11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №804/2231/16
адміністративне провадження № К/990/27858/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 в адміністративній справі №804/2231/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Справа неодноразово розглядалася судами. За результатами останнього судового розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 №0008692202 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Капітал-Стандарт» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ за основним платежем у сумі 151230,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 72305,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 30.06.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 в адміністративній справі №804/2231/16.
Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, надано платіжну інструкцію від 20.03.2025 №677, відповідно до якої сплачено 7153,12 грн судового збору, заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
В обґрунтування даного клопотання скаржником вказано, що вперше касаційну скаргу подано в межах строку касаційного оскарження, поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження є повторне подання Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області касаційної скарги. Повторна касаційна скарга подана в межах процесуального строку, оскільки з дня складання повного тексту судового рішення не пройшов рік.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 02.04.2025, від 03.06.2025 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження.
Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
В заяві про усунення недоліків контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суд касаційної інстанції не робив висновків стосовно коригування платником податків відповідних сум від'ємного фінансового результату окремого податкового обліку операцій з цінними паперами - акціями в Деклараціях з податку на прибуток та Додатках ЦП (К3) за звітний період, якщо контролюючим органом встановлено, що під час перевірки вказаного коригування не відбулось, що є порушенням п.п.7.6.1, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР, Наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» у взаємозв'язку з пп.135.5.11 п.135.5 ст.135, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України.
Скаржником зазначено, що Верховним Судом має бути перевірено дотримання судом апеляційної інстанції обов'язку по перевірці виконання позивачем п.п.7.6.1, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме здійснення коригування відповідних сум від'ємного фінансового результату окремого податкового обліку операцій з цінними паперами - акціями в деклараціях з податку на прибуток та Додатках ЦП (КЗ) станом на 30.06.2010.
На думку скаржника, суд касаційної інстанції також не робив висновків стосовно правомірності віднесення збитку (від'ємного значення курсових різниць) до витрат по операціях з цінними паперами, якщо збиток (від'ємне значення курсових різниць) по операціях з цінними паперами окремого обліку фінансових результатів повинен бути віднесений до інших витрат відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, у взаємозв'язку з п. п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України.
Також скаржником зауважено, що судами попередніх інстанцій не було досліджено в певній мірі питання урахування збитку (від'ємного значення курсових різниць) позивачем у складі інших витрат.
Верховний Суд зауважує, що контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.12.2019 у справі №803/73/13-а, від 05.12.2023 у справі №816/1827/16, від 03.12.2024 у справі №810/5013/15. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства та їх тлумачення, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Податковим органом не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Такий проявлений Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області підхід до виконання вимог ухвал Верховного Суду щодо належного викладення підстав касаційного оскарження не можна вважати проявом добросовісного ставлення скаржника до наявних у нього прав та їх реалізації. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, касаційні скарги були повернуті, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
За таких обставин, посилання скаржника на те, що він не зволікав із повторним зверненням з касаційною скаргою не мають вирішального значення для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки не доводить наявність поважних причин його пропуску.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 в адміністративній справі №804/2231/16.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 в адміністративній справі №804/2231/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.В. Хохуляк