12 серпня 2025 року
м. Київ
справа №280/11631/24
адміністративне провадження № К/990/30839/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лугового Бориса Владленовича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Запорізькій слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Запорізькій слідчий ізолятор» згідно з яким, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому в повному обсязі додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 08 липня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168);
- зобов'язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, встановлену постановою КМУ №168, за період з 24 лютого 2022 року по 08 липня 2022 року у розмірі 30000 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди у період з 08 липня 2022 року по 18 жовтня 2022 пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови КМУ № 168 та зобов'язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у період з 08 липня по 18 жовтня 2022 року пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови КМУ № 168, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо невиплати йому грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби та зобов'язати відповідача виплатити йому таку компенсацію.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24 лютого по 07 липня 2022 року відповідно до постанови КМУ № 168. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, установлену постановою КМУ №168 за період з 24 лютого по 07 липня 2022 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно до кількості відпрацьованих календарних днів у відповідному місяці, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у період з 08 липня по 17 жовтня 2022 року пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови КМУ № 168. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у період з 8 липня по 17 жовтня 2022 року пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови КМУ № 168, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби ОСОБА_1 та зобов'язано відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій протиправними та зобов'язання Державної установи «Запорізькій слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою КМУ №168 за період з 24 лютого по 18 жовтня 2022 року та відмовлено в цій частині вимог. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року залишено без змін.
16 липня 2025 року засобами поштового зв'язку представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у цій справі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення тазалишити в силі рішення суду першої інстанції.
Предметом спору у цій справі є право позивача на отримання додаткової винагороди, установленою постановою КМУ № 168 та стягнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справу розглянуто Запорізьким окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
У касаційній скарзі підставами для відкриття касаційного оскарження, заявник, зокрема, зазначив підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), указавши про судові рішення в інших справах, в яких, за твердженням представника позивача, наявні різні підходи до вирішення спору у подібних правовідносинах. Проте заявник лише послався на указаний підпункт, однак не навів вмотивованих аргументів, що свідчать про вплив наслідків розгляду цієї справи на судову практику у подібній категорії справ.
Так, вирішуючи цей спір та відмовляючи в позові в частині вимог, суд апеляційної інстанції виходив з суто із оцінки доказів у справі, наданих під час його вирішення. Зокрема, доводів, що у у період з 24 лютого по 31 липня 2022 року відповідачем було нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду передбачену постановою КМУ № 168 в розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно відпрацьованому часу несення служби, а у період з 08 липня по 18 жовтня 2022 року виплати проводилися з урахуванням змін, унесених постановою КМУ № 754, згідно з якими в абзаці 1 пункту 1 постанови КМУ № 168 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)». Водночас, у касаційній скарзі відсутні вмотивовані аргументи на спростування таких висновків судів, а доводи представника позивача зводяться до посилань на різну судову практику у подібних спорах та обов'язку Верховного Суду забезпечити сталість і єдність судової практики у такій категорії справ.
Отже, аналіз мотивів касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не свідчить про наявність підстав для відкриття провадження у справі за підпунктом "а" частини п'ятої статті 328КАС України, так як заявником не наведено вмотивованих аргументів, що дозволили стверджувати, що формування Верховним Судом висновку щодо застосування певних норм у цій справі, буде мати вплив на права та інтереси спільноти з метою реалізації їхніх прав щодо певного суспільного блага.
Лише загальні посилання на положення пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за відсутності належного обґрунтування, не є підставою для допуску до касаційного оскарження судових рішень, які за приписами частини п'ятої статті 328 КАС України такому оскарженню не підлягають.
Інші аргументи скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначені заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лугового Бориса Владленовича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Запорізькій слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур О.Р. Радишевська