13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 757/62091/17-ц
провадження № 61-9841ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України, прокуратури Івано-Франківської області про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України, прокуратури Івано-Франківської області про стягнення моральної шкоди в сумі 25 000, 00 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 08 березня 2025 року подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання заявник посилався на те, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року вЄдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено 19 жовтня 2021 року. Вказував, що пропуск строку на подання апеляційної скарги стався виключно через обставини непереборної сили.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, а винятків, визначених частинами першою, другою статті 358 ЦПК України, не встановлено.
29 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року.
Касаційну скаргу заявник обґрунтовує, зокрема, тим, що копію оскаржуваного судового рішення було йому надіслано судом лише 01 лютого 2023 року, а отримано - 08 лютого 2023 року, хоча він звертався до судді про надання йому примірника судового рішення із заявами від 15 грудня 2021 року, 04 травня 2022 року, 11 січня 2023 року, а також до голови Печерського районного суду м. Києва - із заявами від 14 вересня 2022 року та від 09 січня 2023 року.
Вказує, що йому не було та не могло бути відомо, що саме 30 жовтня 2020 року у цій справі було ухвалено рішення, оскільки таке рішення було надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 17 жовтня 2021 року та оприлюднено 19 жовтня 2021 року. З огляду на викладене, заявник вважає, що пропуск ним строку на апеляційне оскарження не залежав від його волевиявлення, а залежав виключно від поведінки та ставлення до нього головуючого судді. Саме цю обставину ОСОБА_1 вважає обставиною непереборної сили.
Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що апеляційним судом було спотворено використано його посилання в апеляційній скарзі на відповідь голови Печерського районного суду м. Києва на його заяву від 09 січня 2023 року, у якій зазначено вигадану обставину про нібито «надіслання» йому копії судового рішення ще нібито 17 жовтня 2021 року.
Також заявник посилається на те, що в ухвалі Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року беззмістовно зазначено про визнання ОСОБА_1 у клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження того, що йому «було відомо» про розгляд справи. Крім того, на думку заявника, апеляційний суд свідомо допустив суб'єктивне трактування поняття «обставин непереборної сили» та неправомірно не надав пояснення, як саме у встановлений законом спосіб він міг подолати винну бездіяльність суду першої інстанції.
Окрім цього, заявник у касаційній скарзі наголошує на добросовісності своїх дій та намаганні у межах своїх можливостей дізнатись про перебіг справи. Зокрема, зазначає, що за відсутності інформації про рух справи, ненадання відповідей на його звернення, 14 травня 2020 року він звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Печерського районного суду м. Києва, який був задоволений рішенням від 02 жовтня 2020 року. ОСОБА_1 вважає, що без такого звернення жодного рішення у цій справі не було б і до тепер.
ОСОБА_1 також вказує на неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що за відсутності виключних випадків сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. В контексті наведеної статті під неповідомленням особи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 27 січня 2021 року в справі № 201/13990/15-ц та від 21 червня 2023 року в справі № 202/32361/13-ц.
Апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав 08 березня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення вказаного судового рішення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що під час розгляду справи ОСОБА_1 належним чином повідомлявся судом першої інстанції про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також в межах розгляду справи направляв на адресу Печерського районного суду м. Києва відповідь на відзив.
Крім того, ОСОБА_1 долучив до апеляційної скарги відповідь на заяву від 09 січня 2023 року, з якої убачається, що працівниками Печерського районного суду м. Києва двічі направлялась копія рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року, а саме: 17 жовтня 2021 року та 30 січня 2023 року.
Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржуване рішення надіслано до реєстру для оприлюднення 17 жовтня 2021 року, а надання загального доступу забезпечено 19 жовтня 2021 року.
Врахувавши факт подання апеляційної скарги після спливу більше, ніж одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, а також те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про розгляд справи судом першої інстанції, а вказані ним обставини не є обставинами непереборної сили, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
З огляду на встановлені апеляційним судом обставини обізнаності ОСОБА_1 про розгляд справи, посилання заявника на те, що до 08 лютого 2023 року він не отримував копії рішення суду першої інстанції, не свідчать про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Будучи учасником справи, знаючи про її розгляд, ОСОБА_1 мав змогу дізнатись про рішення суду першої інстанції, а сам факт неотримання копії такого рішення не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягають окремому розгляду клопотання, викладені заявником у прохальній частині касаційної скарги.
Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України, прокуратури Івано-Франківської області про стягнення моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко