11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 757/25327/24
провадження № 61-10146ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Безрук Максим Вікторович, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року у справі за позовом Державної аудиторської служби України до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ», третя особа - Приватне підприємство «УКРАЇНА МОЛОДА», про захист ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди,
У червні 2024 року Державна аудиторська служба України звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ», третя особа - Приватне підприємство «УКРАЇНА МОЛОДА», про захист ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 04 листопада 2024 року позов задовольнив.
Визнав недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Державної аудиторської служби України інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену на Телеканалі «ПРЯМИЙ» в YouTube - каналі ІНФОРМАЦІЯ_1 , інтерв'ю ОСОБА_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3». Таке інтерв'ю розміщено за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: «... це просто нагла брехня Держаудитслужби, де вони розповідають, що вони не виставляють і вони не розповідають. За три дні до 29 грудня на офіційному сайті було виставлено результати аудиту і були виставлені всі договора конструкторського бюро «Луч» де безпосередньо було видно все коло суміжників... де були вказані всі юридичні адреси», «... чому ж тоді інформація по закупівлях речового майна і постачання продовольчого було закрите? Бо ти ж в речове майно не попадеш, бо воно розповсюджене... ти не попадеш в невеликі склади... а от в підприємства достатньо легко попасти», «... Служба безпеки відповідає за боротьбу з шпионажем, а це якраз така діяльність яка підпадає під слово державна зрада...», «Держаудит також проводив інші перевірки, але чомусь не було виставлено перевірки будівництва доріг... по яких цінах, в яких обсягах, не було виставлено будівництво або ремонт доріг в тому самому Києві...», «коли ви бачите коло підприємств, які приймають участь то ви підігруєте в першу чергу ворогу. Тут стовідсотково пані ОСОБА_2 разом зі своєю потужною командою, там не всі негідники, але між тим в мене певні люди викликають запитання, вони виклали на поверхню все те, що взагалі не мусило викладатися», «попередні півроку до цієї ситуації... конструкторське бюро «Луч» уже піднімало тривогу, било на сполох, що є безпосередній тиск... наїзди...», «... це потужний випадок зливу держтаємниці на високому рівні».
Визнав недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Державної аудиторської служби України інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену в газеті «Україна Молода» стаття від ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 «...Зрештою, все впирається в економіку. Що заважає нам, скажімо, будувати патронні заводи на території України? Кажуть, туди можуть прилетіти російські ракети. Звичайно, можуть, але після того, як там побуває державна аудиторська служба. Маю на увазі випадок, що трапився з конструкторським бюро «Луч». Там усе було добре, поки туди не сунув носа аудит. Усі побачили коло суміжників цього підприємства, і по всіх цих підприємствах прилетіли російські ракети. Хто поніс відповідальність за цю діяльність? СБУ нібито почала розслідування, але ми поки що не знаємо результатів. А якби понесли покарання ті, хто допустив витік інформації, то, я думаю, й інших це навчило б. Але чомусь тих, хто винен, постійно покривають, і вони залишаються безкарними. Безкарність породжує безвідповідальність, а безвідповідальність породжує хаос".
Зобов'язав ОСОБА_1 протягом п'яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати публічно вказану недостовірну інформацію у той самий або подібний спосіб та повідомити таку інформацію: під заголовком «Спростування» «Держаудитслужба не виставляла на жодному сайті результати аудиту і всі договори КБ «Луч» та жодної іншої інформації зокрема щодо контрагентів («суміжників») КБ «Луч» з їхніми юридичними адресами. Ні пані ОСОБА_3 , ні працівники Державної аудиторської служби України не поширювали інформацію щодо КБ «Луч» та його контрагентів, в тому числі інформацію, що є державною таємницею».
Зобов'язав Телеканал «ПРЯМИЙ» надати інформаційний простір та час в YouTube-каналі для спростування ОСОБА_1 недостовірної інформації.
Стягнув з ОСОБА_1 , ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» на користь Державної аудиторської служби України моральну шкоду по 50 грн з кожного. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Київський апеляційний суд постановою від 20 травня 2025 року апеляційні скарги ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» та ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 4 листопада 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову Державної аудиторської служби України.
Визнав недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Державної аудиторської служби України інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену на Телеканалі «ПРЯМИЙ» в YouTube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_1 , інтерв'ю ОСОБА_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3». Таке інтерв'ю розміщено за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: «За три дні до 29 грудня на офіційному сайті було виставлено результати аудиту і були виставлені всі договора конструкторського бюро «Луч». В іншій частині у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
05 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - авдокат Безрук М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є вимоги про захист ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00 грн) та становить 100,00 грн, справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для нього значення.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для нього значення не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки він не навів достатніх обґрунтувань доводів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що суд першої інстанції відніс дану справу до малозначних справ помилково.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено. Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга також не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Верховним Судом досліджено та взято до уваги предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржених судових рішень в касаційному порядку.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Безрук Максим Вікторович, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року у справі за позовом Державної аудиторської служби України до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ», третя особа - Приватне підприємство «УКРАЇНА МОЛОДА», про захист ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко