Справа № 757/10706/24-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1776/2025
15 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ратнікової В.М.
при секретарі Шпаковичу С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» - Вітинської Віри Володимирівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року (суддя Остапчук Т.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
у березні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Дієса» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 10 696,05грн, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 2 серпня 2023 року по 2 лютого 2024 року у розмірі 90 483,36грн, а також судові витрати по справі у розмірі 1 211,20грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді старшого адміністратора з монтажу побутової техніки, та була звільнена 2 серпня 2023 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Позивачка стверджувала, що при звільненні їй не була виплачена заборгованість по заробітній платі у загальному розмірі 10 696,05грн, тому вона має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 90 483,36грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 10 696,05грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку заробітної плати у розмірі 90 483,36грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 1 211,20грн.
У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Дієса» - Вітинська В.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 10 696,05грн, а в іншій частині позову - відмовити.
Представник відповідача не заперечує наявність у товариства боргу по заробітній платі перед позивачкою, що включає в себе компенсацію за невикористану відпустку, премію та інші виплати у розмірі 10 696,05грн.
Разом з цим, представник відповідача вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував неможливість виплати заборгованості по заробітній платі у зв'язку із форс-мажорними обставинами, які виникли у товариства у зв'язку із військовою агресією російського федерації, про що суду були надані належні докази.
Представник відповідача посилається на те, що розмір збитків, які товариство понесло внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, без врахування збитків, понесених в результаті раптової евакуації з прифронтових регіонів, складає 26 582 675,97 доларів США, що підтверджується рішеннями господарських судів. 1 червня 2023 року на загальнодоступному ресурсі для працівників ТОВ «Дієса» - «MyEldoLife» було розміщено повідомлення про настання для товариства обставин непереборної сили, у зв'язку з чим виплати заробітної плати можуть відбуватись із затримкою, що є належним повідомленням про настання форс-мажорних обставин.
Представник відповідача вважає, що товариство знаходиться під дією форс-мажорних обставин, а отже невчасна виплата заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки сталась внаслідок об'єктивних обставин, непереборної сили, на підтвердження чого ТОВ «Дієса» звернулось до Київської торгово-промислової палати та отримало відповідний сертифікат № 3000-24-0827 від 23 квітня 2024 року, копія якого була надана суду.
Також, представник відповідача посилається на те, що намагаючись здійснити фінансове оздоровлення ТОВ «Дієса» розпочало процедуру затвердження плану санації до відкриття провадження про банкрутство у порядку ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2024 року про затвердження плану санації ТОВ «Дієса» до відкриття провадження про банкрутство у справі № 910/3368/24 встановлено, що мотивом негативних матеріальних наслідків для ТОВ «Дієса» стало саме спричинення матеріальних збитків збройною агресією (форс-мажор), внаслідок чого товариство втратило можливість забезпечувати взяті на себе зобов'язання, в т.ч. по своєчасній виплаті заробітної плати.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Салазський О.С. просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що докази, які наводяться представником відповідача, не підтверджують факту перебування ТОВ «Дієса» під дією форс-мажорних обставин та неможливості виконання зобов'язань з виплати заробітної плати позивачці, з причин, що не залежали від товариства, оскільки виплата заробітної плати позивачці, як і іншим працівникам товариства, здійснювалась до початку 2023 року, тоді як форс-мажорні обставини, на які посилається представник відповідача, виникли у березні 2022 року, коли ракетним обстрілом були зруйновані складські приміщення. Таким чином, оскільки відповідач протягом року після цього був спроможний виплачувати заробітну плату власним працівникам, то причинно-наслідковий зв'язок між завданими підприємству збитками і невиплатою заробітної плати відсутній.
Також, представник позивачки звертає увагу, що сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-0827 від 23 квітня 2024 року звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання податкових зобов'язань, а також від адміністративної відповідальності за порушення умов Кодексу законів про працю, однак не звільняє від відповідальності за прострочення оплати праці перед працівниками за конкретними трудовими договорами.
Крім цього, представник позивачки вважає, що відповідачем не було дотримано належної процедури повідомлення про настання форс-мажорних обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів, що ресурс «MyEldoLife» належить саме ТОВ «Дієса», а також, що позивачка є користувачем цього ресурсу. Водночас, позивачка не була повідомлена особисто ані у соціальних мережах (месенджерах), ані електронною поштою, ані рекомендованим листом про настання у ТОВ «Дієса» будь-яких форс-мажорних обставин, тому вона не була обізнана про такі обставини.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача - адвоката Білеку Ю.І., який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача - адвоката Чижик Д.І., яка проти апеляційної скарги заперечувала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу № 1349-к від 6 червня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду старшого адміністратора служби з монтажу побутової техніки ТОВ «Дієса».
Наказом № Z00/01/08/001 від 1 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. У наказі зазначено, що ОСОБА_1 підлягає виплаті компенсація на 33 календарних дні невикористаної відпустки.
Згідно розрахункового листка за серпень 2023 року борг підприємства по заробітній платі перед ОСОБА_1 на кінець місяця становить 10 696грн 05коп.
Матеріали справи не містять відомостей про виплату відповідачем на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний при звільненні працівника виплатити йому всі суми, які йому належать від підприємства, однак відповідач свого обов'язку не виконав, тому заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача.
Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів у підтвердження того, що заробітна плата позивачці не була виплачена у зв'язку із непереборною силою, тому відповідач повинен сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до положень статті 117 КЗпП України.
Проте, повністю погодитися з висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Частина перша статті 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не заперечував проти позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, а також не оспорював розмір заборгованості.
Апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення суду в частині стягнення з відповідача 10 696,05грн заборгованості по заробітній платі, тому колегія суддів вважає, що підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині немає.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
За положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (постанова об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16).
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція,
заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 905/857/10 вказано, «що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань - це сертифікат, виданий в порядку та на підставі статті 14-1Закону про ТПП.»
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Такі висновки сформульовано в постановах Верховного Суду від 19 серпня 2022 року в справі № 908/2287/17, від 16 липня 2019 року в справі № 917/1053/18, від 14 лютого 2018 року № 926/2343/16, від 25 листопада 2021 року в справі № 905/55/21.
Сертифікат торгово-промислової палати не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.
Навіть за відсутності сертифіката торгово-промислової палати, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором, про що зазначено також в постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 910/7679/22.
Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач суду першої інстанції повідомляв, що затримка виплати працівникам товариства належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулась внаслідок об'єктивних обставин, непереборної сили (воєнний стан), так як товариство знаходиться під дією форс-мажорних обставин.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений
строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини третя та четверта статті 83 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 2 квітня 2024 року відповідач на адресу суду першої інстанції через систему «Електронний суд» направив пояснення з приводу заявлених вимог, у яких зазначав, що товариство перебуває під обставинами форс-мажору, так як товариству завдані значні матеріальні збитки збройною агресією рф, що підтверджується документами, які додані до пояснень. У поясненнях зазначено, що до них додаються 68 додатків (с.с.31-33), які судом першої інстанції до матеріалів справи додані не були, а також надані відповідачем документи не були досліджені судом при прийнятті рішення і їм не надана оцінка, як доказам.
Крім того, 27 травня 2024 року відповідач через систему «Електронний суд» направив до суду ще одне пояснення, у якому зазначив, що працівники товариства були повідомленні про форс-мажорні обставини, які стали причиною затримки у виплаті заробітної плати. Також відповідач повідомив суду, що 23 квітня 2024 року товариству Київською торгово-промисловою палатою був виданий сертифікат №3000-24-0827 про форс-мажорні обставини. У додатках до пояснення зазначено про приєднання сертифікату ТПП №3000-24-0827 від 23 квітня 2024 року, який судом до матеріалів справи також не був приєднаний та не був досліджений і оцінений судом при ухваленні рішення у даній справі (с.с.42-48).
Враховуючи відсутність в матеріалах справи акту про відсутність у системі «Електронний суд» додатків до пояснень відповідача, колегія суддів вважає, що відповідачем були надані суду першої інстанції докази у підтвердження своїх посилань, які суд першої інстанції зобов'язаний був оцінити при прийнятті рішення у даній справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду про не надання відповідачем доказів у підтвердження непереборної сили, що стало підставою для невиплати позивачці заробітної плати при звільненні, не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів ухвалила прийняти докази, надані відповідачем до суду першої інстанції, які судом не були приєднані до матеріалів
справи, та врахувати їх при розгляді даної справи.
Так, з наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що ухвалою господарського суду м. Києва від 24.04.2024 у справі №910/3368/24 про затвердження плану санації ТОВ «ДІЄСА» до відкриття провадження про банкрутство встановлено наступне:
«У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наразі був продовжений і триває до цього часу.
Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, статуту Торгово-промислової палати України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України.
Боржник у продовж 2022р. листами від 28.02.2022 та 02.05.2022 повідомляв контрагентів про наявність обставин непереборної сили, що впливають на діяльність товариства та можливість виконання ним прийнятих на себе зобов'язань. Відповідні повідомлення здійснювалися електронними засобами комунікації, що відповідає сучасним звичаям ділового обороту. В свою чергу боржник також отримував повідомлення від контрагентів про перебування під обставинами непереборної сили (лист ТОВ «Вірпул компані Україна» № 20220228 від 28.02.2022 р.).
Після початку військової агресії за певними контрагентами, в тому числи тими, що включені до плану санації, боржник отримав сертифікати, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Зокрема в матеріалах справи наявні копії сертифікатів Київської торгово-промислової палати України № 3000-23-3433 від 28.07.2023 стосовно ТОВ "ЮК Дистрибьюшн", № 3000-23-2754 від 09.06.2023 стосовно ТОВ "Груп СЕБ Україна", № 3000-23-3136 від 07.07.2023 стосовно ТОВ "Вірпул компані Україна". Боржником загалом отримано більше сорока п'яти сертифікатів, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме сертифікати за наступними номерами: № 3000-22-0457 від 25.07.2022 № 17/03-4/192, № 3000-22-0460 від 25.07.2022 № 17/03-4/193, № 3000-22-0556 від 10.08.2022 № 17/03-4/226, № 3000-22-0654 від 25.08.2022 № 17/03-4/269, № 300-22-0752 від 06.09.2022 № 17/03-4/301, № 3000-22-0461 від 02.11.2022 № 17/03-4/417, № 3000-22-1392 від 11.11.2022 № 17/03-4/436, № 3000-22-1398 від 11.11.2022 № 17/03-4/437, № 3000-22-1393 від 11.11.2022 № 17/03-4/435, № 3000-22-1397 від 11.11.2022 № 17/03-4/433, № 3000-22-1394 від 11.11.2022 № 17/03-4/434, № 3000-23-0062 від 29.12.2022 № 17/03-4/561, № 3000-23-0018 від 29.12.2022 № 17/03-4/560, № 3000-23-0788 від 20.02.2023 № 17/03-4/137, № 3000-23-1612 від 04.04.2023 № 17/03-4/282, № 3000-23-3436 від 28.07.2023 № 17/03-4/723, № 3000-23-2290 від 12.05.2023 № 17/03-4/410, № 3000-23-2293 від 12.05.2023 № 17/03-4/411, № 3000-23-2752 від 09.06.2023 № 17/03-4/530, № 3000-23-2753 від 09.06.2023 № 17/03-4/532, № 3000-23-2836 від 07.06.2023 № 17/03-4/568, № 3000-23-3141 від 07.07.2023 № 17/03-4/627, № 3000-23-3048 від 06.07.2023 № 17/03-4/624, № 3000-23-3152 від 10.07.2023 № 17/03-4/630, № 3000-23-3478 від 01.08.2023 № 17/03-4/744, № 3000-23-3047 від 29.06.2023 № 17/03-4/603, № 3000-23-3051 від 06.07.2023 № 17/03-4/623, № 3000-23-3155 від 10.07.2023 № 17/03-4/629, № 3000-23-3135 від 07.07.2023 № 17/03-4/625, № 3000-23-3157 від 10.07.2023 № 17/03-4/628, № 3000-23-3359 від 24.07.2023 № 17/03-4/684, № 3000-23-3360 від 24.07.2023 № 17/03-4/685, № 3000-23-3408 від 26.07.2023 № 17/03-4/710, № 3000-23-3409 від 26.07.2023 № 17/03-4/711, № 3000-23-3410 від 26.07.2023 № 17/03-4/712, № 3000-23-3434 від 28.07.2023 № 17/03-4/725, № 3000-23-3435 від 28.07.2023 № 17/03-4/724, № 3000-23-3577 від 15.08.2023 № 17/13-4/784, № 3000-23-3666 від 22.08.2023 № 17/13-4/818, № 3000-23-
3865 від 12.09.2023 № 17/13-4/879, № 3000-23-3866 від 12.09.2023 № 17/13-4/878, № 3000-23-3867 від 12.09.2023 № 17/13-4/877, № 3000-23-3978 від 22.09.2023 № 17/13-4/905, № 3000-23-4436 від 13.11.2023 № 17/13-4/1098.
Таким чином заявником належними та допустимими доказами доведено про перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов'язань.
Кредиторам разом з проектом плану санації, а суду разом із заявою про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 5 КУзПБ надано докази отриманих товариством збитків, а саме:
- звіти ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» про оцінку збитків завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувалися на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресами: АДРЕСА_1 (сума збитків - 892 366,08 дол. США); АДРЕСА_2 (сума збитків - 680 376,14 дол. США); АДРЕСА_3 (сума збитків - 600 687,25 дол. США); АДРЕСА_4 (сума збитків - 719 854,33 дол. США); АДРЕСА_5 (сума збитків - 666 907,08 дол. США); АДРЕСА_6 (сума збитків - 608 037,72 дол. США); АДРЕСА_7 (сума збитків - 461 580,51 дол. США); АДРЕСА_8 (сума збитків - 756 118,08 дол. США); АДРЕСА_9 (сума збитків - 664 642,66 дол. США); АДРЕСА_10 (сума збитків - 506 011,96 дол. США); АДРЕСА_11 (сума збитків - 355 457,91 дол. США); АДРЕСА_12 , БТРЦ «RETROVILLE» (сума збитків - 662 454,84 дол. США); АДРЕСА_13 (сума збитків - 1 197 921,83 дол. США); АДРЕСА_14 (сума збитків - 564 338,81 дол. США); АДРЕСА_15 (сума збитків - 17 245 920,75 дол. США);
- висновок експерта № 16 за результатами проведення експертного дослідження від 22.12.2023, проведеним судовим експертом Подстрєл В. М., Свідоцтво № 31-21/п від 23.06.2021, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (сума реальних збитків внаслідок втрати (знищення) майна у зв'язку зі збройною агресією російської федерації та в результаті влучання боєприпасу (зокрема ракети Р-500) в складське приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_15 , становить 338 137 202,09грн без ПДВ.
За зазначеними вище об'єктами розмір підтверджених суб'єктами оціночної діяльності та судовим експертом збитків спричинених боржнику внаслідок збройної агресії російської федерації проти України складає 26 582 675,97 (двадцять шість мільйонів п'ятсот вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) дол. США 97 центів, що станом на дату подачі пояснень ТОВ «ДІЄСА» від 23.04.2024 становить 1 032 569 490,57 (один мільярд тридцять два мільйони п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) гривень 57 коп.
За твердженням заявника розмір збитків не кінцевий та не включає збитки, що отримані внаслідок пошкодження товарно-матеріальних цінностей з-за раптової евакуації товарно-матеріальних цінностей з прифронтових регіонів (уцінки).
Судовим рішенням що набрало законної сили (справа № 910/14555/23) підтверджено заподіяння збитків боржнику внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та стягнуто з російської федерації 3 868 247,99 дол. США заподіяних збитків. За твердженням боржника це перший позов до російської федерації про стягнення заподіяних збитків, таких позовів буде декілька і наразі в Господарському суді міста Києва розглядається справа № 910/2735/24 про стягнення з російської федерації 17 245 920,75 дол. США заподіяних збитків.
Таким чином заявником належними та допустимими доказами доведено отримання збитків внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в загальному розмірі, що перевищує 26 582 675,97 (двадцять шість мільйонів п'ятсот вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) дол. США 97 центів. Зазначена сума фактично була
вилучена з обігу ТОВ «ДІЄСА».
Судом встановлено, що заявнику, «ДІЄСА» (ідентифікаційний код: 36483471), заподіяні збитки внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що стало причиною вилучення з обігу товариства грошових коштів в сумі понад 26 582 675,97 дол. США, які мали б бути спрямовані на розрахунок з контрагентами та закупівлю нового товару, наслідком чого стала фінансова неспроможність боржника задовольнити вимоги кредиторів.»
Наявність форс-мажорних обставин щодо обов'язку (зобов'язання) ТОВ «Дієса» за статтями 94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України "Про оплату праці", з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» засвідчується сертифікатом Київської торгово-промислової палати №3000-240827 від 23.04.2024 року.
Із долученого під час апеляційного розгляду сертифіката №3000-240827 від 23 квітня 2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «ДІЄСА» щодо обов'язку (зобов'язання) за статтями 94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України "Про оплату праці", з урахуванням статті 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Вживати, всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у термін: з 12.03.2022року.
Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають на 23 квітня 2024 року.
За таких обставин, твердження представника позивачки, що відповідачем не доведено наявність форс-мажорних обставин, колегія суддів вважає безпідставними.
Отже, унеможливлення виконання ТОВ «ДІЄСА» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройна агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, буд. 1-А, с. Квітневе, Броварський р-н, Київська обл., де знаходився основний товарний склад внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл), які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язаної сторони за трудовим договором.
Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-0827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23 квітня 2024 року, яким засвідчується наявність форс-мажорних обставин щодо обов'язку (зобов'язання) ТОВ «ДІЄСА» вжити всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, з урахуванням зазначених вище положень чинного законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що затримка виплати позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, відбулася з вини ТОВ «Дієса».
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «Дієса» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «Дієса» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості своєчасно виконати зобов'язання, передбачені умовами трудового договору, обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивачки, у своїй сукупності дозволяють апеляційному суду зробити висновок про те, що вимоги позивачки про стягнення з ТОВ «Дієса» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.
При цьому, положення КЗпП України та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не передбачають обов'язку роботодавця повідомляти працівника про виникнення форс-мажорних обставин у його діяльності.
Доводи представника позивачки, що сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-0827 від 23 квітня 2024 року звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання податкових зобов'язань, а також від адміністративної відповідальності за порушення умов Кодексу законів про працю, однак не звільняє від відповідальності за прострочення оплати праці перед працівниками за конкретними трудовими договорами, колегія суддів вважає необґрунтованими.
У постанові Київського апеляційного суду від 22 липня 2024 року у справі № 757/2043/24-ц, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року, зазначено, що «із долученого до матеріалів апеляційної скарги сертифіката №3000-240827 від 23 квітня 2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «ДІЄСА» щодо обов'язку (зобов'язання) за статтями 94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України «Про оплату праці», з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Вживати, всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у термін: з 12.03.2022 року. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають на 23 квітня 2024 року».
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, не оцінив надані відповідачем докази, тому рішення суду в цій
частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, сплачений нею судовий збір при поданні позовної заяви, відшкодуванню не підлягає, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 211грн 20 коп. підлягає скасуванню.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги (89%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дієса» підлягає стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 293грн 56 коп., а з ТОВ «Дієса» у прибуток держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 133грн 23 коп. за задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати (11%).
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» - Вітинської Віри Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині стягнення судового збору скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення.
У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» у прибуток держави судовий збір у сумі 133грн 23коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» судовий збір у розмірі 1 293грн 56коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
В.М. Ратнікова