0016720708 від 10.01.2025 року на суму 212207,00 грн та форми ПС №0016740708 від 10.01.2025 року на суму 1020,00 грн.
Позивач подав скаргу на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги, Державна податкова служба України рішенням від 28.03.2025 №8747/6/99-00-06, скаргу залишила без задоволення, податкові повідомлення-рішення форми С №0016720708 від 10.01.2025 року та форми ПС №0016740708 від 10.01.2025 року- без змін.
Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до положень підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.13. - 19-1.1.20 пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
За змістом підпунктів 20.1.4., 20.1.6., 20.1.9, 20.1.14, 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 ПК визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (пункт 80.2 статті 80 ПК України).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Так, згідно із абзацами 1-4 пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При цьому, абзац 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).
За змістом абзаців 7-8 підпункту 81.1 статті 81 ПК України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Судом встановлено, що правовими підставами для призначення фактичної перевірки платника податків у наказі №5955-п від 21.11.2024 «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 2» визначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
До матеріалів справи відповідачем додано
Згідно листа ДПС України №30328/7/99-00-07-03-03-07 від 01.11.2024, в якому зазначено, що в період з 28.10.2024 по 31.10.2024 на чат-бот ДПС «StopViolation Bot» надходила інформація, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи. Враховуючи вказане вище, вважаємо за необхідне головним управлінням ДПС в областях та м. Києві забезпечити проведення фактичних перевірок платників податків або об'єктів, інформація про можливі порушення щодо яких зазначена у додатку 1 до цього листа, та у разі наявності даних для листування повідомити заявника про результати розгляду. Про результати розгляду наданої інформації та проведених фактичних перевірок проінформувати ДПС засобами ІКС «Управління документами» до 20.12.2024 за оновленою формою додатка 2.
До цього листа доданий додаток №1, витяг із інформації чат-бот ДПС «StopViolation Bot», згідно якого особа поскаржилась на, зокрема, торгову мережу «Fonarevka.ua» та зазначила, що при покупці у цьому магазині їй не дали роздрукований фіскальний чек.
У постанові від 20.12.2024 у справі № 560/2963/23, Верховний Суд вказав, що саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформованої у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Таким чином, враховуючи, що у наказі відображено таку фактичну підставу для перевірки, як наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також те, що відповідачем до матеріалів справи надані відповідні докази отримання такої інформації - листа ДПС України №30328/7/99-00-07-03-03-07 від 01.11.2024 та додаток до нього, суд вважає, призначення перевірки відбулось із дотриманням норм чинного законодавства з боку контролюючого органу.
Щодо суті виявлених під час фактичної перевірки порушень.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, в редакції станом на час проведення перевірки, (далі Закон - № 265/95-ВР), визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496) визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону №265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Нормами пункту 2 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
Як встановлено судом, під час проведення перевірки, відповідачем встановлено не ведення позивачем у встановленому законом порядку обліку товарних запасів, та не надання під час перевірки запитуваних документів.
З цього приводу позивач зазначив, що 03.12.2024 звернувся до контролюючого органу з наміром надати запитувані документи, але той відмовив, посилаючись на те. що документи надані в останній день перевірки. Тим самим позивача вважає свій обов'язок щодо наданні витребуваних на запит контролюючого органу документів виконаним.
Разом з тим, суд з такими твердженнями позивача не погоджується, та зазначає, що у запиті від 26.11.2024, який отриманий позивачем 26.11.2024, було зобов'язано позивача надати первинні документи що стосуються ведення товарних запасів до 29.11.2024.
Як зафіксовано в акті фактичної перевірки, під час перевірки документи щодо походження товару не надано.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Суд наголошує, що отримавши вимогу від 26.11.2024, позивач повинен був надати первинні документи за період ведення господарської діяльності (в межах періоду з 01.12.2021 по дату завершення перевірки), проте матеріалами справи підтверджується невиконання позивачем такого обов'язку.
При цьому, судом визнані як необгрунтовані доводи позивача про те, що протиправним з боку контролюючого органу є визначення кінцевої дати надання документів як - «по дату завершення перевірки».
Згідно наказу від 21.11.2024 №5955-п відповідачем визначено період проведення перевірки - з 25.11.2024, тривалість не більше 10 діб.
Відповідно до позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 10.12.2020 року у справі №814/733/17 визначається, що ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.
Отже, очевидним є те, що періодом проведення контролюючим органом перевірки є з 25.11.2024 по максимально граничні строки проведення перевірки - 04.12.2024 (включаючи день початку проведення перевірки - 25.11.2024).
Тобто, позивач повинен був надати документи, що підтверджують ведення товарних запасів по 04.12.2024. Однак, як зазначає позивач ним тільки 03.12.2024 року було вчинено спробу надати контролюючому органу запитувані первинні документи.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перевірку закінчено 03.12.2024, що також узгоджується із визначеним керівником контролюючого органу періодом проведення перевірки, адже в наказі про призначення перевірки зазначено «не більше 10 діб», що означає, що за певних обставин, якщо контролюючий орган встановить можливість завершити перевірку раніше, така перевірка може бути завершена до 04.12.2024.
Судом не встановлено будь-яких порушень з боку контролюючого органу щодо завершення перевірки 03.12.2024, відповідно і відмова у прийнятті від позивача первинних документів є правомірною.
При цьому, позивачем недоведено наявність обставин, які унеможливили надати первинні документи, які витребувані контролюючим органом починаючи саме 29.11.2022, як про це зазначено у запиті від 26.11.2024.
Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Аналогічно п. 85.8 ст.85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених ПК України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Тобто запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки - є саме обов'язком суб'єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/витребування таких документів контролюючим органом.
Верховний Суд у постанові від 17.10.2024 у справі №160/9989/22 зауважив наступне: «Крім того, Суд зауважує, що в акті перевірки зафіксовано не надання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів.
Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 травня 2020 року (справа №826/678/16), від 16 квітня 2020 року (справа №826/7760/15), а також у постановах від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 13 листопада 2020 року (справа №813/6362/13-a), від 28 жовтня 2021 року (справа №802/880/18-а), від 06 вересня 2022 року (справа №640/772/21), від 14 грудня 2022 року (справа № 640/637/19), від 07 лютого 2023 року (справа №640/9880/19).»
Таким чином, суд погоджується із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо порушення позивачем п.12 ч. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення обліку товарних запасів.
Відповідачем надані суду переконливі докази щодо наявності у місці продажу товарів на суму 212207,00 грн без відповідних підтверджуючих документів щодо обліку товарних запасів, як-то опис товарів, що знаходились у приміщенні магазину станом на час проведення перевірки.
Пунктом 112.2. ст. 112 Податкового кодексу України передбачено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Суд зазначає, що позивачем не вжито всіх необхідних та належних заходів задля дотримання норм Податкового кодексу України під час проведення фактичної перевірки.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 13.08.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна