12 серпня 2025 року
м. Київ
справа №380/4454/24
адміністративне провадження № К/990/26984/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №380/4454/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025, задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.03.2023. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення з реєстру платника податку ФОП ОСОБА_1 від 28.03.2023 №9530/6/13-01-24-11/29. Зобов'язано Головне управління поновити реєстрацію ФОП як платника єдиного податку третьої групи з 01.04.2023 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 23.06.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №380/4454/24.
Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано заяву про усунення недоліків, заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, клопотання про продовження строку для надання доказів сплати судового збору на 30 днів, уточнену касаційну скаргу.
Головним управлінням ДПС у Львівській області заявлено клопотання про продовження строку для надання доказів сплати судового збору на 30 днів, зазначено про відсутність належного фінансування, введення воєнного стану в Україні.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Контролюючим органом не надано доказів щодо вжиття заходів для отримання належного фінансування та сплати судового збору у даній справі.
З ухвалення оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 і до подання вказаної заяви 24.07.2025 скаржник мав достатньо часу для вжиття заходів щодо отримання фінансування та сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.
Верховний Суд зауважує, що відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14.07.2025 про залишення касаційної скарги без руху контролюючим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, процитовано пункти 1 та 3 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги статті 90 КАС України в частині оцінки доказів.
Верховний Суд зауважує, що контролюючим органом не обґрунтовано в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Скаржником не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження контролюючим органом вказано, що звертаючись з повторною касаційною скаргою, скаржник намагався привести її у відповідність із пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в межах строку на касаційне оскарження судових рішень без суттєвих затримок та зайвих зволікань, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення строку касаційного оскарження.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 23.06.2026, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 03.06.2025.
Контролюючим органом не обґрунтовано зволікання з повторним поданням касаційної скарги, яка містить суттєві недоліки.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційної скарги та сплати судового збору, тобто саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник так і не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, касаційні скарги були повернуті, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
За таких обставин, посилання скаржника на те, що він не зволікав із повторним зверненням з касаційною скаргою не мають вирішального значення для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки не доводить наявність поважних причин його пропуску.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення податковим оргнаом необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки наведені скаржником доводи не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №380/4454/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №380/4454/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Гімон