30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 333/2538/22
провадження № 61-14775св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Державне підприємство «СЕТАМ», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «МетаБанк», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб'юк Юлія Арсенівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року в складі судді Тучкова С. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року в складі колегії суддів Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г.С.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Харламов Д. І., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області (далі - приватний виконавець) Шавлукової З. А., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «МетаБанк» (далі - АТ «МетаБанк»), приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Якіб'юк Ю. А., про визнання недійсними електронних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09 лютого 2008 року належала квартира АДРЕСА_1 . 02 вересня 2008 року вказана квартира була передана ОСОБА_1 в іпотеку АБ «Металург», правонаступником якого є АТ «МетаБанк», як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 604000593662А від 25 жовтня 2007 року.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2020 року у справі № 333/4069/18 задоволено позов АТ «МетаБанк» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за вказаним кредитним договором. 24 вересня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя у справі № 333/4069/18 видано виконавчий лист про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 49 947,07 доларів США та пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 18 790,86 грн.
Постановою приватного виконавця Шавлукової З. А. від 10 серпня 2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. Постановою приватного виконавця Шавлукової З. А. від 24 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 призначено суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Земля Плюс 2006» для визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 .
24 вересня 2021 року ТОВ «Земля Плюс 2006» складено звіт про незалежну оцінку вартості описаного і арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . У звіті вказано, що ринкова вартість двокімнатної квартири за порівняльним підходом станом на 24 вересня 2021 року складає (без ПДВ) 857 753,49 грн. При цьому у звіті суб'єктом оцінки застосовано понижуючий ринкову вартість коефіцієнт, який оцінювач зазначив у розмірі 0,6750. Після його застосування ТОВ «Земля Плюс 2006» вказало, що вартість об'єкта оцінки, а саме спірної арештованої квартири з урахуванням умов примусової реалізації станом на 24 вересня 2021 року складає 578 984,00 грн (ринкова вартість 857 753,49 грн * 0,6750 = 578 984,00 грн).
13 грудня 2021 року відбулись електронні торги з продажу спірної квартири за вартістю, зазначеною приватним виконавцем Шавлуковою З. А. у заявці на реалізацію арештованого майна (578 984,00 грн), яка надалі була знижена. Переможцем торгів визначено ОСОБА_2 , який запропонував ставку в розмірі 560 000,00 грн.
13 січня 2022 року приватним нотаріусом Якіб'юк Ю. А. видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зареєстровано за останнім право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг № 294598646 від 13 січня 2022 року).
Позивачка вважала, що вартість об'єкта оцінки в розмірі 578 984,00 грн не є його ринковою вартістю, а приватний виконавець Шавлукова З. А. у заявці на реалізацію спірного арештованого майна протиправно зазначила не ринкову вартість квартири, а її вартість, яку оцінювач назвав «ринкова вартість з урахуванням умов примусової реалізації».
Посилаючись на порушення приватним виконавцем Шавлуковою З. А. вимог чинного законодавства щодо визначення вартості майна, яке реалізується на електронних торгах, позивачка просила визнати недійсними електронні торги та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 13 квітня 2023 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи не встановлено наявність порушень, що могли вплинути на результати торгів, тому відсутні підстави для визнання недійсними електронних торгів, проведених 13 грудня 2021 року. Місцевий суд указав, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) вчинила відповідні дії щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити результати оцінки майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Запорізький апеляційний суд постановою від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року у цій справі залишив без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд зазначив, що порушення, допущені виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), зокрема, підготовка заяви про реалізацію майна та правильність її змісту, підлягають оскарженню у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Дії державного чи приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що оскарження відомостей заявки приватного виконавця, зокрема, в частині визначеної вартості майна, що передається на реалізацію, має відбуватися за правилами статті 447 ЦПК України. Оскільки позивачка не посилалась на будь-які порушення організатором електронних торгів норм Порядку № 2831/5, а обґрунтовувала свої вимоги лише діями приватного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, відсутні правові підстави для визнання електронних торгів недійсними та задоволення вимог позивачки у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підстави касаційного оскарження судового рішення заявниця у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема, від 15 лютого 2019 року у справі № 914/85/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 761/15797/19, від 19 травня 2021 року у справі № 761/44364/18, від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, від 26 травня 2022 року у справі № 905/857/19, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Заявниця зазначає, що суди проігнорували заяву позивачки про зміну підстави позову від 09 вересня 2022 року, в якій було вказано, що підстави дійсної позовної заяви не пов'язані із питанням невірно визначеної ринкової вартості спірної квартири, а зводяться до порушення приватним виконавцем положень Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку № 2831/5 під час передачі на електронні торги арештованого об'єкта.
Вказує, що оцінювач у Звіті про незалежну оцінку вартості описаного і арештованого майна від 24 вересня 2021 року фактично зазначає дві вартості спірної квартири: 1) ринкову вартість спірної квартири в розмірі 857 753,49 грн; 2) вартість квартири з урахуванням умов примусової реалізації в розмірі 578 984,00 грн, яка визначена шляхом застосування знижувального коефіцієнту до ринкової вартості об'єкту оцінки на підставі положень пункту 28 Національного стандарту № 1, яка за своєю правовою суттю є ліквідаційною вартістю об'єкта оцінки, так як у пункті 28 йдеться саме про ліквідаційну вартість.
