12 серпня 2025 року
м. Київ
справа №240/11925/24
адміністративне провадження № К/990/27494/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №240/11925/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унасолар Сервіс» до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Унасолар Сервіс» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови. Визнано протиправними та скасовано рішення від 13.05.2024 №UA101000/2024/000157/2 про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2024 №UA101020/2024/006781. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унасолар Сервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21000,06 грн. (двадцять одна тисяча гривень 06 копійок) та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок). Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 апеляційну скаргу Житомирської митниці залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Унасолар Сервіс» задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 змінено, замінивши у абзаці 3 резолютивної частини такого рішення слова та цифри « 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок)» на слова та цифри « 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень)». В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 залишено без змін.
До Верховного Суду 26.06.2025 надійшла касаційна скарга Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №240/11925/24.
Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, уточнення вимог касаційної скарги.
На виконання вимог вказаної ухвали митницею надіслано заяву про усунення недоліків, уточнено ціну позову та підстави касаційного оскарження. Контролюючим органом заявлено наступні вимоги:
1. Частково скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 та ухвалити у справі №240/11925/24 в частині стягнення витрат на оплату судового збору у розмірі 21000,06грн та стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00грн.
2. Скасувати Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, в частині «Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року змінено, замінивши у абзаці 3 резолютивної частини такого рішення слова та цифри « 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок)» на слова та цифри « 20 000,00грн (двадцять тисяч гривень)».
3. В частині стягнення судових витрат на оплату судового збору та правничої допомоги, прийняти нове рішення, яким стягнути на користь ТОВ «Унасолар Сервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн, в частині стягнення судових витрат - відмовити.
Контролюючим органом надано копію митної декларації ІМ 40 №24UA101020017874U2, відповідно до якої Товариства з обмеженою відповідальністю «Унасолар Сервіс» сплачено 241621,55 грн гарантійних платежів (різниця митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою митницею), зауважено, що судовий збір при поданні позову мав би становити 3624,32 грн.
Митницею зазначено, що питання розрахунку судового збору обговорювалося в судових засіданнях 17.10.2024 та 14.11.2024, зазначалося в апеляційній скарзі, однак не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.
Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що з урахуванням наведених розрахунків пункт 3 вимог касаційної скарги є необґрунтованим.
Крім того, в даній частині касаційної скарги контролюючим органом не вказано підстави касаційного оскарження відповідно до приписів частини 4 статті 328 КАС України. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди оскаржуваними судовими рішеннями.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зауважено, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а, від 02.08.2022 у справі №640/14930/20, від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16, у постанові Верховного Суду від 28.06.2018 у справі №826/1216/16 щодо застосування положень статті 134 КАС України. На думку скаржника, суди не оцінили надані позивачем докази у їх сукупності, визначаючи об'єм наданої правової допомоги та суму понесеної на неї витрат, не взяли до уваги, що адвокатом не надано акту приймання-передачі послуг, не вказано скільки часу було витрачено на надання правничої допомоги та перелік послуг з надання вказаної допомоги, отже, позивачем не надано до суду доказів понесених фактичних витрат на професійну правничу допомогу в установлений законом строк.
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Слід зазначити, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, отже не усунуто недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №240/11925/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
Л.І. Бившева В.П. Юрченко