14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 760/34080/21
провадження № 61-11934св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБК Альтіс»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року в складі судді Ішуніної Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК Альтіс» (далі - ТОВ «ТБК Альтіс»), у якому просив: визнати незаконним наказ ТОВ «ТБК Альтіс» № 178-К від 29 листопада 2021 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення та наказ № 179-К від 30 листопада 2021 року про звільнення його з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин; змінити формулювання причини звільнення на частину третю статті 38 КЗпП України за власним бажанням; стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі 18 000,00 грн та 15 000,00 грн на компенсацію моральної шкоди.
На обґрунтуванням своїх вимог зазначав, що з 07 травня 2018 року працював на посаді машиніста крана баштового п'ятого розряду відділу головного механіка (сектор кранового господарства) у ТОВ «ТБК Альтіс».
Під час виконання трудових обов'язків він виявив порушення ТОВ «ТБК Альтіс» норм трудового законодавства, законодавства про охорону праці, а також державних будівельних норм.
Зокрема, затверджені підрядниками плани виконання робіт не відповідали реальним умовам здійснення будівництва на об'єктах. Керівники підприємства змушували працювати в заборонених та небезпечних зонах. Відсутні сертифікати на вантажопідіймальні пристрої.
У зв'язку з виявленими порушеннями та ризиком настання нещасного випадку, 01 листопада 2021 року він звернувся до ТОВ «ТБК Альтіс» з письмовою заявою про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, з 01 листопада 2021 року.
Проте згодом дізнався, що 01 листопада 2021 року він звільнений не був.
Разом з тим 03 грудня 2021 року він отримав наказ про його звільнення з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
Вважав такі дії відповідача незаконними. ТОВ «ТБК Альтіс» не перевірило доводів його заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та не мало права приймати рішення про відмову в її задоволенні, а також вимагати повернутися його до виконання своїх трудових обов'язків. Такі вимоги відповідача є примусом до виконання праці в небезпечних умовах, що законом заборонено.
Неправомірна відмова відповідача в задоволені його заяви про звільнення, невиплата вихідної допомоги та звільнення через прогул позбавили його можливості працевлаштуватись і заробляти на життя, що призвело до завдання йому моральної шкоди, розмір якої він оцінив у 15 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості та недоведеності позову.
Звільнення позивача проведено відповідачем з дотриманням вимог закону.
Твердження позивача про порушення відповідачем трудового законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Відповідач відмовив позивачу в розірванні трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, про що позивачу було відомо. Однак на роботу він не вийшов та з 01 листопада 2021 року до 30 листопада 2021 року був відсутній на роботі без поважних причин.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 рокуй ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, не врахували,що в його заяві про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України був зазначений перелік порушень роботодавцем вимог законодавства про працю. Проте відповідач без проведення перевірки його доводів відмовив у задоволенні заяви. Наведені ним у заяві порушення не спростував.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
07 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідач подав до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 з травня 2018 року працював у ТОВ «ТБК Альтіс» на посаді машиніста крана баштового п'ятого розряду відділу головного механіка (сектор кранового господарства).
01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ТБК Альтіс» з заявою про звільнення з посади машиніста баштового крану з 01 листопада 2021 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Просив виплатити йому вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку та грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.
Заяву мотивував тим, що в процесі виконання роботи машиніста баштового крану на будівельних майданчиках із будівництва ЖК «Терракота» та БФК «Метрополь» ним було виявлено низку порушень положень трудового законодавства, а також нормативів з охорони та безпеки праці на будівництві, про які найближчим часом будуть також повідомлені контролюючі органи, а саме: Державна інспекція з питань праці, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва та безпосередньо Державна інспекція архітектури та містобування України.
На заяві позивача менеджер з персоналу ОСОБА_3 01 листопада 2021 року зазначала про те, що заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади машиніста баштового крану від 01 листопада 2021 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України розглянуто. Повідомлено, що заява із зазначених підстав задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 не доведено фактів невиконання законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору власником або уповноваженим ним органом. Викладені в заяві обставини є надуманими та непідтверджені жодним фактом. Разом з цим ТОВ «ТБК Альтіс» не може заперечувати проти припинення трудового договору на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Для цього необхідно звернутись із заявою із посиланням на відповідну норму КЗпП. Враховуючи наведене, просила повернутись до виконання своїх трудових обов'язків.
