14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 686/22931/20
провадження № 61-11029св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго»,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року у складі судді Чевилюк З. А.та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовною заявою до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (далі - АТ «Хмельницькобленерго»), у якій просив стягнути з АТ «Хмельницькобленерго» на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 8 021 425,92 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року у справі № 686/8864/15-ц зобов'язано ПАТ «Хмельницькобленерго», правонаступником якого є АТ «Хмельницькобленерго», повернути йому протягом календарного місяця поточного року із свого незаконного володіння реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить електротехнічне обладнання, матеріали та будівельна частина, згідно з актом прийому-передачі від 09 листопада 2006 року. Рішення набрало законної сили 01 березня 2016 року.
Цим рішенням встановлено, що 09 листопада 2006 року ПМП «ЮНАР» згідно біржового договору купівлі-продажу продало йому реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ загальною вартістю 3 963 784,38 грн, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , територія Шепетівського РЕМ. За актом приймання-передачі від 09 листопада 2006 року ПМП «ЮНАР» передано йому реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ. Про зміну власника голову правління ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» повідомлено листами від 27 жовтня 2006 року, 10 листопада 2006 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2017 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року та з ПАТ «Хмельницькобленерго» на його користь стягнуто 268 196,00 грн вартості належної йому на праві власності реконструйованої підстанції ПС 110/35/10 кВ (за виключенням силового трансформатора). Тобто саме 15 вересня 2017 року АТ «Хмельницькобленерго» стало законним власником реконструйованої підстанції ПС110/35/10 кВ. При цьому силовий трансформатор марки ТДТМ № 112658 був повернутий власнику 13 жовтня 2017 року.
Вважає, що відповідач набув вказане майно без достатньої правової підстави та безпідставно користувався силовим трансформатором. За цей час АТ «Хмельницькобленерго» використовувало підстанцію (в складі якої був трансформатор марки ТДТМ № 112658) в господарських цілях, постачало електроенергію 2 класу напруги підприємствам та побутовим споживачам м.Шепетівки, чим завдало йому збитки, які визначає як упущена вигода у виді несплати орендної плати за майно, що використовувалось у господарських цілях впродовж тривалого часу з жовтня 2009 року по вересень 2017 року у розмірі 8 021 425,92 грн.
При обрахунках упущеної вигоди використав Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, якою визначена ставка для використання нерухомого майна - 15% вартості. Оплата за оренду відповідачем силового трансформатора № 112658 за жовтень 2009 року складає 51 247,00 грн (614 964,00 грн х 15% вартості підстанції : 12 місяців). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Крім того вважає, що такими незаконними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, оскільки він переніс душевні страждання, що негативно вплинуло на його стан здоров'я, йому встановлена друга група інвалідності довічно, він втратив сон, та відчуває постійну тривогу. Для відновлення нормального стану вимушений вживати додаткових зусиль.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року, з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2024 року про виправлення описки, в позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 рокузалишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду через систему «Електронний суд» з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року.
Просив вказані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
24 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.
Згідно розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Олени Грицик від 01 жовтня 2024 року № 1155/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із відставкою судді ОСОБА_2 на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. справу № 686/22931/20 (провадження № 61-11029св24) призначено судді-доповідачеві Коротенко Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року у справі № 686/8864/15-ц, з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2016 року про виправлення описки, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2016 року, задоволено позов ОСОБА_1 . Зобов'язано ПАТ «Хмельницькобленерго» повернути позивачеві протягом календарного місяця поточного року із свого незаконного володіння реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить електротехнічне обладнання, матеріали та будівельна частина згідно акту прийому-передачі від 09.11.2006, а саме: трансформатор ТДТН-25000/110/35/10 кВ № 112658 - 1 шт.; панель дистанційного захисту типу ЭПЗ-1636-67/2 - 2 шт.; комплект пристрою ТС-ТИ типу МКТ-1Б для телемеханізації П/СТ; диспечерський пульт з планшетом диспечерського щита ТМ-100/10 - 2 шт.; кабель силовий АВРГ - 50 м; кабель контрольний АКВРГ - 100 