Однак у пункті 29 Національного стандарту № 1 зазначено, що під час встановлення ліквідаційної вартості оцінювач повинен додатково визначити ринкову вартість об'єкта оцінки та зазначити у звіті про оцінку майна свої застереження щодо використання результатів такої оцінки.
Отже, відбулося штучне зниження вартості квартири, водночас зниження її вартості порівняно з первинною ринковою унормовано приписами статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, під час проведення першого аукціону початкова (стартова) ринкова ціна квартири повинна була складати 857 753,49 грн, на другому аукціоні стартова ціна повинна складати не менше 85 % ринкової вартості, тобто 729 090,47 грн, на третьому аукціоні - не менше 70 % ринкової вартості, тобто 600 427,44 грн.
Застосування приватним виконавцем неправильно визначеної суми для встановлення ринкової вартості спірної квартири порушило права заявниці.
Позиція інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шкабуро О. В. та представник АТ «МетаБанк» - Єрьомін Я. С. просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 24 листопада 2023 року поновив строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.
21 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Суди установили, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 лютого 2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 лютого 2008 року, ОСОБА_1 на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
02 вересня 2008 року між Акціонерним банком «Металург» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 9040005936603, за умовами якого забезпечене виконання ОСОБА_1 всіх зобов'язань за кредитним договором № 604000593662А від 25 жовтня 2007 року. Предметом іпотеки за цим договором стала квартира вартістю 248 583,00 грн. Місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_2 .
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2020 року у справі № 333/4069/18 задоволено позов АТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором № 604000593662А від 25 жовтня 2007 року станом на 26 липня 2018 року в розмірі 49 947,07 доларів США.
24 вересня 2021 року постановою приватного виконавця Шавлукової З. А. про призначення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Земля Плюс 2006» для складання звіту про оцінку майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
07 жовтня 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З. А. отримано звіт про незалежну оцінку вартості описаного і арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до розділу 1 «Резюме» Звіту про незалежну оцінку, ринкова вартість квартири станом на 24 вересня 2021 року складає 578 984,00 грн.
Аналогічно відповідно до розділу «Висновок про оцінку», ринкова вартість квартири двокімнатної з урахуванням умов примусової реалізації станом на 24 вересня 2021 року склала з округленням 578 984,00 грн.
08 жовтня 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З. А. у зведеному виконавчому провадженню № 66459073 складено заявку на реалізацію арештованого майна (предмета іпотеки) - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 із зазначенням вартості 578 984,00 грн.
Відповідно до протоколу № 559401 проведення електронних торгів від 10 листопада 2021 року торги з реалізації спірної квартири зі стартовою ціною 578 984,00 грн не відбулися внаслідок відсутності цінових пропозицій.
13 грудня 2021 року згідно з протоколом проведення електронних торгів № 562982 відбулися торги з реалізації спірної квартири зі стартовою ціною 492 136,40 грн.
За результатами проведених торгів переможцем став ОСОБА_2 , який запропонував найвищу серед інших учасників торгів цінову пропозицію за особливою ставкою у розмірі 560 000,00 грн.
13 січня 2022 року приватним нотаріусом Якіб'юк Ю. А. видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зареєстровано за останнім право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У первісно поданій позовній заяві позивачка просила визнати вказані торги недійсними, посилаючись, серед іншого, на приписи статей 9, 11, 12, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», які не в повній мірі були дотримані при здійсненні оцінки майна.
09 вересня 2022 року позивачка в особі адвоката Харламова Д. І. подала заяву про зміну підстав позову, якими визначила порушення приватним виконавцем вимог Порядку реалізації арештованого майна № 2831 у поєднанні з частиною третьою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», а саме неправомірне зазначення приватним виконавцем Шавлуковою З. А. у заяві про передачу на реалізацію арештована майна ліквідаційної вартості квартири замість ринкової вартості, що, на її думку, дає підстави для визнання торгів недійсними.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи заявниці є неприйнятними з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм право на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установлення вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Згідно із частиною першою статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5).
Згідно з Порядком № 2831/5 електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку № 2831/5 виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує заявку на реалізацію арештованого майна, яка містить інформацію, передбачену абзацами третім-шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби чи приватний виконавець.
ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов'язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, не передбачений. Отже, державний або приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
Стадія проведення електронних торгів відповідно до частини другої розділу ІІ Порядку № 2831/5 настає з моменту передачі майна державним (приватним) виконавцем організатору та внесення останнім в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон за заявою виконавця.
Порушення, допущені виконавцем під час здійснення підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком № 2831/5, зокрема, підготовка заявки про реалізацію майна та правильність її змісту підлягають оскарженню у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Дії державного чи приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Такі висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 401/979/20 (провадження № 61-4412св25).
