(додаткова)
12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 761/39066/21
провадження № 61-3137св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шишка Юлії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 7 145 392,25 грн та судові витрати.
Позивач вважав, що існує можливість відчуження відповідачем належного йому майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, що відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України є підставою для забезпечення позову.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просив суд накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме - на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на майно, що належить відповідачеві ОСОБА_2 , а саме - нерухоме майно, квартиру площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
31 травня 2024 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Узунової А.М., не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та вважаючи, що порушено її права, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Узуновою А. М., залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року залишено без змін.
10 березня 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ткаченко А. В., через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року, у якій просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постановою Верховного Суду від 29 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Ткаченко А. В., залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року залишено без змін.
04 серпня 2025 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Шишка Ю. О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат.
У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до частини третьої статті 352 ЦПК України, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
Процесуальний кодекс побудовано за принципом універсальності процесуальних норм, відповідно подання доказів у підтвердження понесення сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи, (якщо сторона бажає отримати за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції відшкодування таких витрат) повинно відбуватися з урахуванням положень частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, в поданому відзиві на касаційну скаргу від 14 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шишка Ю. О. просила суд, зокрема, стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, представник позивача зазначила про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу щодо супроводу справи в суді касаційної інстанції будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 .
Копію постанови Верховного Суду від 29 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шишка Ю. О. отримала 02 серпня 2025 року, а 04 серпня 2025 року звернулася до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката, понесені на стадії касаційного розгляду, в розмірі 15 000,00 грн.
До поданої заяви про ухвалення додаткової постанови адвокат позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додала копію договору про надання правової допомоги від 06 жовтня 2022 року № 4/ц-09/2022, укладеного між адвокатом Шишка Ю. О. та ОСОБА_1 , копію ордера про надання правничої допомоги до вказаного договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду № 5 від 14 квітня 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 06 жовтня 2022 року № 4/ц-09/2022, звіт про хід та результати виконання доручення від 02 серпня 2025 року, опис виконаних робіт для суду від 04 серпня 2025 року, згідно якого адвокатом було складено та підготовлено відзив на касаційну скаргу на суму 15 000,00 грн.
07 серпня 2025 року на адресу Верховного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Ткаченко А. В. надійшли заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, у яких заявниця просила відмовити у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на відсутність належних доказів, що підтверджують фактичне понесення витрат на правничу допомогу, а також відсутність документального підтвердження надання послуг та обов'язку сплати заявлених витрат.
Ураховуючи характер виконаної адвокатом Шишка Ю. О. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, з огляду на наявність заперечень особи, яка подала апеляційну та касаційну скарги, яка відповідно до частини третьої статті 352 ЦПК України користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи, виходячи з конкретних обставин цієї справи, Верховний Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шишка Юлії Олександрівни задовольнити частково.
Ухвалити у справі додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов