11.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5343/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Пясецький Д.В. (власні засоби);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 (суддя Новікова Р.Г., повний текст якого підписаний 11.02.2025) у справі № 904/5343/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Миколаївка-1(з) Дніпровського району
про стягнення суми боргу в розмірі 565810 грн. 32 коп., пені в розмірі 138542 грн. 01коп., 3% річних в розмірі 26152грн. 43 коп, інфляційних втрат в розмірі 48562 грн. 42 коп.
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про стягнення суми боргу в розмірі 565810 грн 32 коп, пені в розмірі 138542 грн 01 коп, 3% річних в розмірі 26152 грн 43 коп, інфляційних втрат в розмірі 48562 грн 42 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу за договором постачання природного газу №03-1366/21-БО-Т від 07.12.2021.
Позивач послався на акти приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 452833 грн 72 коп; від 31.01.2022 на суму 707204 грн 22 коп; від 28.02.2022 на суму 525224 грн 17 коп; від 31.03.2022 (з урахування коригуючого акту від 25.04.2022) на суму 509806 грн 88 коп; від 30.04.2022 на суму 5692 грн 92 коп; від 31.05.2022 на суму 2886 грн 35 коп; від 30.06.2022 на суму 825 грн 71 коп; від 31.07.2022 на суму 818 грн 59 коп; від 31.08.2022 на суму 4 грн 13 коп; від 30.09.2022 на суму 373 грн 30 коп; від 31.10.2022 на суму 456 грн 89 коп; від 30.11.2022 на суму 206968 грн 78 коп; від 31.12.2022 на суму 565896 грн 29 коп та вказав, що на виконання договору №03-1366/21-БО-Т від 07.12.2021 поставив відповідачу протягом грудня 2021 року - грудень 2022 року природний газ на загальну суму 2978991 грн 95 коп.
Позивач зазначив, що відповідач оплатив вартість отриманого природного газу в сумі 2413181 грн 63 коп. На момент звернення до суду з позовом сума боргу становить 565810 грн 32 коп.
Пославшись на пункт 7.2 договору №03-1366/21-БО-Т від 07.12.2021, за порушення строку оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 138542 грн 01 коп за загальний період з 16.09.2022 по 15.08.2023.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строку оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 26152 грн 43 коп за загальний період 16.09.2022 - 31.08.2024 та інфляційні втрати в розмірі 48562 грн 42 коп за загальний період березень 2023 року - серпень 2024 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі №904/5343/24) позовні вимоги задоволено частково.
Зменшено розмір пені на 50% з 138542 грн. 01 коп до 69271 грн.
Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Миколаївка-1(з) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг м. Київ суму боргу в розмірі 565810 грн. 32коп, пеню в розмірі 69271 грн., 3% річних в розмірі 26152 грн. 43 коп., інфляційну складову в розмірі 48562 грн. 42 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 9348 грн. 81коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 69 271,01 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що:
- відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору;
- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин; виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів;
- відповідач доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису не надав;
- за наявних доказів суд не міг дослідити майновий стан відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені;
- судом порушені норми ст. ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5343/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/5343/24.
26.02.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі № 904/5343/24; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 11.08.2025.
28.07.2025 до суду від представника позивача Єгорова В.С. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
08.08.2025 від позивача надійшло клопотання про заміну представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції на Пясецького Д.В.
11.08.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/5343/24 у зв'язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025, справу №904/5343/24 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Чус О.В., Парусніков Ю.Б.
В судовому засіданні 11.08.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - споживач) укладений договір №03-1366/21-БО-Т від 07.12.2021 постачання природного газу (далі - договір).
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 договору від 07.12.2021 постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах договору.
За договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Відповідно до пункту 2.1 договору від 07.12.2021 постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 400,535 тис.куб.м.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.5 договору від 07.12.2021 передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пункту 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за договором, встановлюється наступним чином:
ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658грн42коп, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124грн16коп без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136грн576коп, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163грн89коп за 1000куб.м.