м; кабель контрольний АКВРБГ - 100 м; відокремлювач трьохполюсний ОД-110-100 4/с з приводом ПРО 1У1 - 2 шт.; короткозамикач КЗ-110-1У з приводом РПК 1У1 - 2 шт.; розділювач 3-х полюсний РПДН-1б-1000-110 - 4 шт.; розділювач 3-х полюсний РНДЗ-2-110 - 2 шт.; заземлювач в нулі трансформатора ЗОН - 2 шт.; розрядник вентильний РВС- 110 з регистром спрацювання - 2 шт.; розрядник вентильний РВС-35 - 8 шт.; розрядник вентильний РВС-15 - 3 шт.; опорний ізолятор ОНШ-35-3000 - 2 шт.; спуски та перемички зрізом до 300 кв. мм при 3-х проводах в фазі - 25 шт.; гирлянда натяжна одноцепна ПС-66 Д - 18 шт.; зажим апаратний А4А-185-2 36 шт.; зажим апаратний А2А-185-2 - 28 шт.; зажим апаратний А1А-185-1 - 4 шт.; зажим апаратний АА-185-1 - 2 шт.; трансформатор току ТША-0,5 - 2 шт.; наконечник кабельний ТА-11-12 - 80 шт.; провід АС 185/29 - 0,4 км; стелаж під АБ однозарядний - 12 шт.; стелаж під АБ двозарядний - 11 шт.; шина мідна кругла d 6 мм - 100 м; ізолятор лінійний штирьовий ТФ-16 - 36 шт.; панель управління сигналізації - 1 шт.; панель управління трансформатора 2 шт.; панель управління шинних апаратів - 1 шт.; панель управління ША-10 кв - 1 шт.; панель захисту трансформатора - 2 шт.; панель захисту і автоматики сторони 110кВ - 2 шт.; панель АРН трансформатора - 1 шт.; панель А4Р ЭПЗ ИЗ2 - 1 шт.; панель живлення блокування - 1 шт.; пристрій ВАЗП 380/260 - 2 шт.; панель постійного току П-291 - 2 шт.; трансформатори ТПОЛ -10-05 р - 9 шт.; кабель АКВВГ 4*2,5 кв. мм - 0,92 км; кабель АК АВВГ 4*4 - 0,91 км; кабель АКВВГ 7*2,5 - 1,14 км; кабель АКВВГ 7*6 - 1,125 км; кабель АКВВГ 10*2,5 - 2,56 км; кабель АКВВГ 10*6 - 0,43 км; кабель АКВВГ 14*2,5 - 0,63 км; кабель ААШВ 1кВ 2*50 - 0,415 км; кабель ААШВ 1кВ 2*60 - 0,02 км; кабель ААШВ до 1 кВ 2*120 - 0,1 км; кабель ААШВ 3*185 - 0,095 км; кабель ААШВ 3*35 +1*16 - 0,07 км; кабель ААВГ 3*4 + 1*2,5 - 0,36 км; кабель ААВГ 3*6 + 1*2,5 = 0,27 км; кабель ААВГ 3*6+1*2,5 - 0,27 км; кабель ААБ 3*10+1*6 - 0,2 км ; будівельна частина - плита НСП-1 - 4 шт.; стойка УСО - 1А - 44 шт.; стойка УСО-2А - 2 шт.; стойка УСО-2А - 2 шт.; плита ПН2-1 - 28 шт.; опора під розрядник РВС-110 ТО-11030 - 6 шт.; опора під короткозамикач КЗ-110-У1 ТО-110-63 - 2 шт.; опора під трьохполюсні роз'єднувачі ТО-110-67 - 6 шт.; опора під трьохполюсні відокремлювачі ТО-110-68 - 2 шт.; опора під шинну опору ШО-ПО ТО-110-35 - 8 шт.; опора під однополюсний заземлювач з розрядником РВС-35 ТО-110-46 2 шт.; фундамент під трансформатор ФТН-1 - 2 шт.; опора під розрядники РВС-35 ТО-35-32 - 2 шт.; металоконструкція загальною вагою 4983,5 кг в належному вигляді, справному та працездатному стані всіх вузлів та агрегатів.
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 09 листопада 2006 року ПМП «ЮНАР» на підставі біржового договору купівлі-продажу продало ОСОБА_1 реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ загальною вартістю 3 963 784,38 грн. За актом приймання-передачі від 09 листопада 2006 року ПМП «ЮНАР» передано ОСОБА_1 реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ. Про зміну власника ПМП «ЮНАР» повідомило голову правління ВАТЕК «Хмельницькобленерго» 27 жовтня 2006 року, а позивач повідомив листом від 10 листопада 2006 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2017 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 грудня 2015 року у справі № 686/8864/15-ц та стягнуто з ПАТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 268 196,00 грн вартості підстанції.
Згідно з розрахунком позивача йому завдано збитки. Упущена вигода у виді несплати орендної плати за майно, що використовувалось відповідачем у господарських цілях за період з жовтня 2009 року по вересень 2017 року, складає 8 021 425,92 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Тобто стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України), відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин, що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, від 30 жовтня 2024 року у справі № 757/27686/22 ).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Також позивач (кредитор) повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Предметом позову у цій справі є стягнення з АТ «Хмельницькобленерго» на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 8 021 425,92 грн, та моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 грн.
Обґрунтовуючи наявність упущеної вигоди та спричинення моральної шкоди, позивач посилався на те, що він у зв'язку з протиправними діями відповідача був позбавлений можливості здавати в оренду силовий трансформатор № 112658 у період з жовтня 2009 року по вересень 2017 року.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів на підтвердження реальності такої можливості матеріали справи не містять.
Встановивши, що ОСОБА_1 не надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач набув спірне майно без достатньої правової підстави та безпідставно ним користувався, внаслідок чого спричинив позивачу майнову та моральну шкоду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому слід ураховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16ц (провадження № 14-446цс18)).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов