Справа № 184/1653/24
Номер провадження 1-кп/184/54/25
14 серпня 2025 рокум. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Покровського міського суду в режимі відео конференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041360000310 від 08.07.2024 року відносно обвинуваченого:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, освіта середня, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає: Дніпропетровська область, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , -
ОСОБА_3 , в період воєнного стану, котрий був введений на території України 24.02.2022 Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а саме на початку липня 2024 року, точної дати встановити не виявилося можливим, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував за адресою свого мешкання по АДРЕСА_2 , де у нього з корисливих спонукань виник злочинний намір, направлений на крадіжку грошових коштів належних подружжю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В той же день та час, перебуваючи там же, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що ніхто не бачить його протиправних дій, діючи умисно, таємно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу взяв з під подушки, яка знаходилась на ліжку потерпілої ОСОБА_6 косметичну сумку з логотипом «Longevita» котра належить ОСОБА_7 та після чого вийняв з вказаної сумки грошові кошти в сумі 15000 гривень купюрами номіналом по 500 гривень, та в подальшому розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6 та ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 15 000,00 грн.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого та пояснив, що він дійсно перебував на початку липня 2024 року по АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав грошові кошти належні подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 15000 гривень. У скоєному розкаявся та просить суворо не карати.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визнавши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Отже суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують її особу, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, доведена повністю.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до ст.ст.50, 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст..89 КК України, на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, скарг та заяв за місцем проживання відносно обвинуваченого не надходило, а також обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, адже саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередить вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування до ОСОБА_3 ст.. ст.. 69, 75 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлений.
При вирішенні питання про речові докази суд керується положенням ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Строк початку відбування покарання ОСОБА_3 за даним вироком рахувати з моменту його затримання та взяття під варту - з 28 червня 2025 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 обрано у виді тримання під вартою, який до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Косметичну сумку, в якій знаходяться грошові кошти в розмірі 4000 грн. та документи на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передані на зберігання ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили - залишити потерпілим.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.
За правилами, встановленими ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Покровського міського суду ОСОБА_1