13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 754/2148/25
провадження № 61-10438зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Грушицького Андрія Ігоровича у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди,
04 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 червня 2025 року, у тексті якої висловлено недовіру судді Фаловській І. М., а також заперечення проти того, щоб суддя розглядала та вирішувала заяву ОСОБА_1 .
Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Фаловської І. М. від участі у розгляді справи про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 червня 2025 року визнав необґрунтованою та передав вказану заяву для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Верховний Суд ухвалою від 30 липня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Фаловської І. М. від участі у розгляді заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 червня 2025 року.
01 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 30 липня 2025 року, у тексті якої висловлено недовіру судді Зайцеву А. О., а також заперечення проти того, щоб вищезгаданий суддя розглядав та вирішував заяву ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 вказаному судді не довіряє і вважає, що суддя Зайцев А. Ю. не може розглядати і вирішувати цю заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 30 липня 2025 року. Вказує, що має право заявляти відвід відповідно до статті 21 Конституції України і з цим його правом зобов'язані рахуватися.
Верховний Суд ухвалою від 05 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Зайцева А. Ю. визнав необґрунтованою, заяву передав для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2025 року вказану заяву передано для вирішення судді Верховного Суду Грушицькому А. І.
Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Зайцева А. Ю. від участі у розгляді заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 30 липня 2025 року у цій справі.
12 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв'язку з використанням електронного цифрового підпису подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 06 серпня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Верховного Суду Зайцева А. Ю. від участі у розгляді заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 30 липня 2025 року у цій справі.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12 серпня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Грушицькому А. І.
У заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 заявляє відвід судді Верховного Суду Грушицькому А. І. мотивуючи тим, що він указаному судді не довіряє і це його право, передбачене статтею 21 Конституції України, з яким зобов'язані рахуватися, бо це право вище за рангом виконання, ніж усі статті ЦПК України і це є конституційним принципом верховенства права. ОСОБА_1 у заяві вказує, що буде злочином, якщо знову цей же суддя буде розглядати і вирішувати заяву. Суддя Грушицький А. І. постановляє незаконну ухвалу, бо вона постановлена не по суті, а суть викладена у заяві і є незмінною і тому цілком природно судді заявити відвід. Указаний суддя Верховного Суду Грушицький А. І. порушив його права та свій конституційний обов'язок.
Верховний Суд вважає, що підстав для відводу судді немає, а заява про його відвід є необґрунтованою.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
(1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
(2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
(3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
(4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
(5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді (частина перша статті 36 ЦПКУкраїни).
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Аналіз заяви про відвід судді Верховного Суду Грушицького А. І. свідчить, що доводи ОСОБА_1 обґрунтовані виключно припущеннями та не підтверджені будь-якими доказами. Заява про відвід підтверджує, що в ній викладено незгоду із процесуальним рішенням судді і не свідчить про наявність підстав для його відводу, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, зокрема того, що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи чи про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності указаного судді.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Грушицького А. І. є необґрунтованою. Тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді слід передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 37, 40, 260 ЦПК України,
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Грушицького Андрія Ігоровича.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Грушицького Андрія Ігоровича передати для вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Грушицький