З 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу.
02 листопада 2021 року начальник сектору кранового господарства Більченко П. В. подав на ім'я директора ТОВ «ТБК Альтіс» службову записку, у якій зазначено про те, що 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 не з'явився на роботу. Причини відсутності не повідомляв. 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 на роботу не з'явився, у телефонній розмові повідомив, що працювати не буде. Поважних причин відсутності на роботі не надав.
08 листопада 2021 року директор ТОВ «ТБК Альтіс» видав наказ № 163-к «Про проведення службового розслідування причин відсутності на роботі ОСОБА_1
16 листопада 2021 року ТОВ «ТБК Альтіс» надіслало ОСОБА_1 лист з пропозицією з'явитися за місцезнаходженням підприємства з метою надання пояснень щодо причин відсутності на роботі.
23 листопада 2021 року складено акт № 18 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин відсутності на роботі.
24 листопада 2021 року ОСОБА_1 повторно надіслано лист з пропозицією надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі до 29 листопада 2021 року включно.
29 листопада 2021 року ТОВ «ТБК Альтіс» видало наказ № 178-К «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 », яким визнано ОСОБА_1 робочі дні з 01 листопада 2021 року до 29 листопада 2021 року включно днями прогулів без поважних причин.
30 листопада 2021 року ТОВ «ТБК Альтіс» видало наказ № 179-К «Звільнення з роботи», яким ОСОБА_1 , машиніста крана баштового 5 розряду відділу головного механіка (сектор кранового господарства), звільнено з роботи 01 листопада 2021 року згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин.
30 листопада 2021 року та 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 надіслано повідомлення про його звільнення 01 листопада 2021 року та про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів ТОВ «ТБК Альтіс».
01 січня 2022 року Головним управлінням Держпраці у Київській області, на підставі звернення ОСОБА_1 щодо порушень законодавства з охорони праці у ТОВ «ТБК Альтіс» від 11 листопада 2021 року видано наказ «Про проведення позапланового заходу ТОВ «ТБК Альтіс» , яким наказано провести перевірку з 10 січня 2022 року до 21 січня 2022 року.
14 січня 2022 року інспектор праці складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю ТОВ «ТБК Альтіс» у зв'язку з: ненаданням інформації, необхідної для проведення заходу державного нагляду (контрою); ненаданням доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта перевірки; ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про охорону праці, відомостей з питань, які є предметом перевірки.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.
Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суди встановили, що з 01 до 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі, у зв'язку з чим оскаржуваними наказами звільнений за прогул без поважних причин.
Як на незаконність цих наказів та наявність підстав для зміни формулювання причини звільнення позивач посилався на подану ним заяву про звільнення з роботи з 01 листопада 2023 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Частина третя статті 38 КЗпП України передбачає право працівника у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.
Подання заяви про звільнення за власним бажанням відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України не звільняє працівника від обов'язку виходити на роботу та виконувати передбачені трудовим договором обов'язки. У разі невидання наказу роботодавцем, непогодження з його діями, позивач мав право звернутися до суду з відповідним позовом.
Для висновку про наявність підстав для звільнення працівника відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України доказуванню підлягає факт існування порушень роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання ним такої заяви про звільнення (постанови Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 182/1207/21, від 20 грудня 2023 року в справі № 153/758/22).
За встановленими судами обставинами відповідач не погодив звільнення позивача на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України й такого обов'язку не мав, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушень роботодавцем трудового законодавства стосовно нього на момент подання ним заяви про звільнення.
Відповідно подання ОСОБА_1 заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП Українине звільняло його від обов'язку виходити на роботу.
Таким чином, установивши, що позивач не довів обставини, на які посилався у своєму позові, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у позові.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко