Справа № 33/824/1572/2025 Головуючий суддя у суді першої інстанції: Жмудь В.О.
14 квітня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30.01.2025 року, -
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 30.01.2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 (п'ятнадцять) діб.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 10.01.2025 о 19 год. 26 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул.. Зодчих, 62, в магазині «ФОРМА», вчинив дрібну крадіжку на суму 385 грн 60 к. без ПДВ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 51 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30.01.2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати як незаконну постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30.01.2025 року.
В обґрунтування наведеного апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, не дослідив та не дав належну оцінку усім доказам, що призвело до помилкового висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , повідомлений належним чином, не з'явився, заяв чи клопотань від нього не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 623693 від 21.01.2025 та копію рапорта ЄО за № 5593 від 20.01.2025, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП, є дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчиненні особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 623693 від 21.01.2025, ОСОБА_1 10.01.2025 року о 19:26 годин за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 62, в магазині «ФОРМА», вчинив дрібну крадіжку на суму 385 грн 60 к. без ПДВ, однак кваліфіковано його дії за ч. 4 ст. 51 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі "Малофєєва проти Росії" від 30.05.2013 року, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Крім того, наявні в адміністративних матеріалах копії судових рішень, на які суд послався як на докази, належним чином не завірені та відсутня відмітка про набрання ними чинності, а відтак такі докази є недопустимими.
Отже, для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 51 КУпАП виклад фактичних обставин у протоколі не містить вказівки на кваліфікуючу ознаку ч. 4 ст. 51 КУпАП - вчинення три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, і у матеріалах справи відсутні допустимі докази на підтвердження наявності такої кваліфікуючої ознаки, тобто в адміністративних матеріалах відсутні допустимі докази на підтвердження його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП, за стандартом «поза розумним сумнівом» (рішенні ЄСПЛ «Коробов проти України» від 21.07.2011).
При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на докази на обґрунтування свого рішення, лише формально їх перерахував, без належного дослідження та їх оцінки.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Згідно з ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30.01.2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб - скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.М. Сітайло