Всього ціна газу за 1000куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за договором становить 16554грн.
В пункті 4.3 договору від 07.12.2021 вказано, що загальна вартість договору на дату укладення становить 5525380грн32коп (без ПДВ) та 6630456грн39коп (з ПДВ).
Відповідно до пункту 5.1 договору від 07.12.2021 оплата за природний газ за відповідний період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Пунктом 5.3 договору від 07.12.2021 встановлено, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 договору.
Згідно з пунктом 13.1 договору від 07.12.2021 договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно з підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу на виконання умов договору у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2978991грн95коп:
- від 31.12.2021 за грудень 2021 року, обсягом 27,35495тис.куб.м. на суму 452833грн72коп;
- від 31.01.2022 за січень 2022 року, обсягом 42,72106тис.куб.м. на суму 707204грн22коп;
- від 28.02.2022 за лютий 2022 року, обсягом 31,72794тис.куб.м. на суму 525224грн17коп;
- від 31.03.2022 (з урахування коригуючого акту від 25.04.2022) за березень 2022 року, обсягом 30,82435тис.куб.м.на суму 509806грн88коп;
- від 30.04.2022 за квітень 2022 року, обсягом 0,34421тис.куб.м. на суму 5692грн92коп;
- від 31.05.2022 за травень 2022 року, обсягом 0,17436тис.куб.м. на суму 2886грн35коп;
- від 30.06.2022 за червень 2022 року, обсягом 0,04988тис.куб.м. на суму 825грн71коп;
- від 31.07.2022 за липень 2022 року, обсягом 0,04945тис.куб.м. на суму 818грн59коп;
- від 31.08.2022 за серпень 2022 року, обсягом 0,00025тис.куб.м. на суму 4грн13коп;
- від 30.09.2022 за вересень 2022 року, обсягом 0,02255тис.куб.м. на суму 373грн30коп;
- від 31.10.2022 за жовтень 2022 року, обсягом 0,02760тис.куб.м. на суму 456грн89коп;
- від 30.11.2022 за листопад 2022 року, обсягом 12,50273тис.куб.м. на суму 206968грн78коп;
- від 31.12.2022 за грудень 2022 року, обсягом 34,18510тис.куб.м. на суму 565896грн29коп.
Відповідно до матеріалів справи (довідка АБ “Державний ощадний банк України» №16/2-09/71892/2024 від 20.06.2024) відповідач здійснив оплату лише в розмірі 2413181грн63коп. Решта вартості переданого природного газу в розмірі 565810грн32коп не сплачена.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 565810грн32коп, пеню у розмірі 138542грн01коп, 3% річних у розмірі 26152грн43коп, інфляційні втрати у розмірі 48562грн42коп.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що на момент вирішення спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 565810 грн32 грн.
Судом перевірений розрахунок трьох відсотків річних, інфляційних втрат та встановлена його арифметична вірність.
Суд першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення пені визнав правомірними на суму 138542 грн 01коп та на підставі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на матеріали справи, зменшив пеню на 50% до 69271грн.
Апелянт не погоджується зі зменшенням судом пені.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним господарським судом в частині зменшення пені.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при розгляді цієї справи суд першої інстанції реалізував надане право та правомірно зменшив розмір пені на 50% за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи, з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин.
З огляду на викладене та мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що зменшення пені на 50% є справедливим, розумним та таким, що має забезпечити баланс інтересів сторін.
Доводи апелянта, що відповідачем не доведений, а судом першої інстанції не оцінений майновий стан відповідача, приймаються колегією суддів до уваги. Разом з тим, майновий стан є однією з обставин, яку суд вивчає при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, тому його недоведення не може бути безумовною підставою для незастосування положень ст. 233 Господарського кодексу України за наявності інших обставин.
Як зазначено господарським судом та береться до уваги апеляційним судом, стягнення інфляційних втрат та 3% річних певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
Отже, загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі № 904/5343/24 в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі № 904/5343/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі №904/5343/24 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 13.08.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Чус
Суддя Ю.Б. Парусніков