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що оскарження відомостей заявки приватного виконавця на реалізацію арештованого майна, зокрема, в частині визначеної вартості майна, що передається на реалізацію, має відбуватися за правилами статті 447 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», що позивачкою не вчинено, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Суди у цій справі обґрунтовано зазначили, що на підставі поданих позивачкою доказів не установлено порушення процедури проведення спірних електронних торгів, які згідно з вимогами чинного законодавства мали би наслідком визнання недійсними результатів таких торгів, а також задоволення решти вимог позову ОСОБА_1 .
З таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Верховного Суду погоджується.
Щодо доводів касаційної скарги про помилкове визначення вартості спірного майна колегія суддів зазначає таке.
Позивачка у цій справі була переконана, що визначена суб'єктом оцінки ринкова вартість спірної квартири, яка була арештована та передана на електронні торги на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, складала 857 753,49 грн. Проте такі доводи касаційної скарги є помилковими та не відповідають висновкам, викладеним у Звіті про незалежну оцінку спірного майна.
Суди установили і це не спростовано позивачкою, що відповідно до розділу 1 «Резюме» Звіту про незалежну оцінку, ринкова вартість квартири станом на 24 вересня 2021 року складає 578 984,00 грн. Аналогічно відповідно до розділу «Висновок про оцінку» ринкова вартість двокімнатної квартири з урахуванням умов примусової реалізації станом на 24 вересня 2021 року склала з округленням 578 984,00 грн. За цією визначеною незалежним суб'єктом оцінки дійсною ринковою вартістю спірна квартира була передана на перші електронні торги, які не відбулися через відсутність цінових пропозицій.
Надалі квартира була виставлена на другі торги зі стартовою ціною 492 136,40 грн, які 13 грудня 2021 року відбулися. За результатами цих торгів складено протокол проведення електронних торгів ДП «Сетам» за № 562982, переможцем електронних торгів став ОСОБА_2 , який запропонував найвищу серед інших учасників торгів цінову пропозицію за особливою ставкою у розмірі 560 000,00 грн.
Позивачка як на підставу своїх позовних вимог посилалася виключно на неправильно, на її думку, визначену приватним виконавцем ринкову вартість спірної квартири для її продажу на електронних торгах, що за своєю суттю є незгодою з діями приватного виконавця і має окремий визначений законом спосіб процесуального захисту прав заявниці, які вона вважає порушеними. Таким способом захисту своїх прав заявниця не скористалася. При цьому суди правильно встановили, що позивачка не посилалася на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку № 2831/5, а обґрунтовувала свої вимоги лише діями приватного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, у зв'язку із чим у цій справі відсутні правові підстави для визнання електронних торгів недійсними.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржених судових рішень.
Доводи касаційної скарги про те, що у Звіті про оцінку вартості описаного і арештованого майна від 24 вересня 2021 року фактично зазначено дві вартості спірної квартири: 1) ринкову вартість спірної квартири в розмірі 857 753,49 грн; 2) вартість квартири з урахуванням умов примусової реалізації в розмірі 578 984 грн - також є помилковими та відхиляються колегією суддів Верховного Суду з огляду на таке.
Із досліджених судами матеріалів справи відомо, що сума 857 753,49 грн фігурує у Звіті про незалежну оцінку, однак не як дійсна ринкова вартість саме спірної квартири, а визначена як «ринкова вартість квартири двокімнатної за порівняльним підходом», тобто умовної вартості квартири з подібними характеристиками (розміру, стану, місцезнаходження), яка визначена у цьому Звіті для подальшого визначення дійсної ринкової вартості спірної квартири. Указана сума зазначена в пункту 11.1 Звіту, в якому досліджувалися квартири з подібними характеристиками, які знаходяться у продажу, а не безпосередньо спірна квартира.
Визначення дійсної вартості спірної квартири викладено суб'єктом оцінки у пункті 11.2 Звіту про незалежну оцінку, у якому визначено «вартість об'єкта оцінки з урахуванням умов примусової реалізації» - 578 984,00 грн.
Доводи касаційної скарги про те, що суди проігнорували заяву позивачки про зміну підстави позову від 09 вересня 2022 року є помилковими, оскільки відповідна заява прийнята судом, обговорювалася у судових засіданнях за участю сторін, досліджувалася в сукупності з відзивами інших учасників справи саме на змінені підстави позовних вимог та врахована судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення судових рішень.
Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у постановах, що зазначені заявницею у касаційній скарзі, зокрема, від 15 лютого 2019 року у справі № 914/85/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 761/15797/19, від 19 травня 2021 року у справі № 761/44364/18, від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, від 26 травня 2022 року у справі № 905/857/19, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними. У зазначених справах суди керувалися конкретними обставинами та фактично-доказовою базою з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з судовими рішеннями про відмову в задоволенні позовних вимог і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених рішень, які відповідає вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, рішення від 03 квітня 2008 року).
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа «Проніна проти України», заява № 63566/00 § 23, рішення від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань ( частина друга статті 410 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська