11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №620/9573/24
адміністративне провадження № К/990/28256/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі №620/9573/24 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025, задоволено позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2024 №6629/ж 10/25-01-07-00 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 1486681,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 371670,00 грн; від 26.04.2024 №6653/Ж10/25-01-24-06 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн, рішення від 26.04.2024 №6654/Ж10/25-01-24-06 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 4273,67 грн, рішення від 26.04.2024 №6655/Ж10/25-01-24-06 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 02.07.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі №620/9573/24.
Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків, уточнено підстави касаційного оскарження, надано платіжну інструкцію від 21.07.2025 №1189, відповідно до якої сплачено 44971,55 грн судового збору.
Контролюючим органом вказано, що підставою звернення з даною касаційною скаргою відповідно до пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України, є вмотивовані обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 06.12.2023 у справі №480/6598/22, від 14.12.2023 у справі №520/20064/21, від 04.01.2024 у справі №440/7730/22, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 28.04.2025 у справі №320/34847/23, що проведення перевірки в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд наголошує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об'єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області не конкретизовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, від яких саме висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, належить відступити, як мають застосовуватися відповідні норми.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду (постанови від 11.12.2018 у справі №826/19299/15, від 01.02.2021 у справі №826/12509/18, від 31.03.2020 у справі №804/16516/15, від 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 19.03.2019 у справі №825/2073/18, від 25.04.2019 у справі №808/3769/16, від 19.03.2019 у справі №2а-3789/11/1070) без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, отже не усунуто недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі №620/9573/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
В.П. Юрченко Л.І. Бившева