Справа № 204/1141/25
Провадження № 2-о/204/89/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
12 серпня 2025 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді: Чапали Г.В.,
з участю секретаря судового засідання Вєрьовкіної В.В.,
заявниці ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
У січні 2025 року до Чечелівського районного суду м. Дніпра звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У заяві зазначено, що з 16 травня 2010 року заявниця постійно проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані особи були зареєстровані за однією адресою, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, та фактично виконували обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю як чоловік і жінка без державної реєстрації шлюбу. У період спільного проживання у заявниці та ОСОБА_2 народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно сповіщення про смерть №5/1/229 від 13 січня 2025 року, наданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , який проходив військову службу у складі механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний 09 серпня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Верхньокам'янське Бахмутського району Донецької області. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса). У графі «сімейний стан» обліково-послужної картки загиблого військовослужбовця заявниця зазначена як цивільна дружина. ОСОБА_1 наголошує, що встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, оскільки є підставою для реалізації її прав як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, зокрема - для оформлення відповідних соціальних гарантій та пільг. У зв'язку з цим заявниця звернулася до суду із відповідною заявою.
Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року було відкрите провадження у цивільній справі, залучено в якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витребувано у Третій дніпровській державній нотаріальній конторі відомості про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом із тим, витребувано від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомості про реєстрацію/розірвання шлюбу (шлюбів) ОСОБА_2 та відомості про те, чи зареєстрований ОСОБА_2 як батько дитини (дітей).
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року було залучено для участі в судовому засіданні в якості заінтересованих осіб: ІНФОРМАЦІЯ_2 та Військову частину НОМЕР_1 .
28 лютого 2025 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_9 надійшла заява про розгляд справи без участі.
26 березня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання від ІНФОРМАЦІЯ_10 про розгляд справи без участі його представника.
26 березня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання від Третьої дніпровської державної нотаріальної контори, державного нотаріуса Хилько Л.А. про розгляд справи без їх участі.
Від військової частини НОМЕР_1 , належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, представників у судові засідання направлено не було, заяв чи клопотань щодо розгляду справи на адресу суду не надходило.
Представник заінтересованої особи відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, будь - яких пояснень з приводу заявлених вимог чи клопотання про розгляд справи з їх участю до суду не надіслали.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про можливість проведення розгляду справи без участі заінтересованих осіб, на підставі наявних у справі доказів.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 надала пояснення, в яких підтвердила обставини, викладені у заяві, та повністю підтримала свої вимоги, наполягаючи на їх задоволенні. Заявниця зазначила, що з 2010 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 , спільно з ним проживала, вела спільне господарство, мала спільний побут та бюджет. У них народилося двоє спільних дітей, яких вони разом виховували. Заявниця також пояснила, що протягом усього періоду спільного проживання вона та ОСОБА_2 фактично виконували обов'язки подружжя, проживали однією сім'єю, хоча шлюб у встановленому законом порядку укладений не був. Причини, з яких шлюб не було зареєстровано, залишаються для неї особистими. Заявниця наголосила, що встановлення зазначеного юридичного факту має для неї правове значення, оскільки надасть можливість реалізувати права як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, зокрема - у частині соціального захисту та отримання відповідних пільг, гарантованих законодавством України.
У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який є двоюрідним братом загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . Свідок пояснив, що знає заявницю ОСОБА_1 , як дружину брата, з нею досі є сусідами та проживають у одному дворі. За його словами, заявниця та ОСОБА_2 проживали разом орієнтовно з 2011-2012 року, постійно перебували у фактичних сімейних стосунках, проживали однією сім'єю, виховували двох спільних дітей, вели спільне господарство та проводили дозвілля разом. Свідок також зазначив, що спільне проживання та поведінка ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відповідали загальноприйнятим у суспільстві уявленням про сімейні відносини між чоловіком і жінкою.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , зазначила, що знає заявницю ОСОБА_1 як невістку, оскільки та з 2011 року проживала у фактичних шлюбних відносинах із її сином. За словами свідка, спочатку подружжя мешкало у місті Нікополі, згодом, після народження першої дитини, переїхало до АДРЕСА_1 , де проживали разом із нею, після чого переїхали до села Шарівка. У 2016 році, після смерті свого чоловіка, свідок запропонувала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переїхати до неї для надання їй підтримки. Відтоді сім'я проживала разом із нею за однією адресою. На момент надання свідчень ОСОБА_1 та двоє її дітей продовжують проживати із нею. Свідок підтвердила, що її син - ОСОБА_2 - повністю забезпечував сім'ю матеріально. Відповідаючи на запитання суду, свідок зазначила, що їй невідомі причини, з яких шлюб між її сином і ОСОБА_1 офіційно не був зареєстрований, припустила що через негативний досвід попереднього шлюбу.
У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка повідомила, що померлий ОСОБА_2 є племінником її чоловіка. Свідок пояснила, що добре знає заявницю ОСОБА_1 , з якою ОСОБА_2 проживав разом з 2011 року. Спочатку вони мешкали у місті Нікополі, згодом - у сільській місцевості, а з 2017 року спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . За словами свідка, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 жили як сім'я, мали добрі стосунки, спільно виховували дітей, вели спільне господарство, проживали однією сім'єю. ОСОБА_2 працював на станції технічного обслуговування (СТО), а ОСОБА_1 займалася домогосподарством і дітьми, пізніше також працювала. Свідок зазначила, що стосунки між заявницею та померлим були рівними та стабільними. Після мобілізації ОСОБА_2 у серпні 2024 року, ОСОБА_1 разом з дітьми неодноразово відвідувала його.
У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_8 , пенсіонер, який є дядьком загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Свідок пояснив, що з 2011 року заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, спочатку - у сільській місцевості, де вели спільне господарство, а з 2017 року мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . Свідок також зазначив, що підтримував добрі родинні стосунки із загиблим та його сім'єю, у тому числі із заявницею, з якою спілкувався як з членом родини. Крім того, свідок підтвердив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали двох спільних дітей, яких разом виховували. Зі слів свідка, ОСОБА_2 працював на шиномонтажі.
Заслухавши пояснення заявниці, враховуючи пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 тривалий час проживала однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №10/5-112 від 20 січня 2025 року виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради (а.с. 17).
За час спільного життя у цивільного подружжя народилися діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , виданим Нікопольським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 17 липня 2018 року, за актовим записом 345 (а.с. 19) та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Нікопольським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 17 липня 2018 року, за актовим записом №553, (а.с. 20), батьком яких зазначено ОСОБА_2 .
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується зокрема, довідкою про смерть ОСОБА_2 №150м/44с від 14.01.2025 року (а.с. 13), сповіщенням про смерть №5/1/229 від 13 грудня 2025 року, наданим ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 14), свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15 січня 2025 року, за актовим записом 195 (а.с. 15), лікарським свідоцтвом про смерть №105м/44с від 14 січня 2025 року (а.с. 16).
На підтвердження сімейних зв'язків та факту спільного проживання з ОСОБА_2 , заявниця ОСОБА_1 надала низку письмових доказів. Зокрема, заявницею подано: фотоматеріали, що підтверджують спільне проживання та сімейний побут заявниці з ОСОБА_2 , скріншоти особистого листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчать про наявність тісних особистих стосунків, характерних для сімейних відносин (а.с. 22-30), заяву-свідчення, підписану ОСОБА_9 - рідною сестрою загиблого, на підтвердження факту тривалого спільного проживання та ведення спільного господарства заявниці з ОСОБА_2 (а.с. 21).
Також, на підтвердження спільного життя разом із ОСОБА_2 , заявниця надала довідку №10/5/112 від 20 січня 2025 року (а.с. 17), з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 08.01.2025 року склад зареєстрованих осіб складає 8 (вісім) осіб, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрована з 23.06.1994 року; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстрована з 04.02.2011 року; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , зареєстрований з 04.02.2011 року; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , зареєстрований з 04.02.2011 року; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , зареєстрований з 04.02.2011 року; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 24.04.2019 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 24.04.2019 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована з 24.04.2019 року.
Також, заявниця надала копію обліково-послужної картки ОСОБА_2 , з якої вбачається, що у графі «сімейний стан» заявниця ОСОБА_1 записана як цивільна дружина, а також їх спільні діти: донька - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_3 (а.с. 18).
28 лютого 2025 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_9 було надіслано клопотання про приєднання документів, а саме: інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з якої вбачається, що ОСОБА_2 07 серпня 2024 року був взятий на військовий облік та 09 серпня 2024 року був знятий з військового обліку згідно з абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а також перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_18 , а не в ІНФОРМАЦІЯ_19 (а.с 40).
05 березня 2025 року, на виконання ухвали суду від 03 лютого 2025 року, до суду надійшла письмова відповідь Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса). З наданої інформації вбачається, що у ОСОБА_2 є троє дітей, а саме: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_17 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також у відповіді зазначено, що 13 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та іншою особою було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №945 Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Цей шлюб було розірвано на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року, у справі №2-147/2011 (а.с. 41).
13 березня 2025 року судом направлено запит до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори з метою витребування відомостей щодо наявності звернень із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 50).
На виконання зазначеного запиту, 20 березня 2025 року на адресу суду надійшла довідка з Державного спадкового реєстру №80498684 від 18.03.2025 року, надана Третьою Дніпровською державною нотаріальною конторою, згідно з якою інформація щодо заведення спадкової справи стосовно ОСОБА_2 відсутня (а.с. 52). Як пояснила заявниця, у загиблого ОСОБА_2 фактично було відсутнє майно, що могло б увійти до спадкової маси, у зв'язку із чим жодних заяв до нотаріальної контори, наскільки їй відомо, не подавалось.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема з врахуванням: Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. В той же час, частиною 2 даної статті регламентовано, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з частиною 1 статті 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно частин 2, 4 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли і дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно вимог статті 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ЕСН-1986-8-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті З СК України.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.
З позиції викладеної в постанові Верховного суду України від 19.12.2018 року (справа № 540/147/17) встановлено, що саме по собі визнання юридичного факту в судовому порядку є непотрібним, якщо від цього факту не виникають, не змінюються чи не припиняються інші правовідносини.
Стаття 318 ЦПК України визначає, що у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
Заявниця пояснила, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, оскільки є підставою для реалізації її прав та отримання пільг як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що встановлення даного юридичного факту відповідатиме завданням цивільного судочинства, визначеним у статті 2 ЦПК України.
Визначаючи період, протягом якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, суд зважає на те, що заявниця просить встановити вказаний факт за період з 16 травня 2010 року. Водночас суд враховує, що допитані в судовому засіданні свідки вказали на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з 2011 року. Окрім того, згідно відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), з 13 жовтня 2007 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, про що складено актовий запис №945 Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Вказаний шлюб було розірвано на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року, у справі №2-147/2011 (а.с. 41). Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Отже враховуючи вказані обставини, суд вважає можливим визнати факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу лише з моменту розірвання вказаного шлюбу 23 листопада 2011 року.
З урахуванням наданих суду та досліджених у судовому засіданні доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2011 року проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, тривалий час мали зареєстроване місце проживання за однією адресою, від вказаних відносин мають спільних дітей 2012 та 2013 року народження, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права і обов'язки, притаманні подружжю, вказані обставини достовірно підтверджені в судовому засіданні матір'ю загиблого, та іншими близькими родичами, допитаними в якості свідків, а також сукупністю інших доказів, відповідно системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, отже встановлені судом обставини свідчать про те, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 08 серпня 2025 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 12 серпня 2025 року. У зазначене засідання учасники не з'явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 79, 81, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце смерті Донецька область, Бахмутський район, село Верхньокам'янське, у період часу з 23 листопада 2011 року по 08 січня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення «12» серпня 2025 року.
